Клініко-функціональні аспекти фітотерапії дискінезій жовчовивідних шляхів при хронічному некам’яному холециститі

Виділено наступні досліджувані групи хворих у залежності від типу ДЖВШ та терапевтичних схем:

1) При гіпертонії сфінктера Одді – 2 підгрупи: І – крім базової терапії призначали спіруліну; ІІ (контрольна) – загальновживані спазмолітики.

2) При гіперкінетично-гіпертонічній ДЖМ – 3 підгрупи хворих: І – призначали настій нагідок лікарських; ІІ – спіруліна у поєднанні з настоєм нагідок лікарських; ІІІ (контрольна) – спазмолітики.

3) При гіпокінетично-гіпотонічній ДЖМ – 3 підгрупи: І – відвар кореня кульбаби; ІІ – фітододаток “Денделайн”; ІІІ (контрольна) – як жовчогінний засіб призначали нікодин.

4) При змішаній ДЖВШ – 3 підгрупи: І – розчин спіруліни в поєднанні з відваром кореня кульбаби; ІІ – спіруліну у поєднанні з відваром кореня кульбаби та настоєм нагідок лікарських; ІІІ (контрольна) – спазмолітичні засоби та нікодин.

Ефективність курсового вживання досліджуваних природних засобів – відвару кореня кульбаби, настою нагідок лікарських і розчину спіруліни проводилась через 21 день лікування на основі динаміки клінічних симптомів, результатів БФДЗ, лабораторних показників.

Проведено біохімічне дослідження міхурової жовчі у хворих з різними типами ДЖВШ, на основі якого визначали порушення колоїдного стану жовчі до лікування та їх корекцію під впливом лікування. В міхуровій жовчі вивчено концентрацію сумарних жовчних кислот, холестерину (за Л. Л. Громашевською і співавт. (1984), білірубіну за Jendrassik. Розрахунковими методами визначено холато-холестериновий коефіцієнт міхурової жовчі за Е. Andrews et al. (1936).

Результати власних досліджень. На основі аналізу суб’єктивних та об’єктивних симптомів у хворих були визначені певні особливості клінічної картини у хворих на ХНХ у залежності від типу дискінетичних порушень.

При ізольованому спазмі сфінктера Одді у клінічній симптоматиці відмічено значне переважання біліарного диспептичного синдрому у переважної більшості пацієнтів. При гіперкінетично-гіпертонічній ДЖМ клінічна картина відрізняється високою частотою як больового, так і диспептичного синдрому у хворих. При гіпокінетично-гіпотонічній та змішаній ДЖВШ майже всі досліджені пацієнти відмічали наявність неінтенсивних болів ниючого характеру в правому підребер’ї, з характерною іррадіацією в праву половину грудної клітки, тривалістю до 1-2 год., які проходили самостійно або після вживання жовчогінних та ферментативних препаратів. Дві третини пацієнтів вказували на наявність ознак біліарної та кишкової диспепсії.

При об’єктивному дослідженні часто виявлялась болючість при пальпації живота у правому підребер’ї, найчастіше виявлялись симптоми Кера і Василенко. У 20, 4% хворих виявлено помірне збільшення печінки.

За даними БФЗД визначено основні відмінності показників тривалості фаз дуоденального зондування та об’єму виділеної жовчі, що дало можливість чітко розмежувати хворих з різними типами ДЖВШ.

На першому етапі дослідження було вивчено зміну функціонального стану сфінктерного апарату та жовчного міхура під впливом одноразового введення кореня кульбаби лікарської, нагідок лікарських та спіруліни як подразника під час БФДЗ при різних типах ДЖВШ.

При гіпертонії сфінктера Одді достовірно зменшувався час закритого сфінктера Одді (ІІ фаза) порівняно з контролем (23, 32, 1 хв) під впливом одноразового введення розчину спіруліни та настою нагідок лікарських (16, 02, 1 хв (p<0, 01) і 17, 71, 4 хв (p<0, 01), відповідно, проти 23, 32, 1 хв у контролі), що свідчить про їх спазмолітичні властивості. При гіперкінетично-гіпертонічній ДЖМ тривалість «міхурного рефлексу» (ІV фаза) збільшувалась достовірно порівняно з контролем під впливом розчину спіруліни та настою нагідок лікарських (20, 31, 6 хв (p<0, 001) і 14, 80, 5 хв (p<0, 01), відповідно, проти 10, 50, 2 хв у контролі) ; одночасно під впливом цих стимуляторів значно зростав об’єм виділеної міхурової жовчі, що свідчить про позитивний вплив цих засобів на підвищений тонус і кінетику жовчного міхура.

При гіпокінетично-гіпотонічній ДЖМ час випорожнення жовчного міхура (ІV фаза) найбільш вірогідно зменшувався порівняно з контролем під впливом відвару кореня кульбаби лікарської та розчину спіруліни (40, 10, 8 хв (p<0, 001) і 39, 32, 1 хв (p<0, 001), відповідно, проти 54, 41, 4 хв у контролі), менш виражено – під впливом настою нагідок лікарських але об’єм виділеної міхурової жовчі вірогідно зростав тільки після введення відвару кульбаби лікарської та настою нагідок лікарських (в середньому на 13, 4 мл і 5, 0 мл, відповідно, порівняно з контролем). Отже, найкращий холекінетичний ефект при гіпокінетично-гіпотонічній ДЖМ проявляє корінь кульбаби лікарської на нагідки лікарські. При змішаній ДЖВШ (рис. 1) достовірно зменшувався час закритого сфінктера Одді (ІІ фаза) під впливом розчину спіруліни (16, 11, 5 хв проти 18, 70, 3 хв, (p<0, 05) ; час випорожнення жовчного міхура (ІV фаза) найбільш вірогідно зменшувався порівняно з контролем