Історія української культури 002

В цей же час відбувається спорудження пам'ятників видатним людям - 1823-1824 - А.Рішельє в Одесі (автор Б.Мартос), 1853 - князю Володимиру - у Києві (автори - В.Демут- Малиновский, П.Клодт, О.Тон).

Музеї.

Лекція 7. Українська культура на шляху національного відродження

(друга половина ХІХ ст. – перше двадцятиріччя ХХ ст.) План

1.   Особливості розвитку культури України на рубежі ХІХ –ХХ ст. Роль суспільно-

політичного руху в процесі поширення української національної ідеї.

1.1. Демократичні тенденції розвитку освіти на початку ХХ ст.

1.2. Українська наука початку ХХ ст. Нові технічні відкриття, та їхнє впровадження в

Україні.

2. Нові тенденції українського мистецтва на початку ХХ ст.. (неоромантизм, експресіонізм, авангард). Революційно-демократичний напрям в українській літературі.

3.   Чинники розвитку культури України в 1917-1921 рр.

 

4.   Мистецтво  України  1917-1921  рр.:  театр,  музика,  образотворче  мистецтво  та архітектура.

 

Словник

Політика  «культурної  революції»,  «розстріляне  відродження»,  модернізм,  авангардизм,

«Гарт», «Плуг», «Пролеткульт», «Ланка», ВАПЛІТЕ, неокласики, футуристи, символісти, неоромантики, модерн, необароко, конструктивізм, сталінський псевдокласицизм, експериментальний театр.

 

Основна література

1.   Історіяукраїнськоїкультури:Курслекцій/Л. В. Анучина,О. В. Бурлака,

О. А. Лисенко та ін. – Х.: Вид-во «ФІНН», 2010.

2.   Історія  української  культури:  Навч. посіб.  /  О. Ю. Павлова,  Т. Ф. Мельничук,  І. В.

Грищенко; за ред. О. Ю. Павлової. – К.: Центр учбової літератури, 2012.

3.   Українська та зарубіжна культура: Навч.-метод. посібник для самостійного вивчення дисципліни / Р. М. Вечірко та ін. – К.: КНЕУ, 2003. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу до джерела :   http://6201.org.ua/files/1/ukr_ta_zar_kulultura.zip

 

Додаткова література

4.   ВисоцькийО. Ю.Історіяукраїнськоїкультури:Навчальнийпосібник.—

Дніпропетровськ  :  НМетАУ,  2009.  –  [Електронний  ресурс].  –  Режим  доступу  до джерела :  http://www.nbuv.gov.ua/books/2009/09vojiuk.pdf

5.   Історія української культури: Курс лекцій / О. В. Ліхолат, П. А. Дігтяр, С. Ю. Боєва;

під аг. ред.. С. О. Костилєвої. – К.: НТУ «КПІ», 2010.

 

 

 

1. Особливості розвитку культури України на рубежі ХІХ –ХХ ст. Роль суспільно-політичного руху в процесі поширення української національної ідеї.

ВархітектуріпочаткуХХст.утверджуютьсяідеїмодернізму,пов’язаніз

використанням нових будівельних матеріалів і мистецьких форм (залізничні вокзали Львова, Жмеринки та Харкова), а поряд з ним – неокласицизму (Педагогічний музей у Києві, Громадська бібліотека у Харкові). Однак розвиток національного руху стимулював відродження українського стилю – звичайно, на новій основі. Українські архітектори звертаються до вивчення пам’яток давніх часів та народної дерев’яної архітектури, публікують розвідки про них у часописах. На цій основі творять львівські будівничі В.Нагірний, автор численних церков у Галичині, та І.Левитський. якому належать проекти будинків товариства “Дністер”, готелю Жоржа та Академічного дому у Львові. Кращим витвором у національному українському стилі вважається будинок Полтавського земства (1901-1908), спроектований В.Кричевським.

Українська скульптура поповнюється набутками прихильників імпресіонізму, які сформували свій талант у мистецьких школах Європи. Серед них виділяються Т.Гаврило, автор погруддя Т.Шевченка; М.Паращук. якому належать скульптурні портрети І.Франка, В.Стефаника, С.Людкевича, а також пам’ятник А.Міцкевичу у Львові, виконаний спільно з А.Попелем; П.Війтович, який здійснив скульптурне оформлення фасаду та інтер’єру Львівського оперного театру.

Початок  ХХ  ст.  приніс  значне  пожвавлення  в  українське  музичне  життя. Народжується нова професійна музика, часто сповнена характерних для цієї епохи революційних мотивів. З’являється плеяда талановитих композиторів – Я.Степовий, К.Стеценко,  М.Леонтович,  С.Людкевич.  Продовжують  діяти  різні  музичні  товариства, гуртки, хорові капели, ставлячи музичні п’єси, оперети, опери. Серед них особливою активністю відзначались Київське літературно-артистичне товариство, “Український клуб”, музичне товариство ім. М.Лисенка у Львові, при якому в 1905 р. організовано Вищий музичний інститут ім. Лисенка. Значний вклад у популяризацію української музики зробив

перший на Україні стаціонарний музично-драматичний театр, заснований 1907 р. М.Садовським у Києві, де крім драматичних вистав ставились опери й оперети.

 

1.1. Демократичні тенденції розвитку освіти на початку ХХ ст.

У зв’язку зі зростанням потреби в грамотних людях і фахівцях збільшується число

навчальних закладів і учнів, студентів, що навчаються в них. У 1914–1915 рр. в Україні нараховується   26 тис.   загальноосвітніх   шкіл   з   2,6 млн.   учнів,   але   70 %   населення залишається неписьменним. У 80 середніх спеціальних навчальних і більше ніж у 60 нижчих профтехучилищах навчається 17,5 тис. учнів, у 27 вузах — 35,2 тис. студентів.

У той же час неписьменність серед сільського населення Східної України досягала

75–85 %;  німці,  євреї,  поляки,  що  проживали  в  Україні,  значно  випереджали  за  рівнем грамотності та наявності власної інтелігенції український етнос.

Отримували освіту у Наддніпрянщині й жінки: середню - в гімназіях та прогімназіях, а також у єпархіальних училищах. Гімназії мали сім класів, восьмий клас був педагогічним і готував учительок та гувернанток; професійну освіту жінкам давали тільки вчительські семінарії. Існували і привілейовані жіночі навчальні заклади - інститути шляхетних дівчат. Фахівців вищої ланки готували вищі жіночі курси: в Києві (1878-1889 pp., відновлені у 1905 p.), Одесі (1906) та