Культурологічний словник термінів

Автохтони (від гр. autos – сам і chthon – земля) - 1) Корінний житель країни або місцевості, абориген, тубілець; Організація, що виникла у процесі еволюції в даній місцевості, і на відміну від алохтонів, живе в ній і зараз.

Агіографічна література (від гр. hagios – святий і grapho – пишу) – біографічна релігійна література, життєписи (житія) святих, тобто духовних і світських осіб, канонізованих церквою. Вивчаються також як літературні пам'ятки й історичні та лінгвістичні джерела. Серед перших оригінальних зразків агіографічного жанру в Київській Русі – житія кн. Бориса і Гліба, Володимира І Святославовича, кн. Ольги, Феодосія Печерського.

Агон (від гр. змагання) – одна із основних етичних категорій давньогрецького суспільства, яка мала великий вплив на розвиток всіх сторін його життя, а також була основою для виникнення такого феномена як «грецьке чудо». Агон виник у епоху архаїки як одна із важливих характеристик аристократії. У подальшому, по мірі розвитку полісних відносин і їх демократизації, став початком буття грецької громадської корпорації. У практичному плані найшов своє втілення у системі спортивних і художніх змагань, головними із яких в Греції були Олімпійські ігри.

Аккультурація - процес взаємовпливу культур з різним станом та рівнем розвитку. Суть процесу полягає в тому, що одна з культур частково або й цілком підпадає під вплив іншої, втрачаючи при цьому власну специфіку. Термін виник у 30-ті роки XX ст. і найчастіше вживається в контексті проблем культурної асиміляції, модернізації, етнічної консолідації і т. п.

Аксіосфера (аксіо-ціннісний) – сфера цінностей, які визначають спрямованість людської діяльності.

Амбівалентність (від гр. amphi – навколо, з обох боків і лат. valentia – сила) – двоїстість, наприклад, наявність у об'єкта як плюсів, так і мінусів; одночасне переживання протилежних почуттів (любов-ненависть, симпатія-антипатія) ; одночасна реалізація протилежно спрямованих дій.

Андеґраунд (від англ. underground – підпілля) – «підпільне», нелегальне, таке, що не підтримується або й переслідується офіційною владою, явище (найчастіше в художній культурі). Термін спершу (в 40-х роках XX ст.) було вживано для означення некомерційних фільмів, які створюватися для домашнього перегляду режисерами-початківцями на власні гроші. Пізніше почав застосовуватись і до певних напрямів у інших видах художньої культури (наприклад, андеграундна рок-музика).

Анімізм (від лат. anima – дух, душа) - термін, який позначає одухотворення явищ предметного світу. Цей термін ввів у науковий обіг англійський етнограф і культуроантрополог Тайлор (1832-1917). Він керувався позитивістським науковим методом при поясненні явищ культури. Тайлор зробив висновок, що уявлення про духів та душі являється «мінімум» у всіх релігіях.

Антаблемент – верхня частина будівлі, що лежить на колонах. Складається з художнього оздоблення частин – карниза, фриза та архірова.

Антикультура – твори літератури, кінематографу, які розраховані на невимогливого читача, глядача, що пропонують аморальність.

Антропологічний – (від гр. antropos – людина і logos – учення, поняття) – це універсальна наука про людину, яка має на меті вивчення її біологічної історії, матеріальної й духовної культури доісторичних і сучасних людей, їхньої психології, мови тощо.

Апокрифи – великий масив текстів релігійного змісту, які не ввійшли у канонічний збірник книг Священного Писання. Вони являють собою фольклорний пласт у релігійному житті, який існує на рівні із канонічним (офіційним). Апокрифи нерідко обіграють сюжети і образи близькі до есхатологічної проблематики.

Артефакт (від лат. arte – штучно і factus – зроблений) – створений руками людини об'єкт, дещо штучне відносно при роди.

Архе (від rp. arche – початок) – початок, явище або подія, що були першопочатковими, лежать в основі чогось.

Архетип (від rp. arche – початок і typos – образ) – прообраз, початкова форма, зразок, модель культурно значимої дії, відносин, процесу, що передається від покоління до покоління на несвідомому рівні. За К. Юнгом, архетипи є вродженими психічними структурами колективного несвідомого, спільного для всього людства, архаїчним психічним «осадком повторюваних життєвих ситуацій, завдань і переживань людини». Архетипи становлять результат історичного розвитку людства і визначають форму та композицію сновидінь, міфів, художньої творчості, також іноді призводять до виникнення різноманітних непорозумінь між людьми в разі, коли спричиняють утворення не адекватних ситуації архетипових проекцій.

Архітектура – 1. Мистецтво проектувати і будувати об’єкти для життя і діяльності людини (будинки, споруди та їх комплекси) ; 2. Художній характер, стиль будівлі.

Астральний – зоряний. Астральне світло. Переносне значення: абстрактний, неземний.

Атлант – 1) У давньогрецькій міфології – титан тримав на своїх плечах небесний масив, як кару за участь у боротьбі титанів проти богів; 2) Колона у вигляді міцної чоловічої статури у архітектурі або у вигляді небесних виробів (від міфологічного Атласа, який підтримує небо).

Бароко – стилістичний напрям у європейському мистецтві та архітектурі кінця ХVI-XVIII ст., якому були властиві декоративна пишність та мальовничість, вигадливі форми.

Буддизм – релігія, що виникла в Індії в VI ст. до н. е. та була названа за іменем свого засновника Будди.

Відчуження – філософське поняття, яким означається процес утрати єдності. Наприклад, відчуження людини від природи в процесі культурогенезу або перетворення результатів і продуктів людської діяльності на дещо самостійне й незалежне від людини, панівне над нею, до чого людина