Лексичний вплив як чинник динаміки структури мовиреципієнта (на матеріалі латинських запозичень українських пам’яток кінця XVI – XVII ст.) | Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

Предмет:

Тип роботи:

Автореферат

К-сть сторінок:

Мова:

Українська

Оцінка:

явищ, понять, які характеризують рельєф і корисні копалини, називання екзотичних тварин і рослин, які на той час в українській мові не мали відповідників, або ж для яких існували питомі назви, однак вони не задовольняли вимог певного функціонального стилю пам’ятки. Повніше представлений запозиченнями з латинської мови ідеографічний комплекс людина і всесвіт (75 лексем), який охоплює 6 ідеографічних сфер (буття – 17, якість і стан – 19, число, кількість, міра, час – 16, простір – 2, причина – 8, рух, зміна – 13) ; комплекс людина писемними пам’ятками к. XVI – XVII ст. представлений найповніше (686 латинізмів) ; йому притаманна диференціація на 4 ідеографічні сфери (в межах яких виділяють окремі групи лексики) : людина як істота (57), душа і розум (106), людина як член суспільства (102), організація суспільства і соціальні інститути (421). Зауважимо, що в межах однієї ідеографічної сфери простежується неспівмірність насичення латинізмами окремих груп, пор. : в ідеографічній сфері організація суспільства і соціальні інститути виділяють групи запозичених лексем: право (184), військова справа (22), назви державноадміністративних організацій (15).

Залежно від жанрових та стильових особливостей писемних пам’яток спостерігається коливання щодо відкритості текстів для переймання латинізмів, напр. : найповніше латинськомовний вплив відбивають пам’ятки ділового стилю мовлення. Зокрема, у пам’ятці “Підкоморська справа за декретом Люблінського трибуналу з оглядом та нанесенням на карту спірних границь між маєтками Ліщин Лещинських та Котельня Замойських у Житомирському повіті” (1639 р.) використано 817 латинізмів, що становить 7% усіх слововживань пам’ятки (11666), а в “Позволенъє диляции болшоє справы его м (л). пану Сенявъскому в справе кнежати, его м (л). пна подкоморого браславского” (1643 р.) – 776 латинських запозичень, або ж 10, 7% від усіх слововживань (7283). Однак ступінь насичення пам’ятки ділового стилю латинізмами залежить і від специфіки юридичного документа, від особливостей справи, викладеної в ньому (напр. : у пам’ятці “Справа пна Яна Лядовича з пном Якубом Лакгевницкимъ” використано 1 латинізм (0, 47% від усіх слововживань пам’ятки – 212), а в пам’ятці “Справа пна Якуба Лакгевницкого с пном Лядовичом” – 3 (0, 76% від усіх слововживань – 396). Поетичні твори досліджуваного періоду менш насичені латинізмами, що було зумовлено специфікою жанру, розміром тексту та культурнорелігійними переконаннями авторів; кількість запозичень у творі коливається від одиниць (5 – Й. Волкович “Размышленє о муйцh Христа, спасителя нашего…”; 3 – А. Скульський “Трагодіа “Христос пасхон”, в Пяток Великій, по вложеню плащеницh в гроб”; 6 – Я. Седовський “Преосвященному и превелебнhйшему его милости господину отцу Афанасію Валеріану”) до кількох десятків (20 латинізмів, що становить 3, 03% від усіх слововживань пам’ятки (659) – С. Почаський “…Вдячность ясне превелебнhйшому в Христh его милости господину отцу кир Петру Могилh”; 47 (1, 56% від загальної кількості слів у пам’ятці – 3007) – його ж “Геликон…”).

У другому підрозділі “Структурні типи латинських запозичень” розглянуто різні традиції графічної передачі іншомовних елементів у текстах писемних пам’яток к. XVI – XVII ст. У досліджуваний період поширеною була традиція передачі латинізмів у нетранслітерованій формі (характерно для поетичних творів, зокрема, Івана Величковського, Варлаама Ясинського, напр. : лат. finis як паралель до українського кінець; лат. capitelus 'колона' і укр. глава та ін.) ; поширеною була і передача латинізмів українською графікою при збереженні фонетичних та граматичних особливостей оригіналу (типово для актових документів, напр. : детриментумь 'збиток', тандемь 'нарешті', виолентер 'насильно', евидентер 'очевидно'; ути ин левиссимо акцесорио ексь рационибусь супраноминатис 'як при малосуттєвому формальному закиді і виходячи з вищенаведених доказів', ин протракционемь юстиции ин детриментумь кавьзе яктурам аткве дамнум партис акьторие 'для затягування правосуддя на шкоду справі, що має розпочатися, і на збитки стороні позивача').

Пам'ятки к. XVI – XVII ст. відбивають запозичення не лише окремих лексем, а й сполук лексем, які передавалися на письмі здебільшого кирилицею, але граматично були оформлені за правилами латинської мови. Серед цих сполук виділено такі типи:

1) прийменник + іменник (напр. : пер модум 'у спосіб', ин преюдициумь 'на збиток', ин дубиумь 'під сумнівом', ин пассу 'у процесі', де валидитате 'про правоздатність', ин коньдиктамине 'у зговорі') ;

2) прийменник + прикметник (напр. : абь акцесорио 'від формальності', ексь антикво 'здавна', инь тото 'в цілому', ин постерум 'на майбутнє') ;

3) частка (або сполучник) + прислівник (напр. : нонь казуалитер 'не випадково', уть супра 'як вище') ;

4) прикметник + іменник (напр. : суфьфициентем пленипотенциам 'достатнє уповноваження', сольленьнемь протестационем 'офіційну протестацію', парсь адверса 'протилежна сторона', юс гередитариумь 'спадкове право') ;

5) прийменник + прикметник + іменник (напр. : ин пацифика посесыоне 'у спокійному володінні', ексь контроверсис сериис 'від серйозних суперечок', ин фуньдо коньтроверсо 'у спірному маєтку', ин ляциори форма 'у відкритому вигляді') ;

6) іменник + іменник (напр. : кольлятералиумь парциумь 'сторін суміжників', пенамь кграваминис 'штраф за обтяження') ;

7) прийменник + іменник + іменник (напр. : ин рерум натура 'у природі речей', ин локо контроверсо 'на місці суперечки', ин форо форы 'виклик до суду', коньтра гередесь бонорумь 'проти спадкоємців маєтку') ;

8) прийменник + іменник + займенник (напр. : ин презенция ностра 'у нашій присутності',