Контроль і ревізія

У період економічної кризи на підприємствах було відпустки без збереження заробітної плати  були  досить  поширеним  явищем.  Але  після  18  листопада  2001  року,  тобто  з  часу набрання чинності Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про відпустки”, надання відпусток без збереження заробітної плати  або з частковим її збережен ням у разі простою підприємства з незалежних від працівників причин неможливо. Перевіряючий має знати, що відповідно до Листа Пенсійного фонду України № 04/1929-36 від 02.10.99 згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.98 р. № 1740, надання відпустки без збереження заробітної плати зобов'язує підприємства, установи і організації сплачують збір у розмірі 33,2 відсотків мінімальної заробітної платні з розрахунку на одного найманого працівника. Ревізор може звернути увагу на те чи надання відпустки частинами не призвело до зменшення річної норми робочого часу порівняно з використанням працівником цієї відпустки одноразово.

Наприклад:  працівник  використовує  у 2003  році  щорічну відпуст ку тривалістю 30 календарних днів частинами: з 1 до 13 липня — 12 календарних днів; з 2 по 7 вересня — 5 календарних  днів;  з  1  до  12  жовтня  —  11  календарних  днів;  з  5  до  7  листопада  —  2 календарні дні. За такого поділу відпустки працівник не працював би 26 днів, тоді як при одноразовому її використанні з 1 до 31 липня, на період відпустки припаде 22 робочі дні. Тобто працівник за рік додатково не відпрацює 4 робочі дні.

 

Таким чином, у разі поділу на прохання працівника щорічної відпустки, що надається в календарних днях, на частини, загальна тривалість її не тільки не повинна перевищувати норми, передбаченої законодавством для тієї чи іншої категорії працівників, але й повинно забезпечуватись збереження річної норми робочого часу з урахуванням тривалості відпустки за її одноразове надання. Для цього рекомендовано надавати наступну частину відпустки з дня тижня, що є наступним за днем закінчення попередньої використаної її частини.

 

ЛЕКЦІЯ 8. КОНТРОЛЬ І РЕВІЗІЯ ОПЕРАЦІЙ, ПОВ’ЯЗАНИХ ІЗ ВИРОБНИЦТВОМ, СОБІВАРТІСТЮ І РЕАЛІЗАЦІЄЮ ГОТОВОЇ ПРОДУКЦІЇ (РОБІТ, ПОСЛУГ)

8.1. Завдання, об’єкти, джерела інформації та методичні прийоми ревізії.

8.2. Перевірка правильності ведення обліку загальновиробничих витрат.

8.3. Ревізія собівартості продукції.

 

8.1. Завдання, об’єкти, джерела інформації та методичні прийоми ревізії

 

Контроль за формуванням собівартості продукції, віднесенням витрат на виробництво — одна з найважливіших ділянок ревізійної роботи. Собівартість продукції є вагомим показником оцінки якості роботи підприємства, від обґрунтованості її визначення залежать правильність, об’єктивність оцінки результатів фінансово-господарської діяльності. Тому основні завдання ревізії — це:

1) установити наявні порушення щодо достовірності визначення витрат на виробництво та собівартості продукції, робіт і послуг, методики їх облікового процесу;

2) розробити заходи впливу для їх ліквідації, внесення відповідних коректив, притягнення до відповідальності винних службових осіб.

Об’єкти ревізії, джерела її інформації та методичні прийоми ревізії з виробництва, собівартості і реалізації продукції наведені на рисунку 10.1.

Джерела інформації для контролю собівартості продукції, виконаних послуг і робіт:

а) первинні документи: лімітні картки, відомості, накладні, акти, матеріальні вимоги на відпуск   матеріальних   цінностей   для   виробничої   діяльності   структурним   під розділам підприємства;  розрахунково-платіжні   відомості  з   оплати  праці   праці вників,   відомості розподілу трудозатрат і витрат на оплату пр аці працівників підприємства; авансові звіти підзвітних осіб, рахунки-фактури, акти про одержані послуги від інших підприємств і т. п.;

б) облікові реєстри з аналітичного та поточного синтетичного бухгалтерського обліку (картки аналітичного обліку в розрізі об’єктів витрат, групувальні відомості по видах витрат, журнал 5, 5А, Головна книга по рахунках 80, 81, 82, 83, 84, 85, 23, 26,25, 24, 90,91);

 

в) нормативні, планові калькуляції, розрахунки до них, кошторис на загальновиробничі та загальногосподарські витрати, статистична звітність з окремих показників річного звіту;

г) дані податкового обліку про валові витрати на виробн ицтво.

 

Основні нормативні акти, якими керується ревізор при здійсненні контролю:

• Закон   України   «Про   бухгалтерський   облік   і   фінансову   звітність»,   затверджений постановою КМУ від 16.07.99 № 996–XIV, зі змінами і доповненнями;

• П(С)БО 16 »Витрати»;

• Закон України «Про оподаткування прибутку» від 22.05.97 № 283/97-ВР, зі змінами та доповненнями.

В організації моделі, що відображена на рисунку 10.1., визначені всі стадії здійснення процедури контролю.

 

 

Рис. 8.1. Організаційна модель контролю і ревізії виробництва, реалізації та собівартості промислової продукції

 

У цій системі стадій важливе значення має інвентаризація незавершеного виробництва, що дає можливість виявити можливі приписки фактичного випуску продукції. Крім того, це дозволяє перевірити реальний обсяг виробленої продукції. Для цього застосовують прийоми співставлення обсягу виробленої продукції з її надходженням і оприбуткуванням на склад. Для того,  щоб  визначити,  чи  відповідає  обсяг  продукції,  що  значиться  в  обліку,  фактичній наявності, необхідно під час ревізії поряд з інвентаризацією матеріалів провести інвентаризацію готової продукції. Процедури її проведення дуже схожі з процедурами проведення інвентаризації матеріалів, що відображено в розділі “Контроль і ревізія операцій з товарно- матеріальними цінностями”.

Поряд з інвентаризацією при ревізії здійснюється ревізійне обстеження організації