Контроль і ревізія

Державний  вплив  на  вибір  напрямів  використання  чистого  прибутку  здійснюється через податки, податкові пільги, а також економічні санкції. У випадках, передбачених законодавчими актами або статутом підприємства, частина чистого прибутку передається у власність членів трудового колективу підприємства. Розмір цього прибутку і порядок його розподілу визначаються радою (правлінням) підприємства. Сума при бутку, що належить члену колективу, утворює його внесок до фондії підприємства.

 

10.2. Контроль і ревізія фінансової стабільності, платоспроможності та ліквідності підприємства

 

Завданнями ревізії фінансового стану підприємств, які працюють в умовах ринкової економіки,  є:  оцінка  платоспроможності  підприємств  за  звітний  період   у  ди наміці; визначення суми оборотних коштів (оборотного капіталу), збіль шення його (зменшення) і співвідношення з короткостроковими зобов'язаннями; вивчення структури джерел коштів; розрахунок дебіторської заборгованості і запасів; оцінка прибутковості підприємств; обчислення рентабельності підприємств і факторів, що на неї впливають; визначення довгострокової  платоспроможності.

Аналіз фінансово-господарської діяльності та стану активів і зобов'язань відіграє в ринкових умовах важливу роль. Аналіз фінансового стану необхідний для поліпшення організації фінансів та підвищення ефективності їх використання в процесі господарської діяльності. Зміст аналізу полягає у вивченні розміщення і використання засобів виробництва, платоспроможності  підприємства  тощо.  Основними  джерелами  для  проведення  аналізу  є звітні форми та розшифровки окремих рахунків. Передусім необхідно звернути увагу на зміну валюти (підсумку) балансу. Зростання валюти балансу є позитивним показником, але у випа- дках, коли це зростання відбувається не за рахунок збільшення боргових зобов'язань, а внаслідок збільшення власного капіталу. Зменшення валюти балансу сповіщає про звуження діяльності підприємства. В даному випадку необхідно детально розглянути кожну причину звуження діяльності підприємства. Негативним явищем в балансі є зростання дебіторської та кредиторської заборгованості звітного періоду.

Для оцінки фінансового стану фірми необхідно знати, яким чином формуються її активи: за рахунок власних коштів чи за рахунок зовнішніх зобов'язань. Тому важливою аналітичною характеристикою фірми є її фінансова незалежність від зовнішніх позичкових джерел. Така незалежність  характеризується  коефіцієнтом  фінансової  незалежності  (автономності)  Кф.н., який визначається відношенням суми власних коштів підприємства до підсумку балансу:

 

 

 

Кф.н =

 

р.380 ф. №1 р.430 ф. №1 р.630 ф. №1

р.640 ф. №1

 

 

 

Де р.380ф.№1 – “Всього за розділом І” – Власний капітал;

р.430ф.№1 – “Всього за розділом ІІ” – Забезпечення наступних витрат і платежів;

р. 630ф.№1 – “Доходи майбутніх періодів”;

р. 640ф.№1 – “Баланс”.

Оскільки коефіцієнт фінансової незалежності характеризує незалежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування, то чим вище значення цього коефіцієнта, тим кращий фінансовий стан. Вважається, що загальна сума зобов'язань не повинна перевищувати суми власних  коштів.  Тобто  значення  коефіцієнта  фінансової  неза лежності  не  повинно  бути менше ніж 0,5.

 

Важливим показником при аналізі фінансового стану є платоспроможність підприємства, яку  визначають  озрахункам  коефіцієнтів  ліквід ності.  Ліквідність  характеризує  здатність підприємства швидко мобілізувати активи для погашення своїх зобов'язань.

Всі активи підприємства мають різну ліквідність - здатність швидко перетворюватись на грошові засоби.

Найбільш ліквідними активами є грошові кошти та їх еквіваленти, а також поточна дебіторська заборгованість. До високоліквідних активів відносять також цінні папери, що належать до поточних фінансових інвестицій. Менш ліквідними активами є товари, готова продукція, запаси, незавершене виробництво.

Враховуючи рівень ліквідності активів, виділяють такі види платоспроможності:

1)грошову;

2)розрахункову;

3)фінансову.

Коефіцієнт грошової платоспроможності Кгп (коефіцієнт абсолютної ліквідності) визначається відношенням суми залишків грошових коштів, їх еквівалентів та поточних фінансових інвестицій до поточних зобов'язань:

 

 

К г.п. =

 

р. 220 ф. №1 р. 230 ф. №1 р.240 ф. №1 .

р.620 ф. №1 р.630 *ф. №1

 

 

 

*По рядку 630 пасиву балансу “Доходи майбутніх періодів* включається сума, яка стосується періодів, що не перевищують 12 календарних місяців з дати складання балансу.

Значення    цього    коефіцієнта    повинно    бути    в    межах    0,2 -0,35.    Коефіцієнт розрахункової платоспроможності Крп    (проміжний коефіцієнт ліквідності) визначається відношенням суми залишків грошових інвестицій, дебіторської заборгованості, товарів та готової продукції до поточної кредиторської заборгованості:

 

 

 

К р.п. =

 

р.260 ф. №1 р.100 ф. №1 р.110 ф. №1 р.120 ф. №1 .

р.620 ф. №1

 

Де, р.220ф.№1 – “Поточні фінансові інвестиції”;

р.230ф.№1 – “Грошові кошти та їх еквіваленти в національній валюті”

р.240ф.№1 – “Грошові кошти та їх еквіваленти в іноземінй валюті”

р.620ф.№1 – “Всього за розділом ІY” - Поточні зобов’язання

До  чисельника та  знаменника  можуть  бути  включені  відповідно  ви трати та доходи майбутніх періодів, які не перевищують 12 календарних місяців з дати балансу.

Даний показник повинен бути вище від попереднього.

Коефіцієнт  ліквідності  платоспроможності  (Клп)  визначається  відношенням загальної   суми   оборотних   активів   та   витрат   майбутніх   пері одів   до   загальної   суми зобов'язань та доходів майбутніх періодів.

 

р. 260 ф. №1 р. 270 ф. №1

К л.п. =.

р. 480 ф.№1 р.620 ф.