Ландшафтознавство

 

У ландшафтному кадастрі, як складової моніторингу, узагальнюється первинна інформація про склад ландшафтних комплексів, їх структури (вертикальні, територіальні, часові), процеси, що в них протікають, ступінь їх антропогенної зміненості, зокрема про їх хімічне та інші типи забруднення. Важливою складовою ландшафтного кадастру є дані ретроспективного аналізу ландшафтних комплексів та їх компонентів. Вона дає змогу скласти прогноз можливих тенденцій їх змін. Дані ландшафтного кадастру постійно поновлюються.

Первинна інформація про ландшафтні комплекси та впливи и на них, яка міститься у ландшафтному кадастрі, являє собою потужну й розгалужену базу даних моніторингових спостережень. Для отримання наукових прогнозів змін ландшафтів і обґрунтування рекомендацій щодо оптимізації природокористування, цю інформацію необхідно обробити. Для цього застосовують такі методи обробки даних, як оцінювання, порівняння, типізація і класифікація, екстраполяція даних у просторі та часі, складання та аналіз математичних моделей ландшафтних комплексів та інші (див. рис. 67).

Оброблена й систематизована у вигляді спеціальних карт, моделей, графіках і таблицях інформація ландшафтного моніторингу передається в регіональний та національний центри моніторингу.

 

Взаємодія людини з ландшафтом, включаючи діяльність щодо його охорони, планування, менеджменту та використання у різних господарських цілях, спирається на відповідну правову систему. Ця система має ієрархічну структуру, кожний блок якої пов'язаний з іншим.

Верхній щабель структури правового регулювання питань, пов’язаних з ландшафтом, посідають норми екологічного та ландшафтного спрямування, закріплені в Конституції України (прийнята Верховною радою України 28. 06. 1996). Хоча у ній поняття ландшафту безпосередньо не згадується, низка статей Основного Закону держави має чітко виражений ландшафтознавчий зміст, або закріплює найважливіші принципи та форми використання ландшафтів, декларує права громадян щодо доступу до цінностей ландшафтів, визначає низку вимог щодо їх охорони.

Ідея комплексного ландшафтознавчого підходу до охорони та раціонального використання довкілля знайшла своє втілення у Законі України “Про охорону навколишнього природного середовища” від 25 червня 1991 р. Вже у першій своїй статті цей Закон визнає одною із цілей природоохоронного законодавства “... збереження... ландшафтів”. Серед принципів охорони довкілля, передбачених у ньому, визначені необхідність збереження просторової та видової різноманітності і цілісності природних об’єктів та комплексів; науково обґрунтоване узгодження екологічних, економічних та соціальних інтересів суспільства на основі... прогнозування стану навколишнього природного середовища; науково обґрунтоване нормування впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище; вирішення проблем охорони довкілля та використання природних ресурсів з урахуванням ступеня антропогенної зміненості територій тощо.

Окремо у Законі зазначається потреба проведення в Україні комплексних наукових досліджень навколишнього природного середовища та природних ресурсів з метою розробки наукових основ їх охорони та раціонального використання. Саме такими дослідженнями й є наукові та науково-прикладні дослідження ландшафтів.

Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища”, який у різних джерелах називають «екологічною конституцією» держави, визначив основні напрямки як охорони довкілля загалом, так і ландшафтів. Для правового регулювання їх охорони особливе значення має Закон України “Про природно-заповідний фонд України” від 16 червня 1992 р. У ньому визначена класифікація територій природно-заповідного фонду, встановлені правові управління природними комплексами з метою їх збереження та відтворення, визначені обмеження на їх господарське використання тощо.

Суттєво вплинула на розвиток законодавства, що стосується використання та охорони ландшафтів, кодифікація природоресурсного законодавства України – прийняття Земельного, Водного, Лісового кодексів України, Кодексу України про надра. Важливі норми, які мають ландшафтознавчий зміст, закріплені в низці інших законів і нормативних актів, зокрема в Законі України “Про тваринний світ” (перша редакція – 1993 р., друга – 2001 р.), «Про рослинний світ» (1999 р.), «Про охорону культурної спадщини», “Про екологічну експертизу” (1995 р.). Положенні про моніторинг земель (1993 р.), «Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки» (2000 р.) тощо

Крім законів і кодексів, спрямованих на охорону навколишнього природного середовища та його компонентів, поняття ландшафту та ландшафтний підхід знайшли застосування та відображення й в національному законодавстві, яке стосується будівництва та планування територій (Закони України «Про архітектурну діяльність» від 20 травня 1999 року, «Про планування і забудову територій» від 20 квітня 2000 року), а також у низці підзаконних актах, зокрема – у Будівельних нормах та правилах, відповідних державних стандартах тощо.

Невід'ємною складовою правових засад охорони та використання ландшафтів України є міжнародно-правові акти та рекомендації міжнародних організацій. Відповідно до Ст. 9 Конституції України, міжнародні договори та конвенції, які ратифіковані Верховною радою, стають частиною національного законодавства.

Серед міжнародних конвенцій, до яких приєдналась Україна й загальне спрямування або окремі норми яких мають ландшафтознавчий зміст, слід назвати Конвенцію про охорону світової культурної та природної спадщини (Париж, 1972 р.), Конвенцію про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі (Берн, 1979 р.), Конвенцію про водно-болотні угіддя (Рамсар, 1971 р., Париж, 1987 р.), Конвенцію про біологічне різноманіття (Ріо-де-Жанейро, 1992 р.), Всеєвропейська стратегія збереження біологічного та ландшафтного різноманіття (Софія, 1995 р.) та інші.

