+3 8(066) 185-39-18
fпори, потовщення стінок судин. Основна праця Левенгука – «Таємниці природи, відкриті за допомогою найсучасніших мікроскопів».
Англійський учений-фізик Роберт Гук (1635-1703) удосконалив мікроскоп і уперше побачив клітини та ввів термін «сеllula» – «клітина». Його малюнок, що зображує клітини корка, обійшов підручники цитології й анатомії рослин усіх країн світу.
Засновниками анатомії рослин вважають двох учених – англійського Неємія Грю (1641-1712) й італійського Марчелло Мальпігі (1628-1694). Саме їм належить термін «рослинні тканини». Грю і Мальпігі не тільки описували побачені під мікроскопом деталі будови, але і намагалися пояснити їх значення для рослин. Вони ввели в анатомію рослин уявлення про паренхімні і прозенхімні клітини, кільчасті і спіральні судини ксилеми назвали трахеями. Мальпігі відкриття щодо певних мікроструктур поєднував з їхніми функціями, що мало важливе значення для майбутньої фізіології рослин.
Шведський природознавець Карл Лінней (1707-1778) уперше визначив майже 1500 видів рослин, послідовно застосував бінарну номенклатуру і побудував найвдалішу штучну класифікацію.
Ботаніка остаточно сформувалася як наука у 17-18 ст. а бурхливого розвитку набула у 19-20 століттях.
Німецькі вчені Маттіас Шлейден і Теодор Шванн у 1838-1839 рр. уперше сформулювали клітинну теорію.
Екологію рослин як науку сформував датський ботанік Е. Вармінг, який у 1895 р. узагальнив і систематизував доступну йому екологічну інформацію. Вармінг вперше дав огляд і класифікацію життєвих форм, описав основні типи рослинних угруповань. Рослини він розділив на чотири основних екологічних типи: гідрофіти, пристосовані до життя у воді; ксерофіти, які живуть на сухих грунтах; мезофіти – рослини більш вологих ґрунтів і вологого клімату; галофіти – рослини засолених ґрунтів.
У 1910 р. екологія рослин була офіційно визнана самостійним розділом ботаніки на Всесвітньому ботанічному конгресі у Брюсселі. Ії зміст було визначено як «вивчення сукупності відносин рослин і рослинних угруповань до середовища існування». Проте, на відміну від екології тварин, об’єктом якої є як організми, так і їх популяції і угруповання, екологія рослин зосередила основну увагу лише на аутекологічному рівні – дослідження організму (виду), оскільки екологія рослинних угруповань стала предметом фітоценології (геоботаніки), яка відмежувалася вкінці 19 ст. Виключенням стали лише американська та англійська школи, які включають до свого складу і фітоценологію.
У 40-х роках XX ст. для докладного вивчення анатомічних структур і насамперед рослинної клітини почали використовувати електронні мікроскопи різних типів.
Наприкінці XIX – початку XX ст. продовжувалися дослідження анатомічних структур. Отримано відомості щодо деталей будови протопласту, відкрито мітохондрії, апарат Гольджі, інші органоїди. Винаходи другої половини XX ст. розширили уявлення про рослинну клітину, будову її органоїдів, їх ультраструктуру, хімічний склад та функції.
В Україні інтерес до рослин виник за давніх часів у зв'язку з використанням їх насамперед як лікарської сировини, але ботаніка як наука тут почала розвиватись у 18 ст. Українські вчені-ботаніки М. О. Максимович, В. Г. Бессер, А. М. Бекетов, В. І. Палладій, М. І. Вавилов, С. Г. Навашин, М. Г. Холодний, Є. П. Вотчал, В. М. Любименко, І. Ф. Шмальгаузен, О. В. Фомін, B. І. Липський, А. О. Сапєгін, Д. К. Зеров, А. М. Окснер та багато ін. своїми працями зробили вагомий внесок у розвиток вітчизняної ботаніки.
Провідними ботанічними установами на Україні є установи системи АН України: Інститут ботаніки, Інститут фізіології рослин, Інститут гідробіології, Інститут мікробіології і вірусології, Національний ботанічнй сад, Нікітський ботанічний сад.
5. Методи ботанічних досліджень
Методи ботаніки за останні десятиріччя докорінно удосконалились і ускладнились. Окрім спостережень, застосування морфологічних, порівняльно-географічних та інших описових методів, сучасна ботаніка широко використовує методи культури тканин і клітин, імунохімії, хроматографії, електронної мікроскопії тощо.
6. Значення рослин у природі та житті людини.
Рослини відіграють надзвичайно важливу роль в природі. У процесі фотосинтезу на земній кулі щорічно синтезується понад 450 млрд. т органічної речовини, з неї 88% у водоймах. Зв'язана сонячна енергія в десятки разів перевищує ту, що використовується в промисловості, побуті та для задоволення біологічних потреб людини.
Асимільований з атмосфери вуглець входить до складу сполук рослинного організму. У довкілля він знову потрапляє внаслідок мінералізації рослинних решток. Таким чином, у повітрі кількість вуглекислоти залишається сталою. Процеси асиміляції та синтезу відбуваються паралельно з процесами дисиміляції та розкладу синтезованої органічної речовини. Розклад та мінералізацію рослинних решток здійснюють бактерії та гриби. Завдяки життєдіяльності рослин в атмосферу виділяється величезна кількість кисню, який є необхідною умовою життя тварин і людини.
Важливе значення рослин і в житті людини, оскільки вони забезпечують всі її біологічні потреби. Рослини є джерелом продуктів харчування. Рослинну сировину використовують також для виробництва тканин, фарб, лаків. Рослини є цінним джерелом для одержання ліків, вітамінів, прянощів, ефірної олії тощо.
Окрім того, рослини є прикрасою міст і сіл, дають людині естетичну насолоду. Навколо великих міст та індустріальних районів рослини очищують повітря і збагачують його киснем.
Контрольні запитання і завдання:
- Які розділи ботаніки виділяють?
- Опишіть значення гідроботаніки у