Культурологічний словник термінів

Іслам – одна з найпоширеніших у світі релігій, заснована, за переказами, в VІІ ст. пророком Мухам медом в Аравії, головні принципи якої викладені в Корані (напрямки – сунізм і шиїзм). Основний догмат – поклоніння єдиному богу – Аллаху і визнання Мухамеда «посланцем Аллаха».

Канон (від гр. kanon – правило, норма, мірило) – нормативний зразок; сукупність правил, прийомів, форм діяльності та творчості.

Карма (від санскр. «дія», «справа», «обов'язок») – одне з центральних понять у більшості індійських релігійно-філософських учень (у брахманізмі, індуїзмі, буддизмі та ін.), яке доповнює ідею сансари (переродження, реінкарнації). Карма – закон впливу здійснених учинків (іноді також і характеру думок) на подальше існування (насамперед на обставини та характер подальшого народження й життя).

Католицизм – віровчення та віросповідання західної християнської церкви, очолюваної Папою Римським.

Кітч (від нім. «халтура», «несмак») – специфічне явище, що належить до найнижчих пластів масової культури: стереотипне, примітивне, розраховане на зовнішній ефект псевдомистецтво, позбавлене справжньої художньо-естетичної цінності.

Класицизм – один з основних напрямів у європейській літературі й мистецтві Х VIІ-Х VIІІ ст., зразком для якого було класичне (давньогрецьке й давньоримське) мистецтво.

Когнітивний (від лат. cognitio – знання, пізнання) – відповідний знанню; такий, що може бути пізнаним. Також такий, що здатний до пізнання, нарощування знання.

Компаративізм (від лат. comparativus – порівняльний) – порівняльно-історичний метод дослідження у мовознавстві, застосовуваний при вивченні споріднених мов.

Консерватизм – 1. Один з основних ідеологічних напрямків, для якого характерне прагнення до стабілізації соціальних процесів, надання переваги традиційним суспільним інститутам і невіра у прогрес як єдину можливу форму розвитку людського суспільства; 2. Прихильність до старого, віджилого, обстоювання його; консервативні погляди, переконання.

Конструктивізм – 1. Один із найпоширеніших напрямів архітектури початку ХХ ст., пов’язаний із застосуванням індустріальної техніки, будівельних матеріалів і конструкцій; заперечував архітектурну спадщину, роль національних традицій; 2. В образотворчому мистецтві та літературі початку ХХ ст. – формалістична течія, що заперечувала ідейний зміст мистецтва й підмінювала художній образ абстракцією.

Конформізм (від лат. conformis – подібний, схожий, співвідносний) – соціально-психологічна орієнтація особистості, яка складається не внаслідок самостійного обрання культурних цінностей, а як пасивне, пристосовницьке прийняття наявного порядку речей, панівних думок. Також пристосовництво, безпринципне і некритичне наслідування будь-якого зразка, що має найбільшу силу тиску.

Консюмеризм – організований рух громадян і державних органів за розширення прав і впливів покупців стосовно покупців.

Космогонічний – впорядкований, всесвітній.

Космогонія – учення про Всесвіт як єдине ціле // Розділ астрономії, присвячений цьому вченню.

Космополітизм – це теорія, що проповідує байдуже ставлення до Батьківщини та свого народу, заперечує націоналізм, національну незалежність, національну культуру й висуває ідею створення світової держави, встановлення світового громадянства.

Кубізм – у західноєвропейському мистецтві початку ХХ ст. – формалістичний напрям, представники якого зображували предмети реального світу у вигляді геометричних фігур (куба, конуса тощо).

Культ (від лат. cultus – догляд, шанування) – сукупність дій, обрядів, ритуалів, у яких виявляється й упредметнюється людська рефлексія над трансцендентним або віра в надприродне. Культ є обов'язковим елементом будь-якої релігії. Релігійний культ реалізується у формі особливих обрядів, діях священнослужителів і віруючих, що мають на меті встановити контакт із вищими силами буття і, як правило, проводяться у спеціально призначених місцях (храмах, молитовних будинках, святилищах і т. п.). У позарелігійному культурному просторі культ виявляється як поклоніння, надзвичайне шанування кого-небудь або чого-небудь (культ харизматичної особистості, культовий образ або твір мистецтва).

Культура – 1. Сукупність матеріальних і духовних цінностей, створених людством протягом історії; 2. Освіченість, вихованість; 3. Рівень, ступінь досконалості якої-небудь галузі господарської або розумової діяльності.

Культурний релятивізм (лат. Relativus – відносний) – 1. Принцип відносності людських знань; 2. Суб’єктивно-ідеалістичне вчення, яке на підставі відносності людських знань заперечує можливість об’єктивного пізнання світу.

Культурний фундаменталізм – термін соціальної культури; запропонований Л. Іоніним (1995 р.), ним позначив процес тоталізації культурного стилю з його специфічною доктриною, відчуттями, нормами, досвідом.

Культурний шок – поняття, введене в науковий обіг американським антропологом Ф. Боком для означення реакції відчуттів людини, що опиняється в незнайомому культурному середовищі й замість звичних факторів, які дають змогу розуміти оточуючих і функціонувати в суспільстві, натрапляє на незнайомі й незрозумілі фактори. Культурний шок є конфліктом двох культур на рівні індивідуальної свідомості.

Культурологія – галузь знання, пов’язана з вивченням духовної культури суспільства.

Культуротворчість – складова духовної культури суспільства, що служить її збагаченню та демократизації, а також формуванню та утвердженню певної системи цінностей.

Літургія – християнське богослужіння, що супроводжується співом та інструментальною музикою; літургія православної церкви – обідня, католицької – меса.

Магія – 1. Явища і дії, пов’язані з вірою у надприродні здібності людини; 2. Явище, яке має сильний вплив, приваблює своєю загадковістю.

Максималізм – 1. Крайність у поглядах, вимогах і т. ін., не виправдано реально дійсністю нововведення яких-небудь вимог до максимуму; 2. іст. Крайня ліва напіванархічна терористична течія серед есерів.

Манкурт – людина,