Курйозна поезія в українській бароковій літературі

Гематрія – це техніка, за допомогою якої кожне слово можна представити у вигляді числа, що постає із суми числових значень його літер. Ця сума магічно пов’язує дане слово з іншим словом, літери якого дають ту саму суму. Таким чином різні, але тотожні за своїм числовим еквівалентом слова магічно пояснюють одно одне. Традиція християнської гематрії бере початок із біблійних текстів, а саме: з “Об‘явлення Св. Івана Богослова”, відомого як “Апокаліпсис”. Гематричні зусилля проникнути вглиб слова трансформувалися в цілий ряд курйозних віршів, в яких літери замінюються числом і навпаки. Серед них – кабалістичний вірш, хроновірш, арифметичний вірш, числовий вірш тощо.

Третій спосіб тлумачення священних текстів – темура. Цей метод представлений анаграмою й первісно застосовувався для пошуків “справжнього” божественного імені, яке, як вважалося, розпорошене по всьому тексту Святого Письма. Навіть при цілковито світському змісті анаграми з давньоукраїнських поетик у переважній більшості випадків зберігають містичний характер, зумовлений формою цього жанру, оскільки з початкового тексту створюється вираз, який його пояснює, наприклад: LOGICA – CALIGO (Логіка = морок), SACRAMENTUM – MORE SANCTUM (Таїнство = священне море), MARIA MAGDALENA – MEA GRANDIA MALA (Марія Магдалина = великі мої страждання).

У висновках до розділу наголошується, що форми багатьох жанрів курйозної поезії пов’язані з езотеричними символами і методами; зміст барокових курйозних віршів може поглиблювати символізм їхньої форми або не пов’язуватися з ним.

 

 

Курйозна поезія – один із найяскравіших поетичних видів епохи бароко. Її теорія викладалася й розвивалася головним чином у межах поетичних курсів. Найпоширеніший термін на позначення курйозної поезії в давньоукраїнських поетиках – “epigramma artificiosum” (“мистецька епіграма”). Автори барокових поетик використовують також такі терміни, як “lusus poeticus”, “ludus poeticus”, “poesis laboriosa”, “poesis jucunda”, “poesis praecipua”, “poesis nobilis” та ін.

У вітчизняних поетиках курйозна поезія найчастіше пов’язується з епіграматичним видом. Курйозну та епіграматичну поезію об’єднують стисла форма, сконцентрованість думки, художні засоби, властиві обом цим видам. Наявність спільних ознак курйозної та епіграматичної поезії пояснюється їх генетичною спорідненістю.

Як цілісна система поетичних жанрів курйозна поезія сформувалася в українській літературі в епоху бароко й безпосередньо пов’язана з розвитком її стилю.

Курйозна поезія розумілася бароковими поетами як самодостатній вид поетичної творчості. Зміст у більшості курйозних віршів відіграє другорядну роль, натомість форма набуває самостійного значення, не залежного від змісту літературного тексту. На основі дослідження особливостей поєднання в курйозній поезії змісту й форми з’ясовується, що в рецепції цього літературного виду домінують естетичні емоції.

Класифікація курйозної поезії здійснюється в залежності від тих видів мистецтв і наук, які разом із літературним текстом присутні в тому чи іншому її жанрі. Таким чином виділяються: граматичні, шрифтові, графічні, арифметичні, астрономічні, музичні та риторичні курйозні вірші. Така класифікація курйозної поезії не залишає поза увагою жоден з її жанрів і відразу вказує на їх сутність та специфічні ознаки.

На культуру бароко великий вплив мала містична філософія античності й середньовіччя. Тому естетичний аналіз курйозної поезії XVII-XVIII ст. не вичерпує всіх її можливих інтерпретацій. Проведене дослідження курйозних віршів із погляду езотеричного символізму доводить, що реальна історія цього літературного виду сягає античних часів, коли людина шляхом видозмінення слова прагнула “розбудити” чи скерувати в потрібне русло його магічний потенціал.

Серед українських курйозних віршів є як містичні твори, так і твори з виразно світським забарвленням. Проте й ті, й інші мають у своїй основі символічно обумовлену форму, яку поет може використовувати або з якоюсь світською метою, наприклад уславлення певної особи, або вдаючись до поглиблення її символізму відповідним текстом. Ми довели, що цілий ряд жанрів курйозної поезії веде початок від творів, зароджених у надрах магічної культури.

Цінність української курйозної поезії полягає у відкритті нових можливостей давньоукраїнського слова та створенні цілком своєрідної естетичної реальності, в якій воєдино злились різноманітні види мистецтва: література, графіка, музика, мистецтво шрифту та ін. Курйозна поезія збагатила українську літературу новими формальними знахідками, сприяла залученню її до західноєвропейської художньої й містичної традиції, розкрила перед вітчизняними митцями нові естетичні обрії.

У бібліографії наведено список використаних у дослідженні рукописних та друкованих джерел.

У додатках до дисертації подано ілюстративний матеріал – фотокопії курйозних віршів із давньоукраїнських поетик та творів сучасних митців.

 

 

Вірш-“стовп” Івана Величковського // Вісник Київського університету імені Тараса Шевченка. – 1998. – Випуск 6. – С. 35-40.

