Історія української культури 002

З розвитком театрального мистецтва набула поширення і професійна музика. її теоретиком вважався Микола Дилецький, автор виданої у 1670 р. «Граматики музичної». Перших музикантів випускали Києво-Могилянська академія та засноване в 1737 р. у Глухові музичне училище, учнями якого все XVІII ст. поповнювалася царська придворна капела. Саме вихованець Глухівського училища, а пізніше і Києво-Могилянської академії Максим Березовський став видатним українським композитором, хоча й жив за межами України, автором першої в Росії опери «Демофонт». Його земляк і учень Дмитро Бортнянський розвинув далі національне музичне мистецтво, написавши опери «Креонт», «Сокіл», а також понад 100 хорових творів, багато з яких і донині чарують слухачів талановитістю. Д. Бортнянський тридцять років керував придворною капелою у Санкт-Петербурзі. Широко використовували пісенну творчість українського народу і такі талановиті музики, як Артем Ведель і Марко Полторацький.

У тяжких умовах колоніально-кріпосного гніту розвивалися таланти народних музикантів - кобзарів, лірників, співців, троїстих музик. Серед цих самородків варто згадати простого козака Климовського, автора широко відомої пісні «Їхав козак за Дунай», що й нині входить до репертуару більшості хорів.

Джерелом  натхнення  для  поетів,  письменників,  музик  була  усна  творчість українського народу. Вона справила вирішальний вплив на формування духовної культури. Народна поезія України - пісні, думи, казки - апофеоз краси. Український народ проніс через ст. рабства і неволі дорогоцінні багатства свого генію, оспівуючи мужність, кохання, відвагу, героїзм, вірність, любов до Вітчизни. Герої «Енеїди» I. Котляревського говорять: «Любов к Отчизні де героїть - там сила вража не устоїть, там грудь сильніша од гармат!»

До наших днів дійшли згадки про напівлегендарну дівчину Марусю Чурай, народну поетесу з Полтави. Їй належить багато пісень, складених під час Визвольної війни, що й сьогодні на устах у народу.

 

 

 

 

 

План

 

Лекція 6. Епоха просвітництва та романтизму в Україні

(кін ХVІІІ ст. – пер. пол. ХІХ ст.)

 

1. Особливості розвитку освіти у ХІХ ст.. Товариство «Просвіта».

2. Наука на українських землях у ХІХ ст.. Праці з історії України. Наукове товариство ім. Т.Шевченка, його творчий доробок.

 

 

 

науки.

 

3. Нова українська література ХІХ ст. Становлення української фольклористики як

 

4. Архітектура та містобудування в Україні у ХІХ ст.

4.1 Українське музичне та театральне мистецтво у ХІХ ст.

4.2. Розвиток українського живопису у ХІХ ст.

Словник

 

Національно-культурне відродження, романтизм, класицизм, історіографія, народна творчість,  нова  українська  література,  нова  літературна  мова,  народництво,  громади, просвіти, Валуєвський циркуляр, Емський указ, громади, «Просвіти», Головна Руська Рада,

«філософія серця», реалізм, позитивізм, соціалізм

.

Основна література

1.   Історіяукраїнськоїкультури:Курслекцій/Л. В. Анучина,О. В. Бурлака,

О. А. Лисенко та ін. – Х.: Вид-во «ФІНН», 2010.

2.   Історія  української  культури:  Навч. посіб.  /  О. Ю. Павлова,  Т. Ф. Мельничук,  І. В.

Грищенко; за ред. О. Ю. Павлової. – К.: Центр учбової літератури, 2012.

3.   Українська та зарубіжна культура: Навч.-метод. посібник для самостійного вивчення дисципліни / Р. М. Вечірко та ін. – К.: КНЕУ, 2003. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу до джерела :   http://6201.org.ua/files/1/ukr_ta_zar_kulultura.zip

 

Додаткова література

4.   ВисоцькийО. Ю.Історіяукраїнськоїкультури:Навчальнийпосібник.—

Дніпропетровськ  :  НМетАУ,  2009.  –  [Електронний  ресурс].  –  Режим  доступу  до джерела :  http://www.nbuv.gov.ua/books/2009/09vojiuk.pdf

5.   Історія української культури: Курс лекцій / О. В. Ліхолат, П. А. Дігтяр, С. Ю. Боєва;

під аг. ред.. С. О. Костилєвої. – К.: НТУ «КПІ», 2010.

 

 

 

1.   Особливості розвитку освіти у ХІХ ст. Товариство «Просвіта».

У  XIX  столітті  система  освіти  почала  розвиватися  у  рамках  загальнодержавної

російської політики. У 1804 році відкрилася перша в Україні Одеська комерційна гімназія. У

1805 - Харківський університет. Всього в Україні у першій половині століття діяло 1320 парафіяльних і повітових шкіл та училищ, відкрито 19 гімназій, навчалося близько 4 тис. учнів. У стані справжнього занепаду перебувала освіта у Західній Україні. Уряд Австро- Угорщини проводив колонізаторську політику. У Закарпатті навіть у початкових школах навчання велося угорською мовою, у Галичині — німецькою і польською, на Буковині — німецькою і румунською. Формально у 1869 р. тут було введене обов'язкове навчання дітей віком від 6 до 14 років, однак переважна частина населення (від 55 до 75 %) залишалася неписьменною

 

Харківський університет

 

На  початку  XIX  ст.  в  Наддніпрянській  Україні  єдиним  вищим  навчальним  закладом лишалася Києво-Могилянська академія. Вона не могла забезпечити належного розвитку вищої освіти. Згодом відомий український вчений-економіст, винахідник, просвітник і громадський діяч Василь Назарович Каразін (9.02.1773–6.11.1842) домігся згоди царського уряду на заснування університету в Харкові, організував серед дворянства збір коштів на його утримання, написав проект першого статуту.

 

17 січня 1805 р. відбулося відкриття Харківського університету. До нього було зараховано

33 казеннокоштних та 23 своєкоштних сту-денти. Усього