Культурологічний словник термінів

Маньєризм (італ. Manierismo, від maniera прийом, манера) – стиль європейського мистецтва XVI-XVII ст., якому притаманні гострі зображально-виражальні дисонанси, ускладненість композицій, деформація пропорцій тощо, породжені кризою Відродження з його тяжінням до універсальності, досконалої завершеності світоглядних систем та художніх форм, перебільшеного антропоцентризму та раціоналізму.

Маргінал – 1. Той, хто втратив колишні соціальні зв’язки і не пристосувався до нових умов життя (звичайно про представників національних меншин, мігрантів, вихідців із села) ; 2. Той, хто не визнає загальноприйнятих норм і правил поведінки; 3. розм. Провінціал.

Масова культура – (лат. Massa – коом, кусок + cultyra) – явище культури ХХ ст., яке породжене технічним прогресом, масовим притоком населення у міста, розрухою замкнених сільських общин.

Матріархат – 1. Форма первісного родового суспільства, у якій родові групи утворювалися за спорідненістю по жіночій лінії та з керівною роллю в них жінки; 2. прен., ірон., жарт. Про стан у родині, коли всім керує жінка.

Ментальність – (від лат. mentalis – розумовий, духовний) – світовідчуття, світосприйняття; склад розуму, епоси мислення особистості або суспільної групи; глибинний психологічний рівень індивідуальної або колективної свідомості, сукупність психологічних та поведінкових установок індивіда чи соціальної групи. Менталітет формується під впливом традицій, соціальних інститутів, середовища існування людини. Meнталітет об'єднує ціннісні форми свідомості (мораль, релігія філософія тощо) із світом несвідомих психічних станів і визначає цілісний спосіб життя людини.

Метатекст – це будь-які „пояснювальні системи”, які організують буржуазне суспільство і є його самооправданням.

Метатеорія – теорія, що аналізує властивості, структуру, методи, логічні основи (доказовість, несперечливість, строгість тощо) іншої предметної теорії, а також встановлює межі її застосування на різні моделі.

Метафізика (метафізичний) – (від гр. Meta ta physika – після фізики) – філософське вчення про надчуттєві, недоступні емпіричному досиі добі умоглядні принципи й начала буття. Середньовічна філософія вважала метафізику найвищою формою раціонального пізнання. Часто вживається як синонім філософії взагалі.

Метафізичний – 1. Оснований на метафізиці; 2. Абстрактний, відірваний від життя.

«Межова ситуація» – згідно К. Ясперсу, ситуація в якій людська екзистенція пізнає себе як щось безумовне. „... Існують межові ситуації, які завжди залишаються тим, чим вони є; я повинен помрети, страждати, боротися... ”. „Межові ситуації” поряд із здивуванням та сумнівами є джерелом філософії.

Мідкультура – термін введений Маргарет Мід, антропологом культури.

Міф – (від гр. mythos – переказ, сказання) – за формою є оповіддю (найчастіше архаїчною) про виникнення та розвиток світобудови, про богів і героїв; за суттю – чуттєво-образним, художньо-метафоричним уявленням про світ, його структуру, закони, сенс (тобто образи міфів найчастіше є узагальненням різних явищ природи і культури). Міфічне відтворення буття тією чи іншою мірою присутнє в культурі протягом усієї її історії. Сучасна людина також не втратила здатності творити міфи і нерідко у специфічно міфічних формах узагальнює явища життя.

Міфологія – 1. Сукупність міфів; 2. Наука про міфи (про їх виникнення, зміст, поширення).

Мова культури – форми, знаки, символи, тексти, які дають людям змогу вступати в комунікативні зв'язки, орієнтуватися в культурному просторі й часі. Мови культури не є природним, апріорі даним людині засобом отримання, зберігання та передачі інформації. Людство в процесі свого розвитку створює різні (вербальні, графічні, пластичні і т. д.) мови культури, покликані не тільки виділяти в життєвому потоці стійкі одиниці та уявлення, а й об'єднувати їх. Мови культури являють собою пласт комунікативної сфери культури, формування якого відбувається в процесі взаємодії в межах спільноти людей, коли спільні для них уявлення дістають загальноприйняте вираження і статус знакових інформативних одиниць, використання яких підкорюється певним установленим обов'язковим правилам.

Мовні універсалії (з лат. universalis – спільний) – загальні поняття, що стосуються певної мови, її граматики, фонетики, лексики тощо.

Модерн – 1. Стиль у мистецтві (переважно архітектурному та декоративно-ужитковому), для якого характерні експресивність композиції, підкреслення структури, пишність декоративних елементів; 2. Те, що має сучасний вигляд.

Модернізм – це напрям у мистецтві ХХ ст., для якого характерна відмова від традиційних методів художнього відображення світу.

Монотеїзм – (від гр. monos – один, єдиний і theos – Бог) – релігійні вірування, засновані на уявленні про єдиного Бога, єдинобожжя. До монотеїстичних релігій відносять іудаїзм, християнство, іслам.

Мораль – 1. Система норм і принципів поведінки людей у суспільстві; 2. Практична повчальна настанова, висновок; 3. перен. Повчання.

Народ – 1. Населення країни, об’єднане усвідомленням своєї спільності; 2. Форма національної та етнічної єдності.

Народознавство – наука, що вивчає побутові та культурні особливості народу або народів, проблеми його походження, розселення тощо.

Натуралізм – 1. Ідеалістична філософська теорія, яка намагається пояснити розвиток суспільства законами природи; 2. Напрям і творчий метод у мистецтві й літературі, який з фотографічною точністю відображає поодинокі явища життя, ігноруючи художнє узагальнення, типізацію.

Націоналізм – 1. Ідеологія і політика в царині національних відносин, яка проповідує зверхність національних інтересів над загальнолюдськими, панування однієї нації за рахунок пригнічення іншої; 2. Рух, спрямований на боротьбу за незалежність нації і народу проти іноземних гнобителів; 3. Рух за збереження та розвиток національних