Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Кримінальна відповідальність за завідомо неправдиве показання

Предмет: 
Тип роботи: 
Автореферат
К-сть сторінок: 
28
Мова: 
Українська
Оцінка: 

злочинністю: зб. наук. пр. ІВПЗ НАПрН України. – Х. : Право, 2010. – Вип. 20. – С. 248-259.

  • Шепітько М. В. Щодо висновку експерта та звіту про оцінку майна оцінювача як предметів злочину, передбаченого ст. 384 КК України / М. В. Шепітько // Вісник Академії правових наук України. – Х. : Право, 2010. – № 4 (63). – С. 272-280.
  • Шепітько М. В. Кримінально-правова характеристика діяння як ознаки складу злочину, передбаченого ст. 384 КК України «Завідомо неправдиве показання» / М. В. Шепітько // Пробл. законності: акад. зб. наук. пр., відп. ред. В. Я. Тацій. – Х. : Нац. юрид. акад. України, 2011. – Вип. 115. – С. 263-273.
  • Шепітько М. В. Завідомо неправдиве показання: аналіз суб’єктивної сторони злочину / М. В. Шепитько // Форум права. 2011. – № 2. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //www. nbuv. gov. ua/e-journals/FP/2011-2/ 11smvccz. pdf.
  • Шепитько М. В. Обман как способ совершения преступления / М. В. Шепитько // Уголовное право и криминология: современное состояние и перспективы развития: сб. науч. трудов. – Воронеж: Воронеж. гос. ун-т, 2009. – Вып. 5. – С. 255-264.
  • Shepitko M. Justice nemine neganda est / M. Shepitko // A First Printed Criminalist. – 2010. – № 1. – P. 35-38.
  • Шепітько М. В. Кримінальна відповідальність за завідомо неправдиве показання: питання складу злочину / М. В. Шепітько // Закарпатські правові читання: матеріали Всеукр. наук. -практ. конф., 28-30 квітня 2009 р. – Ужгород: 2009. – С. 253-254.
  • Шепітько М. В. Суб’єкт кримінальної відповідальності за завідомо неправдиве показання / М. В. Шепітько // Теоретичні основи забезпечення якості кримінального законодавства та правозастосування діяльності у сфері боротьби зі злочинністю в Україні: матеріали наук. конф., 15 травня 2009 р. – Х. : Право, 2009. – С. 121-124.
  • Шепітько М. В. Завідомо неправдиве показання в системі злочинів проти правосуддя / М. В. Шепітько // Реформування судових та правоохоронних органів України: проблеми та перспективи: матеріали наук. -практ. конф., 14 травня 2010 р. – Х. : Одіссей, 2010. – С. 439-441.
  • Шепітько М. В. Окремі питання кримінальної відповідальності експерта за завідомо неправдивий висновок (ст. 384 КК України) / М. В. Шепітько // Сучасні проблеми розвитку судової експертизи: зб. матеріалів засідання «круглого столу», 10-11 червня 2010 р. – Севастополь; Х. : ХНДІСЕ, 2010. – С. 43-45.
  • Шепитько М. В. Понятие и признаки заведомо ложного заключения эксперта / М. В. Шепитько // Современные тенденции развития криминалистики и судебной экспертизы в России и Украине: материалы межд. науч. -практ. конф., 25-26 марта 2011 г. – Белгород: Бел. гос. ун-т., 2011. – Т. 2. – С. 151-153.
  • Шепитько М. В. Лжесвидетельство как форма противодействия осуществлению правосудия / М. В. Шепитько // Правовое и криминалистическое обеспечение управления органами расследования преступлений: матер. Всерос. науч. -практ. конф., 26 мая 2011 г. – М. : Академия управления МВД России, 2011. – Ч. 3 – С. 396-399.
  •  
    АНОТАЦІЯ
     
    Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12. 00. 08 – кримінальне право та кримінологія; кримінальне виконавче право. – Львівський державний університет внутрішніх справ. – Львів, 2011.
    Дисертація присвячена дослідженню кримінальної відповідальності за завідомо неправдиве показання (ст. 384 КК). Сформульовано поняття родового, видового та безпосереднього об’єкта завідомо неправдивого показання; визначено предмет щодо кожного суспільно небезпечного діяння вчиненого суб’єктами злочину, а також самі діяння та спосіб учинення злочину; уточнено обстановку вчинення злочину; надано кримінально-правові поняття свідка, потерпілого, експерта, оцінювача та перекладача. Вказано на необхідність внесення змін щодо кримінальної відповідальності спеціаліста за надання неправдивого висновку. Окремо розглянуто суб’єктивні ознаки завідомо неправдивого показання та проблеми покарання за цей злочин.
    Відповідно до проведеного дослідження встановлено, що ст. 384 КК потребує необхідних змін, у зв’язку з чим запропонована її нова редакція.
    Ключові слова: злочини проти правосуддя, кримінальна відповідальність за завідомо неправдиве показання, неправдиве показання свідка чи потерпілого, неправдивий висновок експерта, неправильний переклад, зроблений перекладачем, неправдивий звіт оцінювача про оцінку майна.
     
    Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12. 00. 08 – уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право. – Львовский государственный университет внутренних дел. – Львов, 2011.
    Диссертация посвящена исследованию уголовной ответственности за заведомо ложное показание (ст. 384 УК Украины). Проанализированы объективные и субъективные признаки состава данного преступления; обстоятельства, отягчающие уголовную ответственность; наказание за это преступление.
    Сформулированы понятия родового, видового и непосредственного объекта. Вместе с тем, выявлен критерий классификации родового объекта на видовые, в связи с чем систематизированы преступления против правосудия. Определены общие и специальные признаки предмета преступления. К общим признакам отнесены: физический, юридический и социальный; к специальным – информативность, документальность, соответствие действительности, доказательственность. Сформулирован предмет преступления по каждому общественно опасному деянию, совершаемому свидетелем, потерпевшим, экспертом, переводчиком, оценщиком. Кроме того, проанализированы сами деяния – дача ложного показания, предоставление ложного заключения эксперта, перевода, сделанного переводчиком, отчета оценщика об оценке имущества. Для определения содержания деяния выделены такие признаки: противодействие органам правосудия по формированию доказательств или иной информации, которая имеет оценочный характер; связь с предыдущим юридическим процессом (дознание, досудебное следствие, судебное разбирательство, исполнительное производство) ; трансформирование специфической информации, соответствующей действительности, в ложную; отражаемость этой информации на материальных носителях, предусмотренных законом. В соответствии с данными признаками по каждому деянию сформулированы их определения.
    Особое внимание уделено субъективным признакам заведомо ложного показания. Сформулированы уголовно-правовые понятия специальных субъектов по ст. 384 КК Украины – свидетеля, потерпевшего, эксперта, переводчика, оценщика. Обозначена необходимость внесения изменений об уголовной ответственности специалиста за предоставление ложного заключения. Установлено, что в соответствии с формальным составом данного преступления вина может быть лишь в форме прямого умысла. Мотив и цель преступления рассмотрены на основе результатов обобщения приговоров, анкетирования следователей, судей, экспертов. При исследовании объективных и субъективных обстоятельств, отягчающих уголовную ответственность, определены такие новые обстоятельства как: те же самые деяния, сопряженные с фальсификацией доказательств; с целью сокрытия преступления. Проведено изучение видов наказания по ст. 384 УК Украины, их применение, а также освобождение лиц от наказания.
    В соответствии с проведенным исследованием установлено, что требуются изменения диспозиции и санкции ст. 384 УК Украины. В этой связи предложена новая редакция статьи «Заведомо ложное показание». Обосновано внесение и иных изменений в УК Украины, процессуальные законы и другие нормативно-правовые акты.
    Ключевые слова: ложное показание свидетеля или потерпевшего, ложное заключение эксперта, ложный отчет оценщика об оценке имущества, неправильный перевод, сделанный переводчиком, преступления против правосудия, уголовная ответственность за заведомо ложное показание.
     
    Thesis for scientific degree of Candidate of Juridical Sciences in speciality 12. 00. 08 – Criminal Law and Criminology; Criminal-Executive Law. – Lviv State University of Internal Affairs. – Lviv, 2011.
    The dissertation is devoted to research of criminal liability for perjury (Art. 384 of the CC). The concept of generic, specific and direct object of deliberately false evidence is formulated; subject of each socially dangerous action of a committed crime is defined, and also actions themselves and means of committing of a crime; conditions of committing of a crime are specified; criminal and legal concepts of a witness, victim, expert, evaluator and interpreter are given. The necessity of introduction of changes concerning criminal responsibility of a specialist for presenting false conclusion is shown. Subjective features of deliberately false evidence and problems of punishment for this crime are examined separately.
    According to conducted research it was determined that Art. 384 of the CC require further changes, because of that it new version is offered.
    Key words: crimes against justice, criminal liability for perjury, false evidence of a witness or victim, false conclusion of an expert, incorrect translation, made by an interpreter, false evaluator’s report on property evaluation.
    Фото Капча