Історія української культури 002

 

Лекція 10. Культуротворчі процеси в Україні в умовах незалежності

План

1.Основнінапрямкивідродженняукраїнськоїкультуринасучасному   етапі.

Актуальність мовного питання в умовах незалежності. Стан та проблеми розвитку сучасної освіти в Україні.

2. Здобутки науки й мистецтва України на сучасному етапі. Молодіжна та професійна субкультура.

3. Сучасна конфесійна ситуація в України.

4. Інтеграція української культури до загальноєвропейського та світового культурного простору.

4.1 Вклад української діаспори в розвиток сучасної української культури.

Словник

Генна інженерія, державна мова, дисидентство, діаспора, духовна свобода, космополітизм,

мартирологів, менталітет, міжнародна асоціація україністів, плюралізм, соціокультурна ситуація, традиції.

Основна література

7.   Історіяукраїнськоїкультури:Курслекцій/Л. В. Анучина,О. В. Бурлака,

О. А. Лисенко та ін. – Х.: Вид-во «ФІНН», 2010.

8.   Історія  української  культури:  Навч. посіб.  /  О. Ю. Павлова,  Т. Ф. Мельничук,  І. В.

Грищенко; за ред. О. Ю. Павлової. – К.: Центр учбової літератури, 2012.

9.   Українська та зарубіжна культура: Навч.-метод. посібник для самостійного вивчення дисципліни / Р. М. Вечірко та ін. – К.: КНЕУ, 2003. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу до джерела :   http://6201.org.ua/files/1/ukr_ta_zar_kulultura.zip

Додаткова література

10. ВисоцькийО. Ю.Історіяукраїнськоїкультури:Навчальнийпосібник.—

Дніпропетровськ  :  НМетАУ,  2009.  –  [Електронний  ресурс].  –  Режим  доступу  до джерела :  http://www.nbuv.gov.ua/books/2009/09vojiuk.pdf

11. Історія української культури: Курс лекцій / О. В. Ліхолат, П. А. Дігтяр, С. Ю. Боєва;

під аг. ред.. С. О. Костилєвої. – К.: НТУ «КПІ», 2010.

12. Ушкалов Л. Світ українського бароко.— Х., 1994

 

 

 

1.   Основні напрямки відродження української культури на сучасному етапі.

Актуальність мовного питання в умовах незалежності. Стан та проблеми розвитку сучасної освіти в Україні.

Розвиток  національної  культури  тісно  пов'язаний  з  розбудовою  державності  в

суверенній Україні. Культура в Україні позбавилася ідеологізації радянських часів і стала орієнтуватися   на   світові   загальнолюдські   цінності,   їй   став   притаманний   плюралізм.

1992 р. Верховна Рада України ухвалила «Основи законодавства про культуру». Фактично це програма розвитку культури, де підкреслюється, що національно-духовне відродження можливе лише на основі демократизації культурного процесу, припинення його денаціоналізації,  наявності  відповідної  матеріальної  бази.  В  Україні  відкриваються  нові музеї, історико-культурні центри (Батурин Глухів, Збараж). Створена спеціальна урядова комісія, що займається поверненням в Україну вивезених із неї цінностей. Видаються раніше заборонені твори українських письменників: Івана Багряного, Олени Теліги, Євгена Плужника,  Миколи  Хвильового  та  ін.  Почали  виходити  журнали  «Київська  старовина»,

 

«Літературно-науковий вісник». Читачі України дістали змогу познайомитися з творами письменників дисидентів Василя Стуса, Івана Світличного, Євгена Сверстюка та ін. Розвивається народна творчість. Проводяться різні фестивалі («Таврійські ігри»); конкурси

«Червона рута», «Золоті ворота»... Зокрема за роки незалежності виник вітчизняний шоу бізнес. Популярними стали пісні Таїсії Повалій, Наталії Могилевської, Олександра Пономарьова, Ані Лорак, групи „Воплі Видоплясова”, „Океан Ельзи” та ін. Однак разом із тим він програє поки що у конкурентній боротьбі російському шоу-бізнесові, краще організованому, з великою кількістю талановитих виконавців. Великою проблемою для сучасних українських літераторів є друкування своїх творів.

Великого резонансу в Україні набула мовна проблема.

У 1989 р. Верховною Радою був ухвалений «Закон про мови в Українській РСР». Статус української мови як державної закріпила Конституція України. З прийняттям нового законодавства почався процес переходу на українську мову державних органів, засобів масової інформації, установ культури, освіти. Життя вже виявило багато труднощів, які стоять на цьому шляху, адміністративно-бюрократичні методи впровадження української мови викликають опір і невдоволення досить значної російськомовної частини українського суспільства, що не сприяє згуртуванню населення України.

За  переписом  1989 р.  українці  становили  72 %  населення  республіки,  серед  них рідною українську мову назвали 67 %, російська мова переважає на сході України, в Криму. Але дуже показовим є ставлення росіян в Україні до української освіти своїх дітей — мйже

65 % згодні з тим, щоб їхні діти навчалися в українських школах і майже всі росіяни у Львові та Києві визнають, що їхні діти повинні вільно володіти українською мовою. Це по суті говорить про підтримку процесу еволюційної українізації неетнічними українцями.

Стан та проблеми розвитку сучасної освіти в Україні.

23 травня 1991 р. Верховною Радою був прийнятий закон України «Про освіту». Він

визначив школу як основу духовного та соціально-економічного розвитку держави і передбачив карди-нальні зміни в її роботі. Освітня система стає більш гнучкою та різно- манітною. Поглибленому розвитку здібностей учнів і студентів сприяла поява мережі альтернативних навчальних закладів – ліцеїв, коледжів, гімназій. Кабінетом Міністрів затверджена комплексна національна освітянська програма «Освіта» («Україна – XXI століття»), націлена на найближчу та більш віддалену перспективу. Програма ґрунтується на поєднанні освіти, науки і культури, вітчизняного і світового педагогічного досвіду, її метою є піднесення вітчизняної освіти до світового рівня.

Реорганізовується вся система вищої та середньої спеціальної освіти. На 1998 р. в Україні нараховувалось 204 навчальні заклади III–IV рівнів акредитації, тобто університетів, академій, інститутів. В них здійснюється підхід на триступеневу підготовку – випуск бакалаврів, спеціалістів та магістрів. Крім того, є ще 665 закладів освіти І–II рівнів акредитації, тобто технікумів та