Лікування хворих на коловидне облисіння з урахуванням імунного статусу та стану шлунково-кишкового тракту

У хворих на вогнищеву клінічну форму КО на стаціонарній та регресуючій стадіях захворювання показники Т-ланки імунітету практично не відрізнялись від показників контрольної групи (р0, 1).

У всіх хворих на КО до лікування спостерігався значний дисбаланс співвідношення основних імунорегуляторних субпопуляцій лімфоцитів – хелперів/індукторів (CD4+лімфоцитів) та супресорів/ цитотоксичних клітин (CD8+лімфоцитів).

Нами вперше у хворих з усiма клінічними формами і стадіями КО при морфометричному аналiзi iмунокомпетентних клiтин з використанням методу проточної цитометрiї виявлено пiдвищений (р<0, 05) вмiст активних Т-лімфоцитів (CD3+DR+) : у хворих з універсальною – 17, 43+1, 21, тотальною – 18, 79+2, 39, субтотальною – 21, 71+2, 32, вогнищевою (стадія прогресування) – 11, 02+1, 05, вогнищевою (стацiонарна стадія) – 9, 34+0, 89 клінічними формами, порiвняно з вiдповiдним показником контрольної групи (5, 05+0, 26). У хворих на вогнищеву форму (регресуюча стадія) захворювання цей показник зберiгався також пiдвищеним (6, 11 + 0, 43; р<0, 05). Збільшення активних Т-лімфоцитів може бути свідченням формування інфекційно-алергічних реакцій Т- і В-ланок імунітету у відповідь на підвищену активність Н. pylori шлунка. Підвищений вміст CD3+DR+клітин є також показником задовільних адаптативних резервів імунної системи.

Вивчення функціональної активності Т-клітин підтвердило, що у хворих на КО спостерігалося значне зниження проліферативної активності Т-лімфоцитів та фагоцитарного індексу при порівнянні з вiдповiдними показниками в контрольній групі.

Водночас, у всіх хворих на КО спостерігалася активація В-ланки імунітету, причому наявність стійкого підвищення кількості В-клітин була встановлена, як за експресією антигену CD19, що відображає загальне число В-клітин, так і за експресією антигенів гістосумісності ІІ класу HLA-DR. Підвищення кількості В-клітин в 1, 5-2, 5 рази спостерігалось при всіх клінічних формах захворювання. Причому цей показник зберігався достовірно підвищеним у хворих на стаціонарній та регресуючій стадіях захворювання. Також слід відзначити прояви дисімуноглобулінемії у всіх хворих на КО.

Таким чином, у всіх хворих на КО спостерігалися порушення в системi iмунiтету, бiльш суттєвi при універсальній і тотальній клінічних формах та на стадії прогресування захворювання, якi характеризувалися достовiрною супресiєю Т-ланки iмунiтету, зниженням вмiсту природних кiлерiв, пригнiченням мiтогенiндуктованої пролiферацiї лiмфоцитiв та порушенням фенотипного профiлю циркулюючої популяцiї Т-клiтин – появою їх активованих форм, що несуть CD3+DR+фенотип, активацiєю В-ланки iмунiтету та проявами дисiмуноглобулiнемiї.

Враховуючи, що одним із завдань дослідження було вивчення можливого впливу хелікобактерної інфекції шлунка і ступеня імунологічних зрушень на характер перебігу коловидного облисіння, обстежені пацієнти, перед проведенням лікування, розподілялись у дві рівноцінні клінічні групи. За статтю, віком, клінічною картиною, тривалістю дерматозу та наявністю супутніх захворювань склад основної та порівняльної груп суттєво не відрізнявся.

Всього до першої (