Кримінальна відповідальність за завідомо неправдиве показання

Вважаємо за необхідне виключити «проведення розслідування тимчасовою слідчою чи спеціальною тимчасовою слідчою комісією Верховної Ради України» з переліку ознак, які вказують на обстановку вчинення злочину, передбаченого ст. 384 КК. Через те, що повідомлення завідомо неправдивої інформації тимчасовій слідчій чи тимчасовій спеціальній комісії не є посяганням на правосуддя та на формування доказів.

Аргументовано необхідність вказівки в диспозиції завідомо неправдивого показання (ст. 384 КК) для діяння свідка та потерпілого «під час допиту, очної ставки, пред’явлення для впізнання, відтворення обстановки та обставин події».

Акцентовано увагу на необхідності обов’язкового попередження про кримінальну відповідальність за вчинення даного злочину, причому обов’язковість такого відображення має прямо зазначатися в диспозиції статті. Це також підтверджено узагальненням вироків, винесених за ст. 384 КК – у 98, 1% вироків щодо засуджених осіб наявна вказівка про попередження про кримінальну відповідальність.

У підрозділі 2. 4. «Об’єктивні обставини, що обтяжують кримінальну відповідальність» розглянуто ознаки, що вказані в ч. 2 ст. 384 КК як “ті самі дії, поєднанні з обвинуваченням у тяжкому чи особливо тяжкому злочині, або із штучним створенням доказів обвинувачення чи захисту”.

Відповідно до узагальнення вироків, що були винесені за ст. 384 КК, встановлено, що «ті самі дії, поєднані із обвинуваченням у тяжкому чи особливо тяжкому злочині» зустрічалося у 15, 5% випадків. Щодо «дій, поєднаних зі штучним створенням доказів обвинувачення», то вони зустрілися у 9, 2%, «…захисту» – 28, 5% випадків. Через те, що ця обставина прямо вказує на фальсифікацію доказів, то запропоновано змінення її на «ті самі діяння поєднані з фальсифікацією доказів». Виключення із обставин, що обтяжують кримінальну відповідальність, класифікації доказів на докази обвинувачення та захисту обґрунтовано тим, що не всі форми судочинства передбачають такий розподіл. Окрім того, цей розподіл не впливає на кваліфікацію злочину.

Розділ 3 «Суб’єктивна сторона завідомо неправдивого показання» складається з трьох підрозділів, у яких визначаються вина, мотив та мета як ознаки суб’єктивної сторони злочину, а також суб’єктивні обставини, що обтяжують кримінальну відповідальність.

У підрозділі 3. 1. «Вина як ознака суб’єктивної сторони злочину» вказано на місце вини серед ознак суб’єктивної сторони як елементу складу злочину, а також її законодавче поняття та форми. Згідно з формальним складом даного злочину мова може йти лише про наявність прямого умислу. З огляду на об’єктивні ознаки, встановлені ст. 384 КК, суб’єкт злочину (свідок, потерпілий, експерт (судовий експерт), перекладач або оцінювач) має розуміти, що він учинює злочин проти правосуддя і саме цим посягає на суспільні відносини, що забезпечують формування доказів або іншої інформації, що має оціночний характер, які окреслюються показаннями свідка чи потерпілого, висновком експерта, перекладом, зробленим перекладачем, а також звітом про оцінку майна оцінювача; вчинює таке діяння через обман під час здійснення допиту, очної ставки, пред’явлення для впізнання або надання висновку, перекладу, звіту про оцінку майна під час здійснення дізнання, досудового слідства, у суді чи виконавчому провадженні; розуміючи при цьому, що вчинює соціально шкідливе діяння. Бажання вчинити таке діяння виявляється у виборі своєї поведінки – особа надає неправдиву інформацію саме таким чином і в цих обставинах.

У підрозділі 3. 2. «Мотив та мета як ознаки суб’єктивної сторони злочину» окреслено розгляд мотиву та мети через етапи складного вольового акту, що демонструє шлях, який проходить у свідомості людини від спонукання щодо здійснення акту – до виконання дії.

За результатом проведеного узагальнення вироків, винесених за ст. 384 КК, встановлено, що мотивом учинення даного злочину є: ревнощі – 0, 4%, особисті неприязні стосунки – 2, 5%, помста – 2, 9%, корисливий – 9, 2%, приховування злочину або іншої протиправної поведінки – 31, 4%. З названих лише корисливі мотиви визначенні серед обставин, які обтяжують кримінальну відповідальність, що й підтверджується узагальненням. Приховування злочину або іншої протиправної поведінки запропоновано розуміти як мету вчинення злочину.

У підрозділі 3. 3. «Суб’єктивні обставини, що обтяжують кримінальну відповідальність» розглянуто ознаки, що вказані в ч. 2 ст. 384 КК як «ті самі дії, вчинені з корисливих мотивів». Запропоновано віднести мету приховування злочину до ч. 2 ст. 384 КК. Приховуючи не тільки сам злочин (інше правопорушення), а його певні обставини особа ускладнює досягнення мети здійснення правосуддя – встановлення об’єктивної істини та справедливості. Не включення іншої протиправної діяльності до даної обставини означає, що така обставина має розглядатися ч. 1 ст. 384 КК, у зв’язку з тим, що така мета не досягає такого ж високого рівня суспільної небезпеки.

Розділ 4 «Суб’єкт завідомо неправдивого показання» складається з чотирьох підрозділів, у яких розглядається свідок, потерпілий, експерт, оцінювач та перекладач як спеціальні суб’єкти складу злочину.

У підрозділі 4. 1. «Загальні засади визначення суб’єкта злочину» проаналізовано проблеми визначення сутності суб’єкта завідомо неправдивого показання (ст. 384 КК) на підставі наукових досліджень та матеріалів практики. Свідок, потерпілий, експерт, перекладач, оцінювач є спеціальними суб’єктами. Вони володіють не тільки загальними (фізична особа, осудність, вік, з якого може наставати кримінальна відповідальність), а й спеціальними ознаками.

За допомогою узагальнення вироків, винесених за ст. 384 КК, було встановлено, що в 61, 9% випадків суб’єктом злочину був свідок, а в 38, 1% випадків –