Комплексне застосування педагогiчних та медико-бiологiчних засобiв вiдновлення у пiдготовцiі квалiфiкованих бiгунiв на середнi дистанцii

У кваліфікованих спортсменів спостерігався менший приріст спортивного результату, ніж у менш кваліфікованих спортсменів, як в контрольній, так і в експериментальній групах (табл. 2, мал. 6).

Наведені результати дають підставу зробити висновок про те, що чим нижча кваліфікація, рівень готовності та спортивний результат спортсменів, тим більший приріст спостерігається у спортивному результаті, причому в експериментальній групі ці залежності виражені яскравіше. Для підтвердження цього та з метою визначення взаємозв язку між кваліфікацією спортсменів, спортивним результатом та ступенем його приросту в мезоциклі тренувального процесу був проведений кореляційний, регресивний та факторний аналіз у контрольній та експериментальній групах.

 

Таблиця 2

Взаємозв язок між результатом в бігу на 800 м і до і після експерименту та ступенем його приросту у спортсменів різної кваліфікації

 

Кореляційний аналіз став підгрунтям для проведення наступних регресивного та факторного математичного аналізів. Визначивши ранг спортсмена у кожній кваліфікаційній групі, ми провели дослідження залежностей між ранговою оцінкою майстерності спортсменів, результатом та його приростом в експерименті.

Результати факторного та регресивного аналізів дають підставу вважати, що неоднаковий приріст результату за умов експерименту можна пояснити різними структурно-функціональними адаптаційними перебудовами в організмі спортсменів, які мають різну підготовку, під впливом відносно короткочасного тренувального впливу у поєднанні з медико-біолгічними засобами відновлення (експериментальна група) та без них (контрольна група).

Результати факторного аналізу свідчать, що приріст результату в експериментальній групі на 73, 7% обумовлений впливом медико-біологічних та педагогічних засобів відновлення, які застосувалися разом з тренувальним процесом (*=0, 737, P<0, 001; d=73, 7%), а також впливом неврахованих в експерименті факторів (d=26, 3%). Різниця ж у прирості результату між контрольною та експериментальною групами обумовлена лише поєднанням медико-біологічних та педагогічних засобів відновлення, які застосовувалися (*=0, 799…, P<0, 001).

Не дивлячись на те, що ступінь приросту результату зменшується із зростанням майстерності спортсменів (мал. 6), використання спортсменами високого класу медико-біолгічних та педагогічних засобів відновлення виявилось більш ефективним: факторний аналіз показав, що менший приріст їх результату більшою мірою детермінований саме засобами відновлення, які застосувалися та меншою мірою іншими (в тому числі і неврахованими в експерименті) факторами.

 

Мал. 6. Приріст результату в бізі на 800 м у легкоатлетів різної кваліфікації

 

Виявлені особливості у проходженні процесів відновлення після великих навантажень різної переважаючої спрямованості, у взаємозв язках показників, які досліджувались, віддзеркалюють закономірності адаптаційного процесу та узгоджуються з основними положеннями теорії А. А. Ухтомського про освоєння ритму, теорії адаптації Ф. З. Меєрсона [1981], В. М. Платонова [1988-1997], відповідно з якими будь-яка система адаптації під час підвищення свого функціонального стану перестає реагувати на адекватний подразник під час тривалого його застосування, важче піддається тренувальному впливу, який необхідно підсилювати та урізноманітнювати і, таким чином, методично обгрунтоване застосування великої кількості засобів відновлення кваліфікованих спортсменів.

Різниця між спортивними результатами у контрольній та експериментальній групах свідчить про те, що етап безпосередньої підготовки має велике значення для трансформації функціональних, морфологічних, фізіологічних та інших сторін підготовленості спортсмена у найвищу ступінь готовності – спортивний результат. Отримані результати свідчать, що залежно від особливостей побудови етапу безпосередньої підготовки можна суттєво змінитися спортивний результат у кваліфікованих бігунів на середні дистанції.

 

 

1. Аналіз наукової та науково-методичної літератури, вивчення навчально-тренувальних планів тренерів та щоденників спортсменів свідчать про те, що не дивлячись на численні дослідження до сьогодення відсутні дані з комплексного застосування педагогічних та різних медико-біологічних засобів відновлення на етапі безпосередньої підготовки до змагань, нема єдиної думки про методологію використання вказаних комплексів залежно від величини та переважаючої спрямованості навантажень, які застосовуються, обліку особливостей глибини та характеру втомлення після попереднього заняття з великим навантаженням енергетичної спрямованості.

2. Динаміка процесів відновлення в організмі кваліфікованих бігунів на середні дистанції після великих навантажень різної переважаючої спрямованості залежить від пригнічення тих функціональних систем організму, які забезпечують виконання програм занять даної спрямованості. Тривалість періоду відновлення після великих навантажень анаеробного алактатного та анаеробного гліколітичного характерів складає приблизно 48 годин, а аеробного – близько 72 годин.

3. Гетерохронізм відновлювальних процесів бігунів на середні дистанції обумовлений переважаючою спрямованістю великих тренувальних навантажень та визначається різною швидкістю відновлення фізичних якостей і фізіологічних та біохімічних показників. Виявлено, що найбільш тривалий період відновлення з педагогічних та фізіологічних показників відмічається після великого навантаження аеробного характеру (близько 72 годин), в той же час рівень біохімічних змін суттєво не відрізняється вже через 24 години (рН – 7. 38; ВЕ – -1, 3*0, 2 мевк/л; рСО2 – 35, 2*0, 9 мм рт. ст. ; показник молочної кислоти – 3, 1*0, 2 мМоль/л). Протилежна картина виявлена після великого навантаження анаеробного гліколітичного характеру: через 24-48 годин відбувається відновлення спеціальних фізичних якостей, а біохімічні параметри повертаються у