На сьогодні головним для Європи правовим документом, який визначає принципи та напрямки охорони, планування, раціонального використання ландшафтів, збагачення їх цінностей тощо, є Європейська ландшафтна конвенція (Флоренція, 20 жовтня 2000 року). Вона ратифікована Верховною Радою України 7 вересня 2005 року. В ній зазначається, що “... ландшафт відіграє важливу суспільну роль у культурній, екологічній, природоохоронній та соціальній сферах і є ресурсом, який сприяє економічній діяльності; що його охорона, регулювання та планування може сприяти створенню нових робочих місць;... ландшафт сприяє формуванню місцевих культур і є основним компонентом європейської природної та культурної спадщини, який сприяє добробуту людей та консолідації європейської ідентичності».

Європейська ландшафтна конвенція затверджує перелік базових понять, як от: «ландшафт» означає територію, як її сприймають люди, характер якої є результатом дії та взаємодії природних та/або людських факторів; «ландшафтна політика» означає формування компетентними владними органами загальних принципів, стратегій та керівних положень, які дозволяють вживати конкретних заходів, спрямованих на охорону, регулювання та планування ландшафтів; «охорона ландшафту» означає діяльність щодо збереження та підтримання важливих або характерних рис ландшафту, яка виправдовується його спадковою цінністю, зумовленою його природною конфігурацією та/або діяльністю людей; «планування ландшафту» означає активну діяльність, спрямовану у майбутнє, щодо поліпшення, відновлення або створення ландшафтів.

Європейська ландшафтна конвенція визначає низку заходів, спрямованих на комплексне вирішення наукових і прикладних питань, що стосуються ландшафтів. Серед цих заходів важливе місце посідають й освітні. Зокрема визнається необхідною підготовка спеціалістів у галузі оцінки ландшафтів та їхнього використання, розробка навчальних програм у галузі ландшафтної політики, охорони, регулювання та планування ландшафтів, створення шкільних та університетських курсів, які висвітлюють цінності ландшафтів, і питання, які виникають у зв'язку з їх охороною, регулюванням і плануванням.

Кожна сторона, що підписала конвенцію (серед них й Україна), з метою поліпшення знань стосовно її ландшафтів зобов'язується ідентифікувати ландшафти на всій своїй території, здійснювати аналіз їх структури, стану та антропогенних навантажень на них, реєструвати зміни ландшафтів, виявляти та оцінювати цінності ландшафтів, зберігати та відновлювати їх тощо. Для здійснення ландшафтної політики сторони зобов'язуються впроваджувати правові, управлінські та інші інструменти, які спрямовані на охорону, регулювання та планування ландшафту.

Прийняття Європейської ландшафтної конвенції з одного боку є визнанням і констатацією важливості поняття ландшафту для життєдіяльності суспільства, а з другого боку воно надало потужного імпульсу для подальшого розвитку ландшафтознавства. Зараз воно набуває визнання як науки, яка має фундаментальне значення для забезпечення сталого розвитку людства.

 

 

1. Александрова Т. Д. Геоэкологические принципы проектирования природно-технических геосистем. – М., 1987. – 267 с.
2. Гавриленко О. П. Геоекологічне обґрунтування проектів природокористування. – К. : Ніка-Центр, 2003. – 332 с.
3. Дьяконов К. Н., Дончева А. В. Экологическое проектирование и экспертиза: Учебник. – М. : Аспект-Пресс, 2005. – 384 с.
4. Екологічний менеджмент: Навчальний посібник / За ред. В. Ф. Семенова, О. Л. Михалюк. – К., 2004. – 206 с.
5. Екологія і закон: Екологічне законодавство України. В 2-х кн. – К. : Юрінком Інтер, 1998. – Кн. 1. – 704 с. – Кн. 2. – 576 с.
6. Ландшафтное планирование: принципы, методы, европейский и российский опыт. – Иркутск: Изд-во Института географии СО РАН, 2002. – 141 с.
7. Мельник А. В., Міллер Г. П. Ландшафтний моніторинг. – К, 1993. – 152 с.
8. Позаченюк Е. А. Экологическая экспертиза (природно-хозяйственные системы). – Симферополь, 2003. – 473 с.
9. Сычева А. В. Ландшафтная архитектура: Учеб. пособие для вузов. – М. : Оникс 21 век, 2004. – 87 с.
10. Шевчук В. Я., Саталкін Ю. М., Навроцький В. М. Екологічний аудит. – К. : Вища школа, 2000. – 344 с.

 

 

1.Охарактеризуйте основні напрями ландшафтного планування.

2.Які є рівні територіального планування?

3.В чому полягають екологічна експертиза та екологічний аудит і яка роль ландшафтного підходу в них?

4.Які є види ландшафтно-планувальної діяльності?

5.В чому полягає ландшафтний підхід в моніторингу довкілля?

 

1.Ландшафтне планування в країнах Європи.

2.Ландшафтні основи обґрунтування проектів природокористування.

3.Сутність і основні підходи ландшафтно-екологічного менеджменту.

4.Основні принципи ландшафтної архітектури.

5.Ландшафти та законодавство.