Контроль і ревізія кошторису видатків на прикладі Рівненського управління меліоративних систем

- встановлюють для розпорядників нижчого рівня граничні обсяги видатків із загального фонду бюджету, термін подання проектів кошторисів і дають вказівки щодо їх складання;

- розробляють і повідомляють розпорядникам нижчого рівня інші показники, яких вони повинні додержуватися відповідно до законодавства і які необхідні для правильного визначення видатків у проектах кошторисів;

- забезпечують складення проектів кошторисів на бюджетні програми (функції), що виконуються безпосередньо головними розпорядниками.

Головні розпорядники розглядають показники проектів кошторисів розпорядників нижчого та складають проекти зведених кошторисів.

На основі проектів зведених кошторисів головні розпорядники формують бюджетні запити фінансовим органам для включення до проектів відповідних бюджетів у встановленому ними порядку.

Термін розгляду показників проектів кошторисів розпорядників нижчого рівня встановлюється головними розпорядниками так, щоб проекти зведених кошторисів могли бути своєчасно оформлені як бюджетні запити.

Проекти кошторисів складаються усіма установами на наступний бюджетний рік, якщо ці установи функціонували до початку року, на який плануються видатки. У дохідній частині проектів кошторисів зазначаються планові обсяги надходжень, які передбачається спрямувати на покриття видатків установи із загального та спеціального фондів проектів відповідних бюджетів.

У процесі складання та затвердження проектів кошторисів залишки коштів за спеціальним фондом кошторисів не плануються.

Спеціальний фонд проекту кошторису передбачає зведення показників за всіма джерелами надходження коштів до цього фонду та відповідними напрямами їх використання.

Розподіл видатків спеціального фонду проекту кошторису проводиться виключно в межах і за рахунок відповідних надходжень, запланованих на цю мету в зазначеному фонді.

Відповідальність за виникнення заборгованості, що склалася за видатками спеціального фонду, несе виключно розпорядник, з вини якого вона утворилась.

Під час визначення обсягів видатків розпорядників нижчого рівня головні розпорядники повинні враховувати об'єктивну потребу в коштах кожної установи, виходячи з її основних виробничих показників і контингентів, які встановлюються для установ, обсягу виконуваної роботи, штатної чисельності, необхідності реалізації окремих програм і намічених заходів щодо скорочення витрат у плановому періоді.

Обов'язковим є виконання вимоги щодо першочергового забезпечення бюджетними коштами видатків на оплату праці з нарахуваннями, а також на господарське утримання установ. Під час визначення видатків у проектах кошторисів установи повинен забезпечуватися суворий режим економії коштів і матеріальних цінностей. До кошторисів можуть включатися тільки видатки, передбачені законодавством, необхідність яких обумовлена характером діяльності установи. Видатки на придбання обладнання, капітальний ремонт приміщень тощо, які не є першочерговими, можуть передбачатися лише за умови забезпечення коштами невідкладних витрат та відсутності заборгованості. При цьому видатки на заробітну плату з коштів спеціального фонду обчислюються залежно від обсягу діяльності, що провадиться за рахунок цих коштів, із застосуванням встановлених законодавством норм, які використовуються установами аналогічного профілю.

Асигнування на централізовані заходи, які здійснюються головними розпорядниками, включаються до кошторисів тільки у разі, коли проведення таких заходів за рахунок коштів бюджету не суперечить законодавству.

Показники видатків, що включаються до проекту кошторису, повинні бути обгрунтовані відповідними розрахунками за кожним кодом економічної класифікації.

Видатки спеціального фонду кошторису за рахунок власних надходжень плануються у такій послідовності:

- за визначеною метою,

- на погашення заборгованості установи та на проведення заходів, пов'язаних з виконанням основних функцій, які не забезпечені (або частково забезпечені) видатками загального фонду.

Оскільки такі видатки планується провадити за рахунок надходжень спеціального фонду, вони передбачаються в спеціальному фонді кошторису.

 

 

Контроль за плануванням видатків на утримання організацій, установ та закладів бюджетної сфери

Основним плановим документом, на основі якого визначається сума витрат на утримання бюджетних установ і організацій, їх цільове спрямування, а також поквартальний розподіл, є єдиний кошторис доходів і видатків.

Витрати на утримання бюджетних, установ і організацій бюджетної сфери по єдиному кошторису визначаються у відповідності з лімітом коштів, виділених органом управління, якому вони підпорядковані.

В основу нормування бюджетних витрат покладено два показники:

• сітка та обслуговуючий контингент, тобто оперативно-виробничі показники діяльності бюджетних установ;

• норми витрат на розрахункову одиницю чи по елементах витрат.

При визначенні витрат використовують матеріальні і грошові норми у відповідності з «Положенням про порядок складання єдиного кошторису доходів і видатків бюджетної установи і організації», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16. 02. 98 р. № 164.

Для планування і обліку видатків бюджетних установ затверджено перелік кодів економічної класифікації видатків бюджету, видано вказівки про порядок їх застосування. Для планування та обліку видатків організацій, установ та закладів бюджетної сфери, які фінансуються з державного бюджету, передбачено коди бюджетної класифікації.

Бюджетні установи та організації складають і представляють податковій адміністрації, фінансовим органам і вищим органам бухгалтерську звітність за відповідний період, дані яких використовуються як інформаційна база для складання кошторисів на їх утримання.

Контроль реальності планування видатків на утримання бюджетних установ розпочинають з перевірки достовірності показників річних звітів про виконання планів по сітці, штатах і контингенту. Для цього використовуються пояснюючі записки до звіту, матеріали перевірок цих звітів, а також даних бухгалтерського, оперативного та статистичного обліку.

Особливу