Клініко-морфологічні особливості формування фето-плацентарної недостатності у вагітних з еутиреоїдною гіперплазією щитовидної залози

Предмет:

Медицина

Тип роботи:

Автореферат

К-сть сторінок:

36

Мова:

Українська

Оцінка:

у 23 (65, 7%) жінок ІІ-ої групи і 3 (50, 0%) жінок ІІІ-ої групи (у контролі цей показник становив 51, 9% – 14 породіль). Нижчу частоту в ІІІ-ій групі можна пояснити тим, що в однієї жінки ІІІ-ої групи (16, 67%) крововтрата була 750 мл. До речі, одна жінка, у якої крововтрата перевищувала 400 мл, була в ІІ-ій групі (8, 3%) і одна жінка – у КГ (3, 7%). Найпоказовіша картина була у разі патологічних родів, коли частота крововтрати до 250 мл коливалася від 4 до 13%. Крововтрата в межах 250 – 400 мл зареєстрована в 22 породіль І-ої групи (88, 8%), у 36 породілей ІІ-ої групи (83, 7%) і 4 жінок ІІІ-ої групи (44, 4%). Причина нижчої частоти в ІІІ-ій групі аналогічна такої за ускладнених пологів, тому що в 4 (44, 4%) жінок ІІІ-ої групи крововтрата була масивнішою, у межах 500 – 600 мл; (у І-ій групі в цих межах крововтрата зареєстрована в 2 (8, 0%) жінок, в ІІ-ій групі в 4 (9, 3%) і в контрольній – у 5 (21, 7%).

Як було встановлено, основними причинами масивності крововтрати у жінок з дифузним еутиреоїдним зобом були розриви шийки матки і піхви і дефекти посліду. Останньому ускладненню послідового періоду варто приділити особливу увагу. У доступній літературі ми не знайшли обґрунтувань розвитку патології плаценти, пов'язаної з эутіреоидными гіперплазіями, тому можна тільки припустити, що ймовірно відбуваються порушення в ряді біохімічних процесів.

Кореляційним аналізом встановлено, що ймовірність патологічної крововтрати в обстежуваних жінок збільшується у разі виникнення гестозів, особливо другої половини вагітності, крім того відзначена пряма пропорційна залежність від тяжкості гестозу (R = 0, 58; р<0, 05) ; встановлено, що ступінь крововтрати збільшується у разі збільшення тривалості першого і другого періодів пологів (R = 0, 45; р<0, 05). Визначений взаємозв'язок для ускладнень першого і другого періодів пологів (R = 0, 51; р<0, 05).

Проведений аналіз показав, що питома вага СЗРП у вагітних КГ в ймовірнісному плані найменша. Слід відзначити достовірну перевагу затримки розвитку плода у вагітних І-ої та І-оїІ групи за гіпотрофічним типом і в 2, 7% вагітних ІІ-ої групи за гіпопластичним типом. Такі результати ми вважаємо особливістю розвитку плода у разі дифузного еутиреоїдного зоба у вагітних.

Наступним кроком наукового пошуку було проаналізовано функціональний стан новонароджених. Аналіз стану новонароджених за шкалою Апгар визначив, що загальний стан основної маси дітей відповідав 7-8 балам, у І-ій групі – 70, 49%; в ІІ-ій – 52, 35% (р<0, 05 стосовно контролю) і в ІІІ-ій групі – 71, 88% (у контрольній групі – 70, 8%). Оцінка стану новонароджених в 6-7 балів була в 22, 95% дітей І-ої групи, 36, 91% ІІ-ої групи і 15, 63% немовлят ІІІ-ої групи (у КГ – 28, 47%). Частота оцінки за шкалою Апгар у 4-5 балів серед немовлят І-ої групи реєструвалася в 6, 56% (порівняно з КГ р<0, 05) ; серед дітей ІІ-ої групи в 10, 74% (р<0, 05) і в ІІІ-ій групі відзначена найбільша частота даної оцінки – у 12, 5% дітей (р<0, 05), у КГ дана оцінка зареєстрована в одного новонародженого – 0, 73%.

Серед основних причин низької оцінки за шкалою Апгар була дихальна недостатність І-го ступеня, яка зареєстрована в 3, 28% немовлят І-ої групи, у 13, 42% дітей ІІ-ої групи (р<0, 05) і в 6, 25% дітей ІІІ-ої групи (р<0, 05). У КГ групі дихальна недостатність зареєстрована в двох дітей – 1, 46%.

За умови відособленого аналізу в підгрупах залежно від наявності чи відсутності СЗРП встановлено, що на тлі нормального розвитку плода серед жінок І-ої групи гіпоксію ЦНС І-го ступеня було диагностовано в 17, 31% (р<0, 05) немовлят, гіпоксія ЦНС ІІ-го ступеня в І-ій групі траплялася в 3, 85%. У разі гіпотрофічної ЗВУР гіпоксія ЦНС І-го ступеня розвивається в 44, 4% немовлят (р<0, 05), а гіпоксія ІІ-го ступеня в 22, 2% дітей (р<0, 05), таким чином, міжгрупова частота розвитку гіпоксії ЦНС залежно від СЗРП вірогідно відрізнялася на рівні 2<0, 01.

Ми провели адекватний кореляційний аналіз взаємозв'язку досліджуваної патології ЩЗ, імовірності СЗРП і асфіксії новонародженого, у результаті чого встановлено, що на рівні R=0, 30 і р<0, 005 імовірність СЗРП збільшується за збільшення ступеня дифузного еутиреоїдного зоба. У такий спосіб взаємозв'язок має середню достовірну силу. У свою чергу, імовірність асфіксії та гіпоксії ЦНС на рівні R=0, 35 і р<0, 001 збільшується у разі збільшення ступеня ретардації плода, чим вірогідно встановлено, що взаємозв'язок має середню силу. Даний висновок не новий, хоча відносно дифузного еутиреоїдного зоба у вагітних ми не знайшли аналогових робіт, але у світлі отриманих нами частотних характеристик зустрічальності тих чи тих відхилень стану плода і новонароджених наші висновки набувають більшого значення.

Результати проведених нами клініко-лабораторних даних у разі дифузного еутиреоїдного зоба мали свої особливості і також вказували на значний вплив даної патології на розвиток і частоту ускладнень, які перераховані вище.

Нами виявлено збільшення інтоксикаційного показника стану гомеостазу (лейкоцитарний індекс інтоксикації) у вагітних з дифузним еутиреоїдним зобом. Його значення перебували в залежності від частоти ускладненого