Красномовство є мистецтво управляти умами

Природний шлях викладу матеріалу може реалізуватися дедуктивним, індуктивним, або компаративістським способами:

А) так;

Б) ні.

Штучний шлях характеризується найменшим втручанням оратора у виклад матеріалу:

А) так;

Б) ні.

Дедуктивний спосіб викладу матеріалу – це рух:

А) від формулювання аргументів до формулювання тези;

Б) від формулювання тези до формулювання аргументів.

Індуктивний спосіб викладу матеріалу – це рух:

А) від формулювання аргументів до формулювання тези;

Б) від формулювання тези до формулювання аргументів.

Оптимальним вважається такий порядок розташування аргументів у промові:

А) сильні, слабкі аргументи;

Б) слабкі, сильні аргументи;

В) сильні, слабкі, найсильніший аргумент.

Виділяють таку кількість груп правил щодо аргументації/критики:

А) три;

Б) чотири;

В) п’ять.

Порушення правила незмінності тези призводить до помилок:

А) заміна тези, втрата тези;

Б) підміна тези, втрата тези.

Різновидами помилки «необґрунтований аргумент» є:

А) безпідставний аргумент, випередження основи, коло в обґрунтуванні;

Б) коло в обґрунтуванні, не підтверджує, хибний аргумент;

В) випередження основи, коло в обґрунтуванні, хибний аргумент.

Порушення правила достатності аргументів призводить до помилки:

А) безпідставний аргумент;

Б) надмірне обґрунтування;

В) необґрунтований аргумент.

Порушення правила відповідності аргументів тезі призводить до помилки:

А) безпідставний аргумент;

Б) надмірне обґрунтування;

В) необґрунтований аргумент.

Порушення правила щодо форми аргументації призводить до помилки, що має загальну назву:

А) «від сказаного умовно до сказаного безумовно»;

Б) «хибна аналогія»;

В) «не підтверджує».

Метою завершення є:

А) закріплення оратором своїх положень у свідомості аудиторії;

Б) нагадування аудиторії про основний зміст промови.

Суть прийому завершення «формулювання висновків» полягає у часовій або просторовій екстраполяції:

А) так;

Б) ні.

Суть прийому завершення «апелювання» полягає у:

А) впливі на почуття аудиторії;

Б) розгортанні завершення на предмет повідомлення;

В) розгортанні завершення на структуру повідомлення.

У риториці виділяють таку кількість типів підготовки до промови:

А) три;

Б) чотири;

В) п’ять.

Розділова аргументація – це різновид аргументації:

А) прямої;

Б) непрямої.

Зв’язок між топікою й аргументацією полягає в тому, що:

А) топіка – це результат, а аргументація – це засіб;

Б) топіка – це засіб, а аргументація – це результат.

Тема 5 Теорія ораторського мистецтва. Елокуція

Термінологічний словник

Алегорія (іносказання) – зображення абстрактного поняття чи явища через конкретний образ.

Анафора (від грец. “винесення вгору”) – лексико-синтаксичне повторення слів і словосполучень на початку прозаїчних речень (у віршах відповідно – рядків).

Антитеза (від грец. “ протиставлення”) – зворот промови, в якому для посилення виразності протиставлені поняття, думки, образи, стани, риси характеру діючих осіб.

Гіпербола (від грец. “перебільшування”) – навмисне художнє перебільшення сили, значення, розміру явища, що зображується.

Елокуція – розділ риторики, який вивчає виразність ораторської промови.

Епітет – (від грец. “додаток”) образно визначає річ, людину чи дію, підкреслюючи найбільш характерну чи вражаючу якість.

Інверсія (від лат. “перестановка”) – незвичний, нехарактерний для даної національної мови порядок розташування слів.

Літота (від грец. “простота”) – образний вислів, який полягає у зменшуванні величини, значення явища, яке зображується.

Метафора – (від грец. перенесення) заміна прямого найменування предмета образним.

Метонімія – троп, утворений шляхом перенесення найменування з одного предмета на інший на підставі суміжності ознак.

Риторичне запитання – це висловлювання у вигляді запитання, яке не потребує відповіді.

Троп (грец. tropos – зворот) – вживання слова або вислову у переносному, образному значенні.

Уособлення – надання неживим речам або природним явищам людських рис.

Фігура (лат. figura – образ, вид) – стилістично значущі типи побудов фрази.

Методичні рекомендації до вивчення теми

На етапі елокуції відбувається остаточне створення тексту. Античними ораторами були запропоновані наступні критерії до словесного виразу промови: правильність, ясність, доречність, краса. Однією з основних якостей мови є краса її викладу. Саме ця властивість мови послужила підставою для створення теорії фігур і троп – вчення про принципи і прийоми фігурального викладу. У тропах об’єктом зміни є слово або словосполучення. Переносні значення можуть формуватися на основі наступних явищ: схожість (метафора), суміжності явищ (метонімія), зіставлення частини і цілого (синекдоха), тотожності (перифраза), контрасту (антифразис), перебільшення (гіпербола), зменшення (літота).

У фігурах об’єктом зміни є речення або більша одиниці промови.

Семінарське заняття

Теоретичні завдання

1. Культура мовлення.

2. Форми мовленнєвого впливу

3. Риторичні фігури

4. Тропи

Практичні завдання

1. Прочитайте текст інавгураційної промови президента України В. Януковича (25 лютого 2010 р.). Проаналізуйте засоби виразності, які використовує оратор. Визначте функціональну роль троп і фігур у даному мовному творі.

Шановні народні депутати!

Дорогі співвітчизники!

Щойно я склав Присягу Президента України. Що я відчував, тримаючи руку на Святому Пересопницькому Євангелії?

Відповідальність і смиренність. Перед народом України, який у ході вільного волевиявлення віддав за мою кандидатуру більшість голосів. Перед