Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Історія ради національностей народного руху України, 1989-1993 рр. політологічний аналіз

Предмет: 
Тип роботи: 
Автореферат
К-сть сторінок: 
28
Мова: 
Українська
Оцінка: 

найкраще може бути ілюстрований прийнятими документами. В “Зверненні до національно-культурних товариств і громадян України” робилася спроба підбити підсумки роботи РН за минулі три роки. У “Зверненні до Голови Верховної Ради України” делегати акцентували увагу на недосконалості закону “Про національні меншини в Україні”. В Листі до народних депутатів акцентувалася увага на морально-етичних проблемах національної політики незалежної України. Сесія прийняла пропозиції щодо змін і доповнення до Програми та Статуту НРУ. 

4 грудня відкрився 4 з’їзд Руху. На ньому були присутні 542 делегати. За національним складом 445 – українці. Не було співголови Руху І. Драча. Голова РН НРУ на цей раз був повністю відлучений від подготовки до з’їзду. Не був наданий і час для проголошення звітної доповіді від РН. На з’їзді були прийняті зміни до Програми і Статуту Руху, які кардинально змінили роль і місце РН в НРУ. На думку дисертанта, 4-і збори Руху юридично знищили РН, оскільки обирати РН за новим Статутом мали право лише члени Руху. Тобто, ні представники Комісій з міжнаціональних стосунків Крайових організацій Руху, ні представники національних товариств не мали права обирати РН, якщо вони не були членами Руху. А якщо Рух поставав партією з жорсткою реєстрацією членства, то національні товариства не могли залишатися в Русі. 
Після з’їзду про свій вихід з числа асоційованих членів Руху заявили: ісламський центр, єврейське товариство ім. Шолом-Алейхема, чехо-словацьке товариство і товариство дагестанців. 15 грудня 1992 р. Президія РН НРУ зібралась на позачергове засідання разом з лідерами нацтовариств, щоб обговорити перетворення Руху на партію. Було підкреслено, що РН НРУ повинна залишитися поза Рухом-партією. До 8 сесії РН повинна була розробити нове Положення про РН і розіслати у всі Крайові організації НРУ, а також всім членам РН і в національні товариства, щоб ухвалити остаточне рішення. 
20 лютого зібралась 8 сесія РН НРУ. В день відкриття 8-ї сесії з’ясувалося остаточно: з 33 членів РН присутні 19, із них 9 – члени Президії РН. РН не була правомочна міняти програмові положення РН НРУ і переобирати свій склад. Але правомочною була Президія. Сесія почала роботу. В залі було біля сотні представників різних національних товариств. В середовищі націоналів великого розголосу набула чутка про складності в стосунках РН з НРУ. Присутні розуміли, що РН зможе існувати, якщо залишиться під дахом Руху-партії громадсько-політичною організацією, але із своєю програмою та статутом. Вже на 8-й сесії заявили про вихід з Руху 5 членів Президії РН. З 13 осіб в ній залишилося 7. 
20 березня 1993 р. РН розіслало у всі зацікавлені організації нове “Положення про РН”, розроблене Президією РН з врахуванням обговорення на 8 сесії. Воно суттєво відрізнялося від Положення, прийнятого 11 лютого 1990 р. і містило головні ідеї, які мали місце в доповіді Голови РН на 8-й сесії і виступах делегатів. У розділі підкреслюється, що соціально-політична ситуація в Україні після 1 грудня 1991 р. змінилася. Ті гасла, з якими народ України прийшов до демократії, до незалежності, тепер заважали, гальмували процес державотворення. Пояснювалося це двома конкуруючими паралельними процесами: йшла заміна старого велетенського управлінського апарату і процес пошуку ідеї, яка б об’єднала народ. Найпростішим для націонал-патріотів і націонал-комуністів стала концепція національної ідеї, яка базувалася на законі “Про національні меншини України”. На думку дисертанта, цей закон породила саме їх “єдність”. РН НРУ і її лідери виявилися не готовими до такого перебігу подій. Їх уявлення про компроміс не пішли далі змісту нового Положення про РН. 
Рух не затвердив нове Положення РН. На засідання Проводу в квітні 1993 р., на якому було ухвалено негативне рішення, голова РН не був запрошений. Ніхто не збирався обговорювати, вислуховувати аргументи “за” і “проти”. Рішення було апріорним. В кінці квітня голова РН подав заяву про вихід з Руху і зняття з себе обов’язків голови РН. Майже чотирирічна історія РН НРУ як загальнореспубліканської громадсько-політичної міжнаціональної організації припинилась. А 10 грудня 1993 р. відкрився 5 з’їзд вже Руху-партії. 
У висновках узагальнено результати дослідження, наводяться матеріали статистичних досліджень в середовищі національних меншин в період 1991-1993 рр. Аналізується ситуація, що склалася серед неукраїнців після трансформації НРУ в партію і припинення діяльності РН. Майже 4 роки працювала РН, 2 – до проголошення незалежності і 2 – по тому. Вона керувалася такими імперативами: вільна незалежна і демократична Україна; етнічний плюралізм і відродження національних культур; законодавчо закріплений принцип юридичного рівноправ’я всіх громадян незалежно від етнічного походження; протистояння як національному нігілізму, так і проявам шовінізму, антисемітизму, будь-якої дискримінації за національною ознакою. 
Дисертант підкреслює, що РН обстоювала принципи, які домінують в більшості цивілізованих країн Європи і Америки: полікультурності, культурно-національної автономії, послідовного впровадження закону про державну мову, створення системи антидискримінаційного законодавства, надійної правової бази державної національної політики в сфері міжетнічних відносин, максимального залучення представників кожної етнічної групи до управління відповідними процесами на всіх рівнях: від законодавчого до виконавчого, від парламенту до Рад на обласному і районному рівні. 
РН не могла собі дозволити, як це зробив Рух: до 1 грудня 1991 р. боротися за денаціоналізоване суспільство (як наслідок перемоги над тоталітарним режимом), а після 1
Фото Капча