Календарно-обрядовий фольклор західного Полісся: регіональна специфіка та динаміка побутування

У другому підрозділі – 1.2. „Російсько-українські дослідження ХІХ ст. – поч. ХХ ст.” – охарактеризовано історію дослідження календарно-обрядової пісенності Західного Полісся у визначений період російськими та українськими етнографами і фольклористами.

У ході опрацювання набутків ХІХ – поч. ХХ ст. помічено, що систематичне вивчення календарної обрядовості Західного Полісся починається з першої половини ХІХ ст. Утім воно характеризується посиленою увагою до етнографічного студіювання цього ареалу, відтак календарно-обрядовий фольклор Полісся та його західної частини не знаходить належного висвітлення.

На якісно новий щабель російсько-українські регіональні дослідження у галузі фольклору підносяться діяльністю Російського географічного товариства (РГТ), а особливо його Південно-Західного відділу, в центрі наукових зацікавлень якого постає і Волинська губернія з її північно-західними поліськими землями. В цей час принагідне дослідження календарно-обрядового фольклору Західного Полісся представлене у розвідках В. Абрамовича, А. Братчикова. Поважне місце з цього погляду займають також „Труды этнографическо-статистической экспедиции…” П. Чубинського, опис архіву РГТ Д. Зеленіна, чимало матеріалів серед рукописної спадщини РГТ.

Долучилися до справи висвітлення особливостей побутування календарно-обрядового фольклору на теренах сучасного Західного Полісся розвідки та публікації у періодичних виданнях ХІХ ст. – „Волынских губернских ведомостях”, „Основе”, „Живой старине”, „Киевской старине”.

Грунтовніше календарно-обрядовий фольклор Західного Полісся в рамках Волинської губернії починає досліджуватися лише в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. і співвідноситься із появою фундаментальних (на той час) праць цілого ряду українських учених: М. Коробки, М. Теодоровича, Лесі Українки, Олени Пчілки, В. Камінського, Ф. Колесси, М. Янчука.

У третьому підрозділі – 1.3. „Календарно-обрядовий фольклор Західного Полісся в польських дослідженнях ХІХ – початку ХХ ст.” – окреслюються основні аспекти збирання та дослідження календарної обрядовості та пісенності Західного Полісся польськими ученими ХІХ – ХХ ст. 

Історіографічний огляд доробку польських дослідників свідчить про постійний та неослаблений інтерес до фольклорної традиції (календарно-обрядової зокрема) західноукраїнських земель уже на початку ХІХ ст. Незаперечний вплив на зацікавлення поліською фольклорною традицією (зосібна записування матеріалів на західнополіських теренах) мала фольклористична концепція Зоріана Доленги-Ходаковського, висловлена ним у праці „О sіowiaсszczyџnie przed chrzeњcijaсstwem”, що започаткувала традицію дотримання паспортизації в польовому методі дослідження. Вагомим був і особистий внесок ученого в письмову фіксацію та документальне підтвердження побутування зразків західнополіського фольклору. Та все ж через не завжди точну паспортизацію записів, а то й взагалі її відсутність, з достатньою впевненістю можемо співвіднести із Західним Поліссям доволі незначну кількість пісенних текстів у записах цього вченого.

Не набагато повніше представлена західнополіська календарна творчість у працях польських дослідників середини ХІХ ст. – Л. Голембйовського, Ю. Крашевського, Е. Руліковського. Вони подають лише загальне враження про фольклор, в основному концентруючи увагу не на текстовому, а лише на обрядовому його боці.

Новий етап у вивченні українського населення польськими науковцями, який настав у 60 – 70-ті роки ХІХ ст. і ознаменувався початком систематичних наукових досліджень, був пов’язаний з діяльністю на Західному Поліссі видатного польського фольклориста-збирача О. Кольберга, хоча фольклорна спадщина цього регіону, особливо календарна обрядовість, представлена в його зібраннях дуже поверхово. 

Повніше відображає календарну традицію регіону монографія Т. Стецького „Woіyс pod wzglкdem statystycznym, historycznym і archeologicznym”. Вона не втратила своєї наукової вартості і на цей час. 

Чимало корисного матеріалу про побутування на Західному Поліссі календарних обрядів можна почерпнути з польських періодичних видань другої половини ХІХ ст. („Zbior wiadomośжi do antropologii krajowej”, „Ziemia”) та початку ХХ ст. („Rocznik Woіyсski”).

Незважаючи на значну увагу польських дослідників до фольклорної спадщини Західного Полісся, все ж зазначимо, що фіксація та вивчення календарно-обрядової поезії в ХІХ – на початку ХХ ст. відбувалися лише принагідно, на рівні загальних вражень чи зауваг. Спеціальних розвідок на цю тему, аналогічних тим, які з’являлися в цей час на теренах Російської імперії серед доступних нам матеріалів не виявлено взагалі. 

Водночас, на відміну від російських однозначно шовіністичних підступів до західнополіського фольклору, в тогочасній польській етнографії помітний певний плюралізм, який визначався двома діаметрально протилежними поглядами – прогресивним, представники якого вважали поліщуків „не польським людом”, а Україну – не залежною від Польщі територією (наприклад, Зоріан Доленга-Ходаковський, О. Кольберг та ін.), та реакційним, що виходив від Л. Голембйовського, підтримувався Т. Стецьким, які вважали поліщуків „людьми без батьківщини”. 

Загалом фольклорні матеріали, зібрані польськими дослідниками в ХІХ ст. та належно опрацьовані в плані їх оприлюднення, дають можливість відчути, в чому полягала оригінальність та самобутність календарно-обрядового фольклору поліщуків, а також створюють належний грунт для з’ясування діахронічних моментів побутування календарно-обрядового фольклору Західного Полісся.

У четвертому підрозділі – 1.4. „Сучасні дослідження календарно-обрядового фольклору Західного Полісся” – з’ясовується процес та стан вивчення календарно-обрядового фольклору Західного Полісся в сучасних наукових студіях (ХХ – ХХІ ст.), характеризується базова література з досліджуваної проблематики.

Значний поступ у справі дослідження календарно-обрядового фольклору Західного Полісся зробили вчені ХХ ст., серед яких О. Дей, С. Кітова, М. Толстой, Л. Виноградова, А. Гура, Т. Агапкіна, Р. Кирчів, Ю. Климець, Л. Минько, В. Давидюк, О. Ошуркевич, Ф. Климчук, О. Чебанюк, С. Шевчук, В. Ковальчук, Є. Рижик, Б. Завітій, З. Марчук, Т. Міндер, Ю. Рибак, М. Давидюк, Г. Василькевич, Г. Сокіл. Характеризуючи доробок сучасних учених, простежуємо,