Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Кримінальна відповідальність за завідомо неправдиве показання

Предмет: 
Тип роботи: 
Автореферат
К-сть сторінок: 
28
Мова: 
Українська
Оцінка: 

емпірична основа. Вказано на практичне значення та апробацію одержаних результатів дослідження, публікації та структуру роботи.

Розділ 1 «Об’єкт завідомо неправдивого показання» складається з чотирьох підрозділів, у яких розглядаються загальні засади визначення об’єкта як елемента складу злочину, родовий, видовий та безпосередній об’єкт завідомо неправдивого показання, окрема увага приділена предмету завідомо неправдивого показання.
У підрозділі 1. 1. «Вступні положення щодо об’єкта злочину» піддано аналізу визначення об’єкта злочину та його місця серед елементів складу злочину, вказано на існуючі класифікації об’єкта. Обґрунтовано теорію суспільних відносин як таку, що нині є детально проробленою, має відповідну систему, яка склалася через багаторічні дискусії та підтримана більшістю науковців.
У підрозділі 1. 2. «Родовий та видовий об’єкт злочину» систематизовано злочини проти правосуддя, розкрито поняття правосуддя, вказано на існуючі погляди щодо розуміння об’єкта злочину. Висвітлено досвід Австрії, Іспанії, Італії, Російської Федерації, Швеції та інших держав щодо законодавчого регулювання у цій сфері. Автор дійшов висновку, що родовим об’єктом цієї групи злочинів виступають суспільні відносини у сфері забезпечення здійснення правосуддя.
Обґрунтовано необхідність виокремлення в системі родового об’єкта видових об’єктів. У зв’язку з цим досліджено існуючі класифікації злочинів проти правосуддя. Окреслено видовий об’єкт злочину, що охоплює безпосередні об’єкти завідомо неправдивого показання та деяких інших злочинів проти правосуддя: суспільні відносини по забезпеченню формування доказів або іншої інформації, що має оціночний характер під час здійснення правосуддя. Звернено увагу на те, що в системі цих злочинів не знайшло відображення таке суспільно небезпечне явище як фальсифікація доказів, що вчинюється особами, які здійснюють дізнання, досудове слідство або судовий розгляд.
За критерієм подібності безпосередніх об’єктів злочинів проти правосуддя виокремлено такі видові об’єкти: 1) суспільні відносини по забезпеченню формування доказів або іншої інформації, що має оціночний характер під час здійснення правосуддя (статті 371, 372, 373, 383, 384, 385, 386, 387, 396 КК) ; 2) суспільні відносини, що забезпечують вирішення завдань суду під час здійснення правосуддя (статті 375, 376, 376¹, 377, 378, 379, 380, 381 КК) ; 3) суспільні відносини, що забезпечують вирішення завдань, які стоять перед захисником (представником) особи під час здійснення правосуддя (статті 374, 397, 398, 399, 400 КК) ; 4) суспільні відносини, що забезпечують виконання судового рішення під час здійснення правосуддя (статті 382, 388, 389, 390, 391, 392, 393, 394, 395 КК).
У підрозділі 1. 3. «Безпосередній об’єкт злочину та механізм спричинення йому шкоди» розглянуто існуючі позиції фахівців у галузі кримінального права щодо визначення безпосереднього об’єкта завідомо неправдивого показання (ст. 384 КК). Автор визначив структуру суспільних відносин, на які посягає завідомо неправдиве показання: 1) предмет, з приводу якого існують суспільні відносини – об’єктивна істина у справі; 2) суб’єкти цих відносин – з одного боку, виступає держава через відповідні державні органи, які здійснюють дізнання, досудове слідство, судовий розгляд, а також виконавче провадження (така позиція потребує уточнення таким чином, що правосуддя завжди має публічний характер, отже необхідна вказівка на громадян або осіб без громадянства, які зацікавлені у справедливому розслідуванні та розгляді справи, а також досягненні об’єктивної істини у справі), з іншого боку, свідок, потерпілий, експерт, перекладач; 3) соціальний зв’язок – спрямований на “вирішення” соціального конфлікту та спору, що виник.
Основним безпосереднім об’єктом злочину, передбаченого ст. 384 КК “Завідомо неправдиве показання”, є суспільні відносини, що забезпечують формування доказів та іншої інформації, яка має оціночний характер, що окреслюється показаннями свідка чи потерпілого, висновком експерта, перекладом, зробленим перекладачем, а також звітом про оцінку майна оцінювача, наданими під час здійснення правосуддя. Додатковим безпосереднім об’єктом даного злочину слід вважати суспільні відносини, що забезпечують інтереси захисту та обвинувачення (позивача та відповідача), а також інтереси підсудного, обвинуваченого (підозрюваного), потерпілого від попереднього злочину (позивача) або інших осіб. Крім того, розкрито механізм спричинення шкоди безпосередньому об’єкту.
У підрозділі 1. 4. «Предмет злочину» увага приділена аналізу предмета завідомо неправдивого показання (ст. 384 КК). Автор досліджує предмет злочину з позицій, які склалися в науці кримінального права, і визначає його через встановлення загальних та спеціальних ознак.
До загальних ознак віднесено: фізичну, юридичну та соціальну. Фізична ознака реалізується через текстовий (електронний) вираз, викладений на матеріальному носієві у формі протоколів, висновку, звіту тощо. Юридична ознака виявляється через формулювання диспозиції ст. 384 КК. Зміст предмета завідомо неправдивого показання розкривається завдяки бланкетності диспозиції. Йому притаманна загальна юридична ознака, яка розкривається через процесуальність. Це означає, що даний предмет злочину має перебувати у формі процесу здійснення правосуддя. Соціальна ознака виявляється через зв’язок предмета та об’єкта злочину – впливаючи на предмет даного злочину, змінюється й об’єкт.
До спеціальних ознак віднесено: 1) інформативність; 2) документальність; 3) відповідність дійсності; 4) доказовість (для показання свідка чи потерпілого, висновку експерта, перекладу, зробленого перекладачем). Законодавець у ст. 384 КК надав інформації обов’язковий матеріальний вираз – «висновок», «звіт». «Показання» та «переклад» отримують закріплення на документованих носіях відповідно до чинного процесуального законодавства. Виокремлення ознаки документальності зумовлено тим, що предмети, про які йдеться в диспозиції ст. 384 КК, мають усі ознаки документа. Незакріплення показання, висновку, перекладу, звіту в документованій формі – тягне за собою втрату предметних властивостей такої інформації. Слід вести мову про наявність такої спеціальної ознаки
Фото Капча