Лабораторна діагностика захворювань які передаються статевим шляхом

Для діагностики сечостатевого хламідіозу використовують МФА у прямій та непрямій модифікаціях.

Прямий імунофлуоресцентний метод (ЛІФ).

Принцип. Суть даного методу полягає у з'єднанні мічених флюорохромом антитіл зі специфічним антигеном і виявленні їх при люмінесцентній мікроскопії.

Мікроскопічна картина. У матеріалі при люмінесцентній мікроскопії хламідії можуть виявлятися в уражених клітинах у вигляді характерних цитоплазматичних включень, яскраво-зеленого кольору, або позаклітинно – у вигляді окремих яскраво-зелених елементарних чи ретикулярних тілець. Елементарне тільце під люмінесцентним мікроскопом яскраво-зеленого кольору, у вигляді крапки, що нагадує прокол, ретикулярне – в 2-4 рази більше, у вигляді крапки, може бути овальне. Результат вважається позитивним, якщо в усьому препараті позаклітинно визначається не менш 10 яскраво-зелених елементарних або ретикулярних тілець хламідій, які чітко вирізняються на червоному, жовтому фоні контрастно забарвлених клітин. Виявлення усередині клітини одного типового цитоплазматичного включення хламідій смарагдового кольору достатньо, щоб вважати результат позитивним. Результат негативний, якщо в препараті при наявності не менш 15-20 епітеліальних клітин хламідійні тільця не виявлені. У випадку виявлення менш, ніж 10 тілець хламідій або невеликої кількості дослідження рекомендується повторити.

Перевагами методу є швидкість при високій чутливості (85%), безпосереднє визначення збудника в об'єкті дослідження, можливість оцінки неспецифічного світіння.

Метод непрямої імунофлуоресценції (НІФ).

Принцип методу полягає у з'єднанні видових мічених флюоресцеїном антитіл з комплексом специфічного антигену антихламідійними антитілами. Оцінка результатів. Антигени хламідій виявляються на оранжевому фоні цитоплазми усередині епітеліальних клітин у вигляді цитоплазматичних включень, флюоресціюючих яскраво-зеленим або жовтувато-зеленим кольором. Препарат, що вивчається, є позитивним при наявності п'яти або більше цитоплазматичних включень.

Імуноферментний аналіз.

Принцип. Метод заснований на взаємодії моноклональних хламідійних антитіл, адсорбованих на поверхні лунок поліс-тиролових планшетів з хламідіиним антигеном, що знаходиться у досліджуваних зразках, і утворенні імунних комплексів.

Оцінка результатів. Проводять за допомогою імуноферментного аналізатора (згідно з доданою інструкцією до кожної тест-системи), за величиною оптичної щільності розчинів у лунках планшети при довжині хвилі 492 нм. При візуальній оцінці порівнюють інтенсивність кольору субстратного розчину в лунках з позитивним і від'ємним (нормальним антигеном) контрольними зразками. Інтенсивність кольору змінюється від світло-жовтого до майже безбарвного в лунках з від'ємним контролем і до оранжево-коричневого в лунках з позитивними контрольними зразками. Позитивними вважаються зразки із забарвленням субстратного розчину, ідентичного позитивним контрольним зразкам.

Чутливість ІФА для виявлення хламідій, за різними даними, коливається у межах 50-70% (при уретритах), при без-симптомних захворюваннях у чоловіків – знижується до 44-50%. Ці показники при обстеженні жінок складають 88-100%, але при безсимптомних захворюваннях – лише 40%, що, природно, обмежує використання ІФА при даній формі хламідіозу.

 

 

Збудник трихомоніазу – вагінальна трихомонада (Т vaginalis Donne), відкрита А. Доппе у 1836 році. Вона відноситься до типу найпростіших, класу джгутикових. В даний час відомо більше як 50 різновидностей трихомонад. У людини паразитує 3 види: урогенітальна, ротова і кишкова.

Лабораторна діагностика

Для діагностики трихомоніазу використовують бактеріоскопічні, бактеріологічні і молекулярно-біологічні методи.

Бактеріоскопічні дослідження.

Виявлення піхвової трихомонади у нативному препараті.

Принцип. Збудника розпізнають серед клітинних компонентів по рухливості.

Виконання методу. На підігріте предметне скло наносять краплю теплого ізотонічного розчину хлориду натрію, розміщують, накривають покривним склом і дивляться під мікроскопом (об’єктив 40, окуляр 10), краще з фазово-контрастною приставкою і об’єктивом.

Мікроскопічна картина. Піхвова трихомонада має грушоподібну, округлу або овальну форму тіла, трохи більша за лейкоцит, рухається штовхоподібно.

Виявлення піхвової трихомонади в досліджуваному матеріалі, забарвленому метиленовим синім.

Принцип. Метод полягає у виявленні збудника у зафіксованих препаратах, забарвлених метиленовим синім.

Мікроскопічна картина. Препарат синього кольору. Ядра клітин синього кольору, цитоплазма – блакитна, різної інтенсивності до безбарвної. Трихомонади різної форми (округлої, овальної, грушоподібної) з чітко окресленою оболонкою, ексцентрично розміщеним продовгуватим ядром, яке нагадує кісточку сливи і має темно-синій колір, цитоплазма піниста.

 

 

Інфекційне захворювання, що викликається патогенними дріжджо-подібними грибами роду Candida – в основному albicans, krusei, tropicalis, glabrata і відноситься до контактних урогенітальних захворювань.

Лабораторна діагностика

Для виявлення дріжджоподібних грибів використовують бактеріоскопічні, культуральні і мол^кулярно-біологічні методи досліджень.

В нативному препараті міцелій має округлу, овальну форму, можуть бути брунькування, які злегка світяться при покручуванні мікрогвинта.

Виявлення дріжджоподібних грибів у досліджуваному матеріалі, забарвленому 1% водним розчином метиленового синього.

Препарат синього кольору. Ядра клітин забарвлені в синій колір, цитоплазма – у блакитний до безбарвного. Клітини і міцелій дріжджоподібного гриба забарвлені у темно-синій колір. Молоді клітини мають круглу, зрілі -овальну форму, псевдоміцелій розміщений у вигляді грубих ниток, де видно перев'язки.

 

 

Серед захворювань, що передаються статевим шляхом, урогенітальний мікоплазмоз в даний час займає значне місце. Але думки про роль мікоплазми у виникненні патології сечостатевої системи різні. Це обумовлено багатьма причинами: складність у діагностиці, оскільки діагностувати уреплазмоз можливо тільки бактеріологічно, ІФА і методом ПЛР, які не завжди можна провести у КДЛ; складність ізоляції і вирощування культури; низька специфічна антигенність, не виділено окремих патогенних і непатогенних серотипів і постійне виділення мікоплазми в урогенітальній системі.

Збудником мікоплазмозу є мікоплазми, які займають проміжне місце