Календарно-обрядовий фольклор західного Полісся: регіональна специфіка та динаміка побутування

Мета і завдання, поставлені у дисертаційній роботі, потребують застосування необхідного комплексу методів:

- історично-порівняльного, на основі якого здійснюватиметься вивчення динаміки побутування календарно-обрядового фольклору Західного Полісся; 

- функціонального, необхідного для з’ясування місця фольклорних текстів у народному календарі, а також сумісності з ним тих чи інших ритмічних схем; 

- генетико-історичного, що стане в нагоді для з’ясування походження фольклорних текстів чи тем;

- структурно-порівняльного, необхідного для вивчення поетичної специфіки фольклорних текстів;

- статистичного, при допомозі якого висвітлюватиметься кількісний показник побутування фольклорних творів у різних місцевостях регіону.

Основну джерельну базу дослідження складають тексти пісень, почерпнуті із архіву Полісько-Волинського народознавчого центру (від 2005 р. – Інституту культурної антропології), власні записи дисертантки, здійснені під час експедицій Полісько-Волинського народознавчого центру („Сваринь-2002”, „Волиняна-2003”, „Охнич-2003”, „Пороги-2004”) та Інституту культурної антропології („Вавілон-ХХІ”, „Ягілка-2006”). Загальний фонд досліджуваного текстового матеріалу доповнено текстами зі збірників календарно-обрядової пісенності загальноукраїнського та регіонального спрямування, науково достовірних методичних збірників, періодичних наукових видань.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що пропоноване дослідження календарно-обрядового фольклору Західного Полісся, проведене на рівні регіональних студій, створює джерельно-теоретичну базу для подальших узагальнюючих опрацювань аналогічного фольклору в інших регіонах. Поданий у роботі фактичний матеріал, загальні положення та висновки можуть бути використані для написання підручників з української фольклористики, при укладенні методичних розробок, навчальних програм та планів. Доцільним буде використання матеріалу при читанні лекційних курсів, спецкурсів та спецсемінарів.

Апробація роботи. Основні положення дисертації виголошувалися на таких наукових конференціях: 

- Міжнародна наукова конференція „Фольклор і сучасна культура” (2004 р., м. Луцьк); 

- Дні науки на філологічному факультеті Волинського державного університету імені Лесі Українки (2005-2007 рр., м. Луцьк); 

- Науково-практична конференція „Полісся у контексті сучасної культури” (2006 р., м. Рівне); 

- Фольклористичні читання, присвячені пам’яті професора Лідії Дунаєвської (2007 р., м. Київ); 

- Міжнародна наукова конференція „Нове життя старих традицій” (2007 р., м. Луцьк).

Публікації. Основні положення та результати дослідження викладено у 6 наукових публікаціях, 5 із яких уміщено в фахових виданнях ВАК України. Загальний обсяг – понад 3 друкованих аркуші. 

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури та джерел (427 позицій). Повний обсяг дисертації становить 336 сторінок, із яких 301 сторінка – основного тексту.

 

 

У вступі обґрунтовується вибір теми, визначаються її актуальність та наукова новизна, формулюється мета та завдання, об’єкт та предмет дослідження, окреслено джерельну базу, методологічні засади та наслідки апробації результатів дисертації. 

Перший розділ дисертації – „Календарно-обрядовий фольклор Західного Полісся в дослідженнях фольклористів” – присвячено огляду джерел та висвітленню історіографії поставленої проблеми.

У першому підрозділі – 1.1. „Етноісторичні межі Полісся та його районування в українських, російських та польських дослідженнях” – увага зосереджується довкола питання окреслення етнографічних кордонів Полісся та його районування. Досліджуючи цей аспект на діахронному зрізі, з’ясувалося, що до сьогодні не існує однозначного, усталеного погляду на предмет визначення меж фольклорно-етнографічного регіону Полісся. До певної міри такий стан умотивований тим, що в різні історичні періоди цією назвою позначалися не одні й ті ж території. Відтак структура територіальної регіоналізації Полісся та його історичної локалізації виявилась дуже рухливою, лабільною, а часом відзначалася навіть тенденцією до стирання, що в свою чергу спричиняло розмивання місцевої специфіки традиційно-побутової культури та інтегрування її в загальнонаціональний культурний масив уже без врахування окремих регіональних ознак, першочергово – діалектизмів. Зазначені чинники сприяють розрізненості поглядів, схематичності у визначенні кордонів етнографічного регіону Полісся. 

Розглянуті парадигми у визначенні територіальних меж Полісся дають можливість визначити наявність двох тенденцій у розв’язанні поставленого завдання. Одна з них, оперуючи головно фізико-географічними характеристиками, виокремлює ареал Полісся широко – як своєрідну ландшафтно-морфологічну зону. Відтак під Поліссям могли розуміти будь-яку лісисту місцевість – майже всю Білорусь, частину України, Литви, Смоленщини, Брянщини тощо. З іншого боку, в найбільш сталій формі назви „Полісся”, „полєщуки”, „поліщуки”, в які вкладено вже лише етнографічний зміст, збереглися в тому центрі усієї фізико-географічної зони, де вони були найтрадиційнішими і мали глибоке історичне коріння, тобто в басейні Прип’яті. Вочевидь, ці землі й стали ядром формування власне поліської культури і головним чинником збереження крайової самосвідомості населення; ті ж, що знаходилися на периферії, визнавалися чи не визнавалися поліськими через те, що поряд із поліськими зберігали чимало рис етноконтактних зон, тому мали всі підстави сприйматися в якості перехідних до культур суміжних регіонів. Так зване „поліське ядро” в районі басейну Прип’яті охоплює й частину земель, які сучасними дослідниками відносяться до Західного Полісся. Останнє, виокремлюючись за рядом етновизначальних характеристик, зберігає глибоке „поліське коріння” та, відповідно,