Красномовство є мистецтво управляти умами

Тому я почну зараз із модернізації, яка передбачає захист країни від наслідків економічної світової кризи – це перше.

Друге – це означає, що ми не просто захищаємося, ми стаємо на шлях сталого економічного розвитку нашої держави, який передбачає покращення життя людей. Це головна мета.

…Окрема увага стану реалізації Національних проектів. Я хотів би нагадати, що торік на засіданні Комітету з економічних реформ ми визначили, що національні проекти у ключових сферах економіки мають стати локомотивами реформ. Саме тому ми створили Державне агентство України з управління національними проектами. Розпочато роботу з презентації таких проектів у 15 провідних фінансових центрах світу. Ми працюємо з інвесторами. Тому я звертаю увагу також на те, що національні проекти повинні бути стимулами для приватно-державного партнерства, а не підмінятися лише витрачанням державних коштів.

Треба створювати певні мотивації. Мене непокоїть ситуація з реалізацією проекту «Доступне житло». Тому я вимагаю від Уряду негайно ліквідувати проблеми координації між органами влади і забезпечити підтримку місцевих органів влади в цьому проекті.

Особливу увагу необхідно приділити національному проекту «Нове життя». Проект має на меті відкриття мережі високотехнологічних перинатальних центрів у регіонах України як інструменту для нової якості охорони матері і дитини. З іншого боку, цей національний проект є показовим для оцінки ефективності роботи регіональних комітетів економічних реформ. Адже реформи відбуваються не в кабінетах, тим більше київських, а в регіонах. Якщо результати реформаторської діяльності не відчутні людям – отже, реформа не йде або йде не в тому напрямку.

На 2011 рік було заплановано відкриття першої черги перинатальних центрів у 8 регіонах. Фактично цього року до відкриття готові лише 3 регіони – Кіровоград, Харків і Донецьк. І всім, хто хоче займатися цими реформами, треба поїхати і подивитися, що там зроблено. Я не хочу сказати, що це такий зразок, до якого ми прагнули. Але це той приклад, який дає нам можливість побачити наше майбутнє. У цих регіонах (Кіровограді, Харкові, Донецьку) попрацювали.

Ще два регіони (Житомир, Дніпропетровськ) трошки відстали, вони в процесі і будуть відкривати центри в першій половині 2012 року. Я попросив би «підігнати» цю роботу. А Уряду там, де необхідно, допомогти.

Звертаюся до присутніх тут керівників регіонів: про стан виконання цього Національного проекту ми окремо будемо заслуховувати кожного керівника.

Отже, хотів би почути зараз, під час обговорення, думки Прем’єр-міністра, керівників напрямків реформ стосовно того, як прискорити виконання завдань Національного плану і запобігти їх відставанню за підсумками року. Тому прошу говорити стисло, по темі і з висновками.

Чи спостерігали Ви ситуації, коли оратор не міг заволодіти увагою аудиторії? На Вашу думку, які фактори він не врахував у своєму виступі? Яка риторична категорія не отримала реалізацію?

З’ясуйте структуру, вид та прийоми аргументації /критики в наведених прикладах:

● Протягом останніх років, і 2011-й у цьому сенсі дуже показовий через бурхливий розвиток соціальних медіа в Україні, українська журналістика завдяки новим медійним технологіям набувала нових форм. Натомість втрачала зміст та змістовність, а отже, знижувалася її впливовість та ефективність. Відомий український філософ Сергій Кримський колись писав, що зміни – це ще не прогрес. Парадокс нашої журналістики якраз у тому, що при великій кількості нових технологічних можливостей вона не демонструє жодного творчого прогресу і не може конкурувати навіть із журналістикою російською (кількість запрошених російських топ-менеджерів в українських редакціях це частково підтверджує), вже не кажу про європейську. Інтернет-сайти змагаються не в якості, а в швидкості; телеканали – в сенсаційності; газети – в жовтизні (серйозних видань залишилось одиниці, та й ті стрімко втрачають аудиторію). На цьому тлі дещо дивно виглядають результати опитування Центру Разумкова, оприлюднені днями: вони показують, що церква (68, 9%) та ЗМІ (66, 3%) користуються найбільшою довірою населення. Але цей феномен можна пояснити, якщо подивитися, яку низьку довіру мають інші соціальні інститути, зокрема партіям довіряє лише 18, 5% громадян, а комерційним банкам – 16, 4%.

● Вірю, що більше єлею має в своїх гладеньких словах улесник, аніж батько, коли карає, і що фальшива позолота блищить краще від самого золота... Але згадай приказку: «Вихвалявся гриб гарною шапкою, та що з того, коли під нею голови нема».

● Я лікар, але думаю тільки про себе і про отримання для себе більшої кількості благ. Можу я їх отримати тільки в тому випадку, якщо добре лікуватиму хворих. Це сприятиме зростанню мого авторитету, рекламуванню моєї діяльності. І я прагнутиму добре лікувати хворих не для них, а для себе. Їх одужання для мене важливіше, ніж для них самих. Я звернув увагу на цей факт при лікуванні хворих неврозами. Деякі з них на неусвідомлюваному рівні не хочуть лікування. Але мені доводиться долати їх опір, бо