Історія української культури

Значне місце в розписах собору займали орнаменти, зокрема рослинні, близькі до давньоруської книжкової мініатюри. Мозаїками та фресками прикрашені Успенський собор Києво-Печерського монастиря та собор Михайлівського Златоверхого монастиря в Києві. У виконанні цих мозаїк брав участь художник Алімпій, який, як стверджувалося в Києво-Печерському патерику, «... ікони писати хитр бе зело». На жаль, до нас не дійшли твори цього видатного майстра, але його сучасники про нього складали легенди, зокрема про те, як по закінченні його роботи над образом богородиці відбулося диво: образ богородиці «сам вообразися» і «просветися паче солнца», з вуст богородиці вилетів білий голуб, облетів увесь храм скрився. Ставши священиком Печерського монастиря, Алімпій жив дуже скромно. Ночі проводив «на пение и на молитву упражняшеся», а вдень неустанно писав ікони. Зароблене ділив на три частини: на одну купував все, що необхідно для іконопису, другу віддавав бідним, а третю – в монастир.

Ікони поряд з мозаїками і фресками займали важливе місце у внутрішньому оздобленні храмів. Вони писалися мінеральними фарбами на дерев'яних дошках, які обклеювалися полотном та вкривалися шаром спеціального ґрунту – левкасу. Іконами прикрашали не тільки храми, але й княжі та боярські палаци, житла простих людей. Це був один з розповсюджених видів образотворчого мистецтва на Русі. Ікон київської школи збереглося дуже мало. У Третяковській галереї в Москві зберігається «Ярославська Оранта» – велика ікона Богоматері з малюком та двома архангелами в медальйонах. Ікона «Борис і Гліб» кінця XIII ст. зберігається в Київському державному музеї руського мистецтва. Безперечним витвором київських майстрів XIII ст. є ікона «Свейської богоматері», на якій поряд з фігурою Богоматері були зображені Антоній та Феодосій – засновники Києво-Печерського монастиря.

Осібним видом мистецтва на Русі була книжкова мініатюра. Її яскраві взірці містило «Остромирове Євангеліє». Ця велика літургійна книга була виконана з неабияким смаком. Текст її оздоблений художніми заставками, які дуже схожі на фрескову орнаментацію Київського Софійського собору. На трьох сторінках книги розміщувалися мініатюри, виконані технікою давньоруської емалі, які зображували євангелістів Іоанна, Луку та Марка. Неабиякими художніми якостями характеризується й «Ізборник Святослава», що виконав дяк Іоанн для князя Святослава Ярославича.

Високого рівня на Русі досягло й прикладне мистецтво, витвори якого дають цінні відомості і про розвиток художнього ремесла, і про культурні зв'язки, і про традиції Русі. Так, ювелірні вироби часто були не тільки прикрасами, але і виконували роль амулетів – оберегів для захисту їх володарів від злих сил. Широкого розповсюдження на цих виробах набули зображення сонця у вигляді кола з пересіченням в середині ліній, місяця-лунниці, води, фантастичних звірів та птахів, рослинного орнаменту тощо. Давньоруські майстри знали різні технічні способи обробки металів – зернь, скань, чеканку, художнє лиття та інкрустацію, нарешті перетинкові емалі. За допомогою скані (тонкої проволоки) любили прикрашати візерунками ікони та дорогоцінні оклади церковних книг. Так було прикрашене Мстиславове євангеліє XII ст. Досить розповсюдженими на Русі були срібні вироби з черню – чорною пастою, яка нагадувала емаль. Технікою черні виготовлялися сережки, персні, хрести, кубки, чари тощо. У XII ст. розповсюдилася техніка контурної черні, при якій малюнок наводився чорною лінією, а срібне тло залишалося відкритим, або золотилося. Техніка перетинкової емалі була досить складна, але давньоруські майстри добре володіли нею. Емаллю прикрашалися вироби з золота: діадеми, колти, медальйони, хрести, ікони та оклади книг. Найбільш відомі сюжетні емалі на колтах із зображеннями русалок, «древа життя», різних птахів, жіночих голівок тощо.

Великого рівня на Русі досягло мистецтво художнього лиття. Були розвинуті скляне та керамічне виробництво, художнє різьблення по дереву та каменю. Різьблення по дереву прикрашало фасади давньоруського житла, човни, санчата та інші вироби. Славилися вироби різьбярів по кості: шкатулки, гребні, ґудзики, образки.

Всі найбільш видатні події давньоруського життя тісно пов'язані з музикою. Свята супроводжувалися обрядовими піснями, музикою, танцями та виставами. З піснями виступали у військовий похід, у супроводженні ритмічних ударів в бубни та звуків труб-зурн виступали в бій з ворогом, з піснями святкували перемоги, піснями-плачами та піснями-причитаннями супроводжували погребальний обряд.

На Русі здавна існували професійні виконавці. Серед них особливе місце посідали виконавці билин та сказань, які в речитативній формі славили-співали героїчно-епічні твори. Найбільш яскравим представником таких виконавців був Боян – співак XI ст., що жив при дворі Святослава Ярославича та про якого згадувалося в «Слові о полку Ігоровім». Боян у своїх піснях прославляв Ярослава Мудрого, Мстислава