Лабіринти барокової поезії: жанр і символ // Пам’ять століть. – 1998. – № 4. – С. 87-92.

Слово і шрифт // Дивослово. – 1998. – № 10. – С. 54-55.

 

 

Ткаченко О. П. Курйозна поезія в українській бароковій літературі. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10. 01. 01 – українська література. – Київський університет імені Тараса Шевченка, Київ, 1999.

Дисертація – перше спеціальне дослідження, присвячене вивченню цілісної системи жанрів української курйозної поезії. У роботі встановлено, що курйозна поезія належить до епіграматичного виду, найпоширеніший термін на її позначення в давньоукраїнських поетиках – “epigramma artificiosum” (“мистецька епіграма”). В основі курйозної поезії лежить синтез літератури й мистецтв: шрифту, графіки, музики, а також наук: арифметики, граматики, астрономії, риторики, які й створюють художню специфіку її жанрів. Курйозна поезія проаналізована в основних аспектах барокового розуміння сутності художнього слова: буквального смислу, естетики та езотеричної символіки.

Ключові слова: курйозна поезія, система жанрів, мистецька епіграма, синтез мистецтв, буквальний смисл, естетика, езотеричний символізм.

Tkachenko O. Curious poetry in the Ukrainian baroque literature. – Manuscript.

Thesis for the academic degree of a Candidate of philological science in speciality 10. 01. 01 – Ukrainian literature. – The Kyiv University named after Taras Shevchenko, Kyiv, 1999.

The thesis is the first special research, dedicated to study of an integral system of genres of the Ukrainian curious poetry. In the work it is determined, that the curious poetry appertains to an epigrammatic kind, the most widespread term used for its definition in the Old Ukrainian poetics is “epigramma artificiosum” (“artistic epigram”). The basis of the curious poetry is synthesis of literature and the arts of type, graphics, music, as well as such sciences as rhetoric, arithmetic, grammar, astronomy, which create the specific character of its genres. Curious poetry has been analyzed in the main aspects of the baroque conception of the main point of an artistic word: literal sense, aesthetics and esoteric symbolism.

Key-words: Curious poetry, system of genres, artistic epigram, synthesis of Arts, literal sense, aesthetics, esoteric symbolism.

Ткаченко Е. П. Курьёзная поэзия в украинской барочной литературе. – Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата филологических наук по специальности 10. 01. 01 – украинская литература. – Киевский университет имени Тараса Шевченко, Киев, 1999.

Диссертация – первое специальное исследование, посвященное изучению целостной системы жанров украинской курьёзной поэзии. Курьёзная поэзия проанализирована в основных аспектах барочного понимания сущности художественного слова: буквального смысла, эстетики и эзотерической символики. В работе установлено, что курьёзная поэзия относится к эпиграмматическому виду, самый распространённый термин для её обозначения в староукраинских поэтиках – “epigramma artificiosum” (“художественная эпиграмма”). Как целостная система жанров курьёзная поэзия сформировалась в украинской литературе в культурно-историческую эпоху барокко и непосредственно связана с развитием её стиля. С ослаблением в искусстве барочных тенденций и появлением новых эстетических ценностей курьёзное стихосложение приходит в упадок. Курьёзная поэзия занимает четкое место в родовой и видовой классификации барочной литературы, её теоретическое осмысление в XVII-XVIII вв. связывалось с такими ключевыми понятиями литературоведения того времени, как консепт и художественная эпиграмма. В основе курьёзной поэзии лежит синтез литературы и искусств: шрифта, графики, музыки, а также наук: риторики, арифметики, грамматики, астрономии, которые и создают художественную специфику её жанров. Классификация курьёзной поэзии проводится в зависимости от тех видов искусства и наук, которые вместе с литературным текстом присутствуют в том или ином её жанре. Таким образом выделяются грамматические, арифметические, астрономические, риторические, музыкальные, шрифтовые и графические курьёзные стихи. Среди украинских курьёзных стихов есть как мистические, так и светские произведения. Однако и те, и другие имеют в своей основе символически обусловленную форму, которую поэт может использовать либо со светской целью, либо прибегая к углублению её символизма соответствующим текстом. Целый ряд жанров курьёзной поэзии ведет своё начало от произведений, зарожденных в недрах магической культуры. В барочных курьёзных стихах используются символические образы пирамиды, лабиринта, колеса, пифагорейского дерева, печати Соломона, Мистической розы и др. Эти античные символы в барочной литературе подверглись христианскому переосмыслению и формальным изменениям. Такие жанры курьёзной поэзии, как акростих, анаграмма, кабалистический стих, связаны с эзотерическими методами оперирования текстами: нотариконом, гематрией, темурой. Ценность курьёзной поэзии состоит в открытии новых возможностей староукраинского слова и создании совершенно своеобразной эстетической реальности, в которой воедино слились разнообразные виды искусства. Этот литературный вид сфокусировал в себе основные черты стиля барокко: синтез искусств, декоративность, игровое начало, повышенное внимание к форме.

Ключевые слова: курьёзная поэзия, система жанров, художественная эпиграмма, синтез искусств, буквальный смысл, эстетика, эзотерический символизм, консепт, стиль барокко.