Культурологічний словник термінів

Екзистенція – 1. Внутрішнє буття людини; непізнавана, ірраціональне в людському «Я», що робить людину неповторною особистістю; 2. Взагалі існування, буття.

Експресіонізм – (expression – вираження) – напрям в європейському мистецтві 10-20-х рр. ХХ ст., що поголошував не зображення дійсності, а «виражав» її суть.

Елітарна культура – культура, зорієнтована на потреби певної (елітарної, вищої в тому або іншому відношенні) частини суспільства.

Еллінізм – 1. Період в історії Східного Середземномор’я, Передньої Азії, Причорномор’я з часів завоювань Олександра Македонського (ІV ст. до н. е.) до 30 рр. І ст. н. е. ; 2. Слово або зворот, запозичені з давньогрецької мови (від Еллада, еллін – самоназви давніх і сучасних Греції і греків).

Емпатія – здатність відчувати почуття іншого; співпереживання.

Ерудиція – глибокі знання у певній галузі науки чи в багатьох галузях; широка обізнаність, начитаність.

Ескалація – поступове розширення, посилення, збільшення, загострення чогось.

Естетика – 1. Філософська наука про прекрасне та його роль у житті суспільства, про загальні закони художнього пізнання дійсності й розвитку мистецтва; 2. Система чиїх-небудь поглядів на мистецтво; 3. Краса, художність чого-небудь.

Есхатологія – релігійне вчення про кінцеву долю людства і Всесвіту; про кінець світу.

Етика – 1. Наука, що вивчає мораль; 2. Норми поведінки, сукупність моральних правил певної соціальної групи.

Етикет – установлені норми поведінки, правила чемності у певному товаристві.

Етимологія – 1. Розділ мовознавства, який вивчає первісне значення слова, його походження, генетичні зв’язки з іншими мовами; 2. Саме первісне значення слова та інші супровідні ознаки, які вивчає зазначена наука; 3. заст. Розділ шкільної граматики (ХІХ ст.), який об’єднує в собі фонетику і морфологію.

Етногенез – походження народів.

Етнографія (від гр. ethnos – народ та grapho – пишу, описую) – наука, що вивчає культурні (зокрема побутові) особливості народів світу, проблеми їх походження, розселення та культурно-історичних взаємовідносин.

Етнологія (від гр. ethnos – народ та logos – знання, слово, вчення) – назва, що є практично синонімом до слова «етнографія». Щоправда, дехто вважає, що етнографія як наука більше тяжіє до описовості, а етнологія – до теоретичності, але фактично обидві назви стосуються одного й того ж масиву наукової проблематики та досліджень. У західній науці частіше використовувався термін «етнологія», а в колишньому СРСР «етнографія». З 90-х років вітчизняні науковці також починати віддавати перевагу назві «етнологія».

Етнос (від гр. ethnos – плем'я, народ) – історично сформована стійка єдність людей (плем'я, народність, нація), культур на спільність якої зумовлює єдність психічного самовідчуття (за принципом «ми» – «вони»). Обов'язкові умови виникнення етносу – спільність території та мови.

Етологія – розділ біології, що вивчає особливості поведінки тварин у природних умовах.

Живопис – 1. Вид образотворчого мистецтва, що зображує фарбами предмети і явища дійсності або фантазії; 2. збірн. Твори цього виду мистецтва.

Ідентифікація – 1. Дія за значенням ідентифікувати; 2. Засіб встановлення: а) тотожності особи за сукупністю її загальних та окремих даних; б) повноважень користувача системи за допомогою пароля.

Ідентичність – 1. Тотожність, однаковий; 2. Психогологічне уявлення про своє «Я», яке характеризується суб’єктивним відчуттям само тотожності і цілісності.

Ідеологія – сукупність суспільних ідей, теорій та поглядів, які відтворюють і оцінюють соціальну дійсність з погляду інтересів певних класів або соціальних груп. Розробляються, як правило, ідеологами цих груп і спрямовані на утвердження або, навпаки, зміну, перетворення наявних суспільних відносин.

Імітація – 1. Дія за значенням імітувати; 2. Виріб, який є підробкою під що-небудь.

Імпресіонізм – напрям у мистецтві й літературі, що виник наприкінці ХІХ ст., представники якого прагнули відтворити реальність в її мінливості, передати найтонші суб’єктивні відчуття й переживання, свої враження та спостереження.

Інверсія – 1. лінгв. Зміна звичайного (нормального) порядку слів у реченні з метою виділення тих чи інших його членів; порушення звичайного порядку слів, зумовлене логічними, стилістичними або ритмічними вимогами; 2. мат. Розташування двох елементів у зворотному порядку; 3. псих. Переорієнтація мотивів, потреб і т. ін. особистості; найчастіше термін використовується на означення сексуальних збочень, а також перестановки подій у сновидіннях; 4. хім. Розщеплення складних цукрів на прості під дією кислот; 5. Підвищення температури повітря замість звичайного її зниження в атмосферному шарі.

Інквізиція – 1. Судово-слідчий орган католицької церкви (існував у ХІІІ-ХІХ ст.), створений для боротьби з єритиками, що діяв дуже жорстокими методами, використовуючи доноси, тортури, жорстокі прилюдні страти; 2. Жорстоке витончене знущання, катування.

Інтеракціонізм – (анг. взаємодія) – теоретично-методологічний напрям у соціології та соціальній психології, що розглядає взаємодію між індивідами чи групами, як основу і сутність соціальної реальності.

Інтуїція (від лат. intueri – уважно дивитися) – безпосереднє отримання знання шляхом цілісного схоплення, майже миттєвого осягнення проблемної ситуації без дискурсивного виведення, аргументації й доводження.

Ісихазм – (від грец. Hesychia – відчуженість, німотність) – містико-аскетичне вчення, що лежить в основі східно християнської, православної, чернечої духовності. Після 14 ст. набуло значного поширення серед вітчи. Чернецтва. Його суть: черезз містичне