Контроль і ревізія

Здійснюється також перевірка технічної документації: типових технологічних інструкцій та основних технологічних процесів виробництва, маршрутних технологічних карт, рецептури, номенклатури сировини і матеріалів, норм їх витрачання. Така перевірка здійснюється для забезпеченості технологічною документацією всього технологічного процесу.

На підставі технологічних карт перевіряють додержання встановленої технології виготовлення  продукції,  відповідність  технологічної  документації  продукції,  що виготовляється, встановленим стандартам і технологічним умовам.

Потім перевіряють правильність розрахунку коефіцієнта використання виробничої потужності, його динаміку порівняно з минулим роком і аналогічними показниками на споріднених підприємствах.

Особливу увагу під час ревізії приділяють перевірці показників фактичного випуску продукції та методам порівняння операції за кредитом рахунка 23 “Основне виробництво” та дебетом рахунка 26 “Готова продукція”. Залишки в регістрах аналітичного обліку за цими рахунками порівнюються з даними надходження готової продукції на склад, відомостями випуску продукції і первинними документами.

Можливі випадки, коли оплачена продукція покупцями в поточному місяці ще не завершена  виробництвом  і  доробка  її  буде  здійснюватися  ще  в  майбутньому  місяці.  Для

 

виявлення таких фактів ревізор перевіряє наряди на виконані роботи та проводить інвентаризацію як незавершеного виробництва, так і залишків готової продукції на складі. Крім цього, для підтвердження фактів приписок використовують претензійні матеріали і листування з покупцями, що дає можливість виявити включення в реалізацію продукції, яка ще або не виготовлена, або знаходиться в стадії незавершеного виробництва. Виробництво і повноту оприбуткування продукції перевіряють у взаємозв’язку з ревізією операцій з її відвантажування і реалізації покупцям та розрахунків з ними. Зіставлення даних про випуск продукції з даними її відвантаження і реалізації покупцям потрібно здійснювати з урахуванням залишків незавершеного виробництва та залишків готової продукції на складі.

 

8.2. Контроль і ревізія витрат виробництва за елементами затрат і калькуляційними статтями

Відповідно до умов ринкової економіки та діючого законодавства, підприємства самостійно

визначають обсяги і строки випуску відповідних видів продукції з метою виконання зобов'язань і завдань по поставках продукції та товарів народного споживання відповідно до укладених договорів. Звідси, основними завданнями ревізії собівартості готової продукції є: перевірка витрат виробництва за елементами та калькуляційними статтями; перевірка дотримання норм витрат матеріалів та випуску готової продукції; правильність визначення залишку незавершеного виробництва; виявлення внутрішніх ресурсів збільшення обсягу випуску продукції та підвищення її якості; дотримання ритмічності випуску продукції.

В цих випадках джерелами ревізії будуть: первинні документи щодо руху готової продукції (накладні, приймально-здавальні акти, акти про брак, планові та звітні калькуляції), калькуляції собівартості продукції, кошториси витрат; договори про постачання продукції; рекламації, державні стандарти; техніко-виробничі звіти, акти інвентаризації незавершеного виро- бництва; реєстри бухгалтерського обліку; статистична, бухгалтерська та оперативна звітність; дані податкового обліку та звітності.

Перевірку собівартості готової продукції доцільно проводити в такій послідовності: спочатку перевіряють формування витрат виробництва за елементами; правильність та обґрунтованість кошторисів за окремими видами витрат; правильність складання калькуляції собівартості продукції за статтями витрат; досліджують шляхи її зниження. Ревізор повинен простежити за тим, щоб вихідна база – собівартість планованого обсягу товарної продукції, – була “очищена” від непродуктивних витрат і невиправданих перевитрат у базовому році. Витрати за економічними елементами включають матеріальні витрати (за винятком зворотних відходів), витрати на оплату праці, відрахування на соціальне страхування і в Пенсійний фонд, амортизацію основних засобів і інших витрат.

Метою перевірки калькуляції собівартості продукції є перевірка правильності віднесення витрат на виробництво і реалізацію продукції, тому що собівартість продукції – один з основних оціночних показників, що визначають якість роботи підприємства. Величина собівартості (ріст і зниження її) впливає на формування прибутку і рентабельності, і отже, на платежі в бюджет і виплату дивідендів власникам. Основними джерелами інформації для ревізії служать первинна документація і бухгалтерські записи на рахунках 23 “Виробництво”, 24 “Брак у виробництві”, 25 “Напівфабрикати”, 39 “Витрати майбутніх періодів”, 90 “Собівартість реалізації”, 91 “Загальвиробничі витрати”, на рахунках 8-го класу. Для забезпечення обліку витрат основного виробництва вони групуються за видами виготовленої продукції на рахунку 23. Цей рахунок за економічним змістом характеризує стан господарських процесів, стосовно балансу – активний.

Як показала практика, при перевірці калькуляції собівартості продукції ревізору необхідно враховувати принципову особливість включення витрат у собівартість тільки того періоду, до якого вони відносяться, незалежно від часу їхньої оплати. Витрати, щодо яких неможливо точно встановити, до якого калькуляційного періоду вони відносяться, включаються в собівартість продукції в кошторисно-нормалізованому порядку. Облік витрат н а виробництво і реалізацію продукції, що включаються в собівартість, базується на первинній документації, складеної у встановленому  порядку,  якою  оформляються  всі  операції  з  випуску  продукції.  Первинні

 

документи  повинні  містити  обов'язкові  реквізити:  найменування  документа  (форми);  код форми; дату складання; зміст господарської операції; вимірники господарської операції (у кількісному і вартісному вираженні); найменуван ня посад осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особисті підписи і їхні розшифрування.

При проведенні ревізії витрат виробництва ревізору необхідно керуватися П(С)БО 16 “Витрати”. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Тобто