Клініко-функціональні аспекти фітотерапії дискінезій жовчовивідних шляхів при хронічному некам’яному холециститі

Предмет:

Тип роботи:

Автореферат

К-сть сторінок:

Мова:

Українська

Оцінка:

ізольованою гіпертонією сфінктера Одді відмічено достовірне підвищення вмісту у міхуровій жовчі після лікування білірубіну (553, 7624, 0 мкмоль/л проти 607, 4824, 34 мкмоль/, рдо-п<0, 05) і ХХК (9, 250, 7 проти 10, 070, 4, рдо-п<0, 05), що значно перевищувало результати в контрольній групі. У групі хворих з гіпертонічно-гіперкінетичною ДЖМ після лікування найбільш значне достовірне підвищення вмісту у міхуровій жовчі сумарних ЖК (16, 324, 97 г/л проти 19, 965, 08 г/л, Рдо-п<0, 05), холестерину (1, 860, 32 г/л проти 2, 330, 21 г/л, рдо-п<0, 05), білірубіну (472, 8527, 50 мкмоль/л проти 609, 9725, 64 мкмоль/л, рдо-п<0, 001) відмічено у хворих ІІ підгрупи, де застосовувались нагідки лікарські в поєднанні з спіруліною. У хворих І підгрупи, де застосовувався настій нагідок, також встановлено підвищення концентрації ЖК, холестерину, білірубіну після лікування, але в значно меншій мірі, ніж у ІІ групі. ХХК після лікування достовірно не збільшувався у жодній групі. Отримані дані свідчать про те, що терапія з застосуванням нагідок у поєднанні з спіруліною найкраще забезпечує нормалізацію колоїдальних властивостей жовчі у хворих з гіперкінетично-гіпертонічною ДЖМ порівняно з іншими лікувальними схемами.

При гіпокінетично-гіпотонічній ДЖМ та змішаній ДЖВШ до лікування відмічалось виражене підвищення концентрації ЖК, холестерину, і білірубіну, а також зниження ХХК в усіх досліджуваних підгрупах порівняно з групою практично здорових осіб, що свідчить про порушення колоїдної стабільності жовчі і набуття застійною жовчю літогенних властивостей. Після лікування у хворих з гіпокінетично-гіпотонічною ДЖМ І та ІІ підгруп, де застосовувались відвар кореня кульбаби і “Денделайн”, відмічено достовірне зниження вмісту у міхуровій жовчі сумарних ЖК (в середньому на 5, 74 г/л і на 7, 06 г/л, відповідно), холестерину (на 1, 96 г/л та на 1, 53 г/л, відповідно), білірубіну (в середньому на 269, 1 мкмоль/л і на 112, 88 мкмоль/л, відповідно), що значно перевищувало показники контрольної підгрупи з застосуванням нікодину. ХХК після лікування достовірно збільшувався лише у І групі під впливом відвару кореня кульбаби (6, 150, 5 проти 9, 310, 3, рдо-п<0, 001).

Після лікування у хворих із змішаною ДЖВШ І підгрупи, де застосовувалось поєднання відвару кореня кульбаби з спіруліною, та ІІ підгрупи, де застосовувалось поєднання відвару кореня кульбаби з спіруліною і нагідками, відмічено достовірне зниження вмісту у міхуровій жовчі сумарних ЖК (в середньому на 2, 66 г/л і на 5, 05 г/л, відповідно), холестерину (на 1, 50 г/л та на 2, 86 г/л, відповідно), білірубіну (в середньому на 161, 87 мкмоль/л і на 235, 38 мкмоль/л, відповідно), виражене зростання ХХК (на 1, 69 і на 4, 09, відповідно), що значно перевищувало показники контрольної підгрупи. При порівнянні усіх досліджених показників після лікування встановлено, що у хворих ІІ підгрупи, яким призначали відвар кореня кульбаби в поєднанні з спіруліною і нагідками, спостерігається більш виражена достовірна позитивна динаміка змінених показників (зниження концентрації білірубіну, холестерину та підвищення ХХК), ніж у І підгрупі, де хворим призначали поєднання відвару кореня кульбаби з спіруліною, що свідчить про більш ефективну корекцію порушень біохімічного складу жовчі за допомогою даного поєднання рослинних засобів.

Фізичні методи в ряді випадків можуть доповнювати набір стандартних методик. Дослідження спектрів власної фотолюмінесценції сироватки крові та жовчі хворих на ХНХ з різними типами ДЖВШ показало, що спектри люмінесценції крові та жовчі реєструються в подібному діапазоні довжин хвиль  = 330-570 нм, незалежно від типу ДЖВШ. Показник інтенсивності ВФЛ Ів. о. дещо менший у хворих на ХНХ з усіма типами ДЖВШ порівняно з практично здоровими особами. Після лікування не виявлено зміщення спектрів ВФЛ сироватки крові та жовчі в яку-небудь частину спектрального діапазону, але спостерігалось підвищення показника Ів. о., в значній частині випадків та наближення його до величини у практично здорових людей. В загальному, виявлені зміни спектральних характеристик сироватки крові жовчі у хворих на ХНХ до та після проведеного лікування свідчать про придатність методу для скринінгового контролю за результатами терапії.

Висновки

Одноразове застосування фітозасобів – відвару кореня кульбаби лікарської, настою нагідок лікарських і розчину синьо-зеленої мікроводості спіруліни як подразників при динамічній ехохолецистографії та дуоденальному зондуванні показує, що вказаним середникам в різній мірі притаманні холеспазмолітичні та жовчогінні властивості, ступінь впливу яких проявляється в залежності від типу дискінетичних порушень при хронічному некам’яному холециститі.

При гіпертонії сфінктера Одді та гіперкінетично-гіпертонічній дискінезії жовчного міхура найбільш виражену спазмолітичну дію при одноразовому введенні та курсовому вживанні проявляє розчин спіруліни: під впливом спіруліни після лікування час закритого сфінктера Одді зменшується в 1, 7 рази порівняно з контрольною групою.

При гіперкінетично-гіпертонічній ДЖМ найбільш ефективною є терапія з застосуванням розчину спіруліни та настою нагідок лікарських, під впливом якої після лікування час скорочення жовчного міхура збільшується в 1, 8 рази, що свідчить про виражені спазмолітичні властивості фітокомпозиції.

При гіпокінетично-гіпотонічній дискінезії найбільш виражений холекінетичний ефект проявляє відвар кореня кульбаби: під впливом курсової терапії з його застосуванням тривалість «міхурного рефлексу» зменшується в 1, 6 рази, об’єм виділеної жовчі зменшується в 1, 9 рази.

При змішаній дискінезії жовчовивідних шляхів (поєднання гіпертонії сфінктера Одді та гіпотонії жовчного міхура) виражене зменшення гіпертонусу сфінктера Одді, тривалості «міхурного рефлексу» і сумарного об’єму виділеної