Кольорова металургія України

Підприємство було побудовано у 1980 році. Більша частина устаткування – імпортного виробництва. Основним видом продукції є глинозем. Експортуються руди, концентрати алюмінієві, дріт алюмінієвий (Молдова, Росія), а також алюміній необроблений (Чехія, Греція, Монако, Нідерланди, Іспанія, Туреччина й Угорщина). Основний споживач глинозему – Росія (73% від обсягу виробництва), 23% – країни далекого зарубіжжя. Основну частину своєї продукції завод направляє на Братський і Красноярський алюмінієвий заводи.

Основною сировиною для підприємства є боксити, які повністю імпортуються з-за кордону. Для їх прийому служить Дніпровсько-Бузький морський порт підприємства – єдиний у країні порт, який спеціалізується на перенавантаженні бокситів. 78% від загального обсягу імпорту становлять витрати на закупівлю алюмінієвих руд. Постачальниками є Гвінея (близько 40% від загального обсягу імпорту бокситів), а також Австралія і Бразилія.

Статутний фонд підприємства становить 378263360 грн. Номінал акції – 0, 25 грн. Зараз у державній власності залишилося 10% акцій. Фактичний власник заводу – група компаній «Російський алюміній».

Запорізький алюмінієвий комбінат

У структуру Запорізького алюмінієвого комбінату входять Дніпровський алюмінієвий завод, Глухівський кар'єр, Куйбишевський цегельний завод, будівельно-монтажне керування й комбінат харчування.

На комбінаті виробляється алюміній марок А6, А7, А8. У виробництві всієї продукції алюміній займає більше 40%. Крім того, ЗАЛК випускає силумін – сплав кремнію з алюмінієм, у якому вміст кремнію доходить до 40%. Завод здатний виробляти близько 250 тис. т. у рік глинозему (хоча експерти вважають це виробництво екологічно небезпечним), близько 100 тис. т. алюмінію й 20 тис. т. кремнію.

Для виплавки силуміну використовується дві печі, трифазні. Запущено виробництво ще у 1964 році.

Для виробництва алюмінію використовуються 570 електролізерних печей, майже всі вони вимагають ремонту або заміни. При цьому старі печі споживають більше 17 тис. квт. /год. електроенергії при середньосвітовому рівні споживання в 13-14 тис. квт. /год. Це значно позначається на собівартості продукції, тим більше, що питома частка енерговитрат у собівартості продукції, яка випускається заводом – близько 40% (Запорізький алюмінієвий комбінат споживає на місяць у середньому 184 млн. квт/годин).

Передбачається, що найближчим часом Запорізькому алюмінієвому комбінату дозволять купувати електроенергію дешевше, ніж передбачено діючими оптовими тарифами. Дозвіл буде оформлено наказом Національної комісії з питань регулювання електроенергії або розпорядженням Кабінету Міністрів. На думку фахівців, завод має відповідну домовленість із постачальниками електроенергії. Зараз металургійні заводи купують електроенергію за середньою ціною – 0, 054 гривні за кіловат.

За пільговою підпискою реалізовано 7% акцій. Конкурс з продажу 68% -го пакета акцій виграла російська компанія «Автоваз-інвест». 25% акцій перебувають у власності держави.

Виробники вторинного алюмінію – АТЗТ «Інтерсплав», «Обімет», «Укргермет» та СП «Сплав» (АТ «Нікітський ртутний комбінат») – виробили більш як 180 тис. т металу і сплавів за замовленням російських постачальників лому на умовах повернення до 10% готової продукції.

 

 

Титан і його сплави завдяки винятково високим фізичним і функціональним властивостям, а також хорошій технологічності, останнім часом стали незамінними конструкційними матеріалами в ракетно-космічній і авіаційній техніці, суднобудуванні та хімічній промисловості. У 80-і роки підприємства України щорічно споживали до 15 тис. т титанової металопродукції, яка поставлялася, головним чином, з Росії. Після розвалу СРСР ця продукція може надходити в Україну тільки з-за кордону, у зв'язку з чим її споживання знизилося і складало у 1992 р. 4, 5 тис. т., а у 1994 р. – 1, 5-2 тис. т.

Україна має досить значні і перспективні родовища високоякісної титанорудної сировини і донедавна вона була головним постачальником титанового концентрату підприємствам Росії та Казахстану. В Україні розвідані і підготовлені до експлуатації родовища ільменітових руд з сумарними запасами, які перевищують світові. Загальна потужність гірничо-збагачувальних комбінатів України (Вільногірський ГЗК та Іршанський ГЗК) становила близько 700 тис. тонн щорічно, з яких використовувалося лише 30% на виробництво металевого губчатого титану і пігментного діоксиду титану.

Найбільше у світі українське титанове виробництво відрізняється великою залежністю від зовнішніх ринків. Причина – наявність гігантського потенціалу з виробництва первинної титанової сировини (губки) при відсутності потужностей лиття і прокату, попит на які в 1996 р. складав відповідно 2 тис. т і 20 тис. т і задовольнявся, в основному, за рахунок імпорту.

Єдиним виробником металевого губчатого титану в Україні залишається Запорізький титано-магнієвий комбінат, введений в експлуатацію в середині 1950-х років. При проектній потужності основного виробника губчатого титану, ВО «Запорізький титано-магнієвий комбінат» (ЗТМК) у 20 тис. т в 1996 р. на внутрішній ринок було запропоновано не більше 500 т. Позитивний баланс ЗТМК досягається винятково за рахунок продажу напівфабрикатів не основної спеціалізації – магнію, ванадію, скандію і фтору. Сировину для ЗТМК поставляв Вільногірський ГЗК і Самотканське родовище (Дніпропетровська обл.).

Отриманий на ЗТМК губчатий титан повністю вивозиться в Росію, де використовується для виплавки злитків. Прокат титанових злитків на листи здійснюється на Алчевському металургійному комбінаті, потужності якого дозволяють одержувати до 2, 5 тис. т листів щорічно. Крім того, Нікопольський південно-трубний завод може щорічно виробляти майже 1, 2 тис. т труб з титану і його сплавів. Крім того, спеціалізоване виробництво, яке дозволяє одержувати високоякісне титанове лиття обсягом близько 1, 5 тис. т. на рік, існує