Лабораторна діагностика захворювань які передаються статевим шляхом

Предмет:

Тип роботи:

Реферат

К-сть сторінок:

Мова:

Українська

Оцінка:

між вірусами, бактеріями і найпростішими – це невеликі поліморфні мікроорганізми діаметром 0, 3-0, 4 мкм. Є три види мікоплазм, які можуть паразитувати на слизових оболонках чоловіків і жінок, в основу розділення на види покладена здатність їх розщеплювати певні субстрати: 1) M. Hominis росте на середовищах із триптичного перевару бичачого серця з додаванням 20% кінської сироватки і 10% дріжджового екстрату (рН 7, 4), розщеплює аргінін до орнітину. На твердих середовищах виявляють пилковидну форму з допомогою специфічної дезамінази. На відміну від інших видів не розщеплює глюкозу і сечовину; 2) M. Fermentans росте на тих же живильних середовищах, розщеплює глюкозу; 3) M. Urealyticum має фермент (уреазу), який розщеплює сечовину на вуглекислий газ і аміак. Уреплазми на відміну від інших видів стійкі до лінкоміцину, пригнічуються еритроміцином і ацетатом калію. На відміну від інших видів мікоплазми, уреплазми ростуть швидко (10-16 годин), у вигляді дуже дрібних колоній (10-30 мкм). Розщеплюючи сечовину змінюють рН в лужну сторону (6, 2 до 8, 0). Ця влас-тивість використовується при культивуванні мікоплазм, використовуючи кислий індикатор феноловий червоний, забарвлення якого змінюється при зміні рН.

Лабораторна діагностика.

Лабораторна діагностика поділяється на культуральну, ІФА, бактеріо-скопічну у препаратах сперми, експрес-діагностику і молекулярно-біологічну.

ГАРДНЕРЕЛЬОЗ

Гарднерельоз – запальні інфекції урогеніталій, що передаються статевим шляхом, в останні роки зустрічаються все частіше і проявляються в більшості у жінок як бактеріальний вагіноз (БВ), у чоловіків – уретрит, простатит. За даними різних авторів бактеріальний вагшоз зустрічається від 58% до 92% гінекологічних хворих з різною патологією.

Збудником захворювання є умовно патогенні анаероби Gardnerella vaginalis та Mobilunkus curtisii, грампозитивні, або грамвід'ємні палички і коки, виділені в 1953 році S. Leopold у жінок, які хворіли вагінітом, і у чоловіків – уретритом і простатитом. У 1954 році Н. L. Garder і С D. Dukes довели патогенність цих бактерій при неспецифічних вагінітах. У 1980 році I. R Greenwood і М. J. Picett ввели родову назву – Gardnerella.

Збудник виявляється частіше у жінок, які часто міняють статевих партнерів. G. vaginalis подавлює життєдіяльність іншої бактеріальної флори, тому у 80% виявляється самостійно, у 20% виявляється з грибами роду Кандида, мікоплазмами, хламідіями, трихомонадами (Т. П. Якимова, 1998).

Присутність G. vaginalis завжди супроводжується відсутністю, або дуже низьким рівнем у вагінальному вмісті лактобакте-рій і розглядається як дизбактеріоз нормальної мікрофлори ва-гіни при різних патологічних процесах органів геніталій, і на рівні цілого організму. Також при пригніченні імунного та гормонального станів. Певне значення має лікування антибіотиками, сульфаніламідами, застосування контрацептивів, часті спринцювання, наявність внутрішньоматкової спіралі, що призводить до порушення бар'єрної функції цервікального каналу.

При нормальному гормональному стані бар'єрну функцію підтримує молочна кислота, яка утворюється при розщепленні глікогену паличками Дедерлейна, рН вагінального вмісту коливається в межах 4, 0-4, 7. В менопаузі кількість паличок Дедерлейна зменшується, а потім зникає, рН змінюється в лужну сторону, а ймовірність розвитку БВ зростає.

Лабораторна діагностика

Лабораторна діагностика поділяється на клініко-діагностичну, визначення рН і амінного запаху у піхвовому секреті, бактеріо-скопічну, культуральну і молекулярно-біологічну.

Клініко-діагностичні дослідження.

Виявлення рН у піхвовому секреті.

Принцип базується на встановленні зміни кислого секрету піхви на лужну, яка є результатом метаболізму мікроорганізмів.

Виявлення амінного запаху в піхвовому секреті.

Принцип методу базується на визначенні путресцину і кадаверину – пато-логічних амінів, які перетворюються на хімічні речовини, що мають запах риби.

Бактеріоскопічні методи.

Мікроскопічне дослідження нативного препарату.

Принцип методу грунтується на виявленні «ключових» епітеліальних клітин, які покриті великою кількістю мікроорганізмів.

Мікроскопічна картина. В нативному препараті при гарднерельозі визначають «ключові» клітини що являють собою епітеліальні клітини піхви, покриті великою кількістю кокобацил. Краї «ключових «клітин не мають чіткої границі, зливаються з фоном препарату. Одночасно можуть бути мікроорганізми у вигляді дрібних паличок, які швидко хвилеподібно рухаються. Ці мікрооргаізми відносяться до роду Мобілункус.

Дослідження нативного препарату використовують для орієнтовної діагностики, а виявлення «ключових» клітин потребує подальшого дослідження забарвлених препаратів.

Виявлення гарднерел в препаратах, забарвлених метиленовим синім.

Принцип методу обгрунтований на виявленні специфічних ознак гарднерельозу у препаратах зафіксованих і забарвлених метиленовим синім.

Мікроскопічна картина. Препарат синього кольору. Ядра клітин забарвлені в синій колір, цитоплазма – у блакитний різної інтенсивності до безбарвного. Кокобацилярна флора забарвлюється у синій різної інтенсивності колір. Мікроорганізми роду мобілункус забарвлені в блідо-блакитний колір. Великі палички забарвлені в центрі, по периферії- безбарвні. Зустрічаються також мікроорганізми, забарвлені рівномірно. Стрепто-, стафіло- і анаеробні коки забарвлюються в інтенсивно-синій колір. Зустрічаються мономорфні палички, які не диференціюються, забарвлені в інтенсивно-синій колір. Лактобактерії (палички Дедерлейна) забарвлені в синій колір, це найбільші палички серед усієї флори.

Виявлення гарднерел у препаратах, забарвлених за модифікованим методом Грама.

Принцип методу обумовлений на морфологічних та тинкторіальних властивостях мікроорганізмів.

Мікроскопічна картина. При правильному забарвленні за Грамом ядра в центрі забарвлені в фіолетовий колір, а по периферії – в оранжево-червоний колір. Цитоплазма клітин забарвлена в блідо-рожевий колір. Піхвова гарднерела забарвлюється грам-негативно, або грамваріабельно: більшість мікроорганізмів мають рожевий колір, частина з них – фіолетовий різної інтенсивності -від блідого до насиченого фіолетового. Мікроорганізми, які осіли на ключових клітинах у центрі фіолетового