Контроль і ревізія кошторису видатків на прикладі Рівненського управління меліоративних систем

4. Відділення фонду державного майна.

5. Інші фінансові органи.

До суб’єктів внутрішнього контролю відносяться:

1. Керівник

2. Головний бухгалтер

3. Інші особи, причетні до обліку.

При здійсненні документального контролю застосовуються спеціальні прийоми.

Документальна перевірка змісту операцій і процесів є основним прийомом документального контролю. Вона проводиться на основі даних первинних документів, облікових регістрів, звітності і встановлених показників кошторису з метою підтвердження законності, доцільності і достовірності здійснених фінансово-господарських операцій.

Обов'язково необхідно перевірити документи за грудень місяць. При виявленні вибірковою перевіркою грубих порушень фінансово-господарської дисципліни або зловживань суцільній перевірці за весь ревізійний період підлягають документи, які мають відношення безпосередньо до напрямку діяльності, де виявлено такі факти.

Документи вивчаються в хронологічному або систематизованому порядку.

Найбільш раціональним і економічним є систематизований спосіб перевірки змісту фінансово-господарських операцій, при якому перевірка ведеться по однорідних операціях незалежно від часу їх здійснення. Такий метод дає можливість працівникові контрольно-ревізійного органу вивчити взаємозв'язок окремих операцій за різні періоди часу і підвищує якість та глибину перевірки.

Інколи фінансово-господарські операції оформлені по достовірних документах і вірно відображені на рахунках бухгалтерського обліку, але при складанні звітності допущено викривлення інформації. В такому випадку працівникові контрольно-ревізійного органу необхідно перевірити правильність відображення фінансово-господарських операцій не тільки по документах і записах в регістрах бухгалтерського обліку, але й перевірити достовірність звітності.

Методика перевірки достовірності відображення фінансово-господарських операцій в облікових регістрах залежить від форми бухгалтерського обліку.

Узагальнення результатів контролю включає комплекс методичних прийомів групування і систематизації його результатів, необхідних для прийняття рішень до усунення виявлених недоліків у діяльності установи, яку контролюють. Зокрема, складають відомості вибіркової інвентаризації цінностей, акти ревізії каси, контролю діяльності установи, обстеження місць зберігання цінностей. Однорідні недоліки узагальнюють у таблицях, схемах, графіках, відомостях, машинограмах та інших документах за допомогою таких методичних прийомів:

- групування недоліків,

- документування результатів проміжного контролю,

- аналітичне групування,

- слідчо-юридичне обгрунтування недоліків,

- систематизоване групування недоліків в актах комплексної ревізії.

Виявлені ревізійною бригадою недоліки у діяльності установи, яку ревізують, заносять у групувальний журнал ревізора. Відповідно до структури акта комплексної ревізії кожному розділу акта у групувальному журналі відводять окремі сторінки, на яких ревізори систематизують однорідні недоліки.

Кошторис бюджетних установ (далі – кошторис) є основним плановим документом, який надає повноваження бюджетній установі щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей, визначених на рік відповідно до бюджетних призначень.

Бюджетне призначення – повноваження, надане головному розпоряднику бюджетних коштів Бюджетним кодексом України, законом про Державний бюджет України або рішенням про місцевий бюджет, що має кількісні та часові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування.

Кошторис має дві складові:

- загальний фонд, який містить обсяг надходжень із загального фонду бюджету та розподіл видатків за повною економічною класифікацією на виконання бюджетною установою основних функцій;

- спеціальний фонд, який містить обсяг надходжень із спеціального фонду бюджету на конкретну мету та їх розподіл за повною економічною класифікацією на здійснення відповідних видатків згідно із законодавством, а також на реалізацію пріоритетних заходів, пов'язаних з виконанням установою основних функцій.

Бюджетне асигнування – повноваження, надане розпоряднику бюджетних коштів відповідно до бюджетного призначення на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів з конкретною метою в процесі виконання бюджету.

Основним плановим документом, на основі якого визначається сума витрат на утримання бюджетних установ і організацій, їх цільове спрямування, а також поквартальний розподіл, є єдиний кошторис доходів і видатків.

Витрати на утримання бюджетних, установ і організацій бюджетної сфери по єдиному кошторису визначаються у відповідності з лімітом коштів, виділених органом управління, якому вони підпорядковані.

В основу нормування бюджетних витрат покладено два показники:

• сітка та обслуговуючий контингент, тобто оперативно-виробничі показники діяльності бюджетних установ;

• норми витрат на розрахункову одиницю чи по елементах витрат.

Для здійснення контролю за відповідністю асигнувань, визначених у кошторисах і планах асигнувань РУМС, асигнуванням, затвердженим річним розписом асигнувань державного бюджету та помісячним розписом асигнувань загального фонду державного бюджету, органи Державного казначейства проводять реєстрацію та ведуть облік зведених кошторисів і планів асигнувань розпорядників вищого рівня (тобто Облводгоспу).

РУМС має право провадити діяльність виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисами і планами асигнувань, за наявності витягу, доведеного органом Державного казначейства, що підтверджує відповідність цих документів даним казначейського обліку. З цією метою Облводгосп, який отримав від органів Державного казначейства витяг, повинен подати цим органам дані про розподіл показників зведених кошторисів і планів асигнувань у РУМС. Зазначені показники доводяться до відповідних органів Державного казначейства.

При ревізії видатків на заробітну плату необхідно перевірити своєчасність і правильність виплати заробітної плати працівникам управління (відділу). Перевіряється зіставленням розрахунково-платіжних відомостей на виплату заробітної плати і особових рахунків (карток) із штатним розписом, наказами по управлінню (відділу), трудовими книжками, особовими справами працівників, табелями обліку фактично відпрацьованого часу з метою виявлення випадків необгрунтованого збільшення розмірів посадових окладів, усіх видів надбавок і доплат до заробітної плати, а також осіб, які фактично не працюють в управлінні (відділі) або утримуються понад затверджених штатних розкладів.

Законодавчими актами України передбачено соціальне страхування працівників бюджетних установ та організацій. Внески до Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування належать до загальнодержавних обов'язкових платежів.

Перевірка правильності витрачання коштів, виділених на канцелярські та господарські товари проводиться по кожному виду витрат за первинними документами із з'ясуванням доцільності придбання тих або інших матеріальних цінностей, правильності їх використання (у т. ч. передчасного їх списання).

При перевірці видатків на поточний ремонт звернути увагу на додержання договірних цін (якщо змінено ціну, то з'ясувати, на основі яких документів її змінено, чи передбачено в угоді умови зміни розцінок).

При перевірці правильності відшкодування витрат на відрядження слід керуватися «Інструкцією про службове відрядження в межах України та за кордон», затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 13. 03. 98 р. №59.

Законність витрат за авансовими звітами, наявність і вірогідність доданих до них документів, повнота оприбуткування придбаних матеріальних цінностей. Своєчасність здачі авансових звітів або повернення підзвітних сум.

РУМС, отримуючи доходи за рахунок асигнувань з державного та місцевих бюджетів, є платником податків і платежів в бюджет і мають з ним постійні розрахунки.

Податки і платежі в бюджет поділяються на:

1. Податки і платежі за рахунок установи:

1. 1. Податок на додану вартість;

1. 2. Податок з власників транспортних засобів;

2. Податки і платежі фізичних осіб, утримані через бухгалтерію РУМС:

2. 1. Прибутковий податок.

На підприємстві належний розподіл обов’язків у бухгалтерії, яка представлена головним бухгалтером, а також іншими бухгалтерами. При даному розмірі підприємства та кількості здійснюваних ним господарських операцій така структура бухгалтерії є доцільною.

Стан документального оформлення господарських операцій в цілому відповідає вимогам законодавства.

Під час проведення ревізії РУМС суттєвих порушень виявлено не було. У даній установі належним чином оформлюються первинні документи, пов’язані з приходом та відпуском матеріальних цінностей, регістри аналітичного і синтетичного обліку, формується звітність.

Проаналізувавши усе вищенаписане можна зробити висновок, що система внутрішнього контролю РУМС знаходиться у задовільному стані. Суттєвих порушень в організації обліку і внутрішнього контролю в установі не виявлено. Така структура бухгалтерії установи є адекватною обсягам її діяльності.

 

 

1. Положення «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні», затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 5. 07. 1993 №515.

2. Закон «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні», затверджений постановою Верховної Ради України від 26. 01. 1993 р.

3. «Інструкція про порядок проведення ревізії і перевірок Державною контрольне- ревізійною службою в Україні», затверджена наказом Головного контрольно-ревізійного управління від 3. 10. 1997 р. №121.

4. Закон України “Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування”, “Про збір на обов’язкове соціальне страхування” від 26. 06. 97 // Офіційний вісник України – 1997 – №30

5. «Закон про державну службу», затверджений постановою ВР України від 16. 12. 93 р. №37-24 зі змінами і доповненнями

6. «Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні», затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03. 04. 1993 р. №250 з наступними змінами і доповненнями.

7. Закон України “Про податок на додану вартість” від 3. 04. 97 // Офіційний вісник України – 1997 – №30

8. Закон України “Про систему оподаткування” від 18. 02. 97 // Офіційний вісник України – 1997 – №30

9. Білуха М. Т. Теорія фінансово-господарського контролю та аудиту. – К. Вища школа, 1994.

10. Крамаровський Л. М. Ревізія і контроль. – М. : Фінанси і статистика, 1998р.

11. Бардаш. Контроль і ревізія. – К. Вища школа, 2000р.

12. Кужельник, Калюга. Контроль фінансової звітності і правильність складання.

13. Джога Р. Т. Бухгалтерський облік у бюджетних установах. – К. : КНЕУ, 2001р.

14. Ткаченко І. Т. Звітність бюджетних організацій. – К. : КНЕУ, 2000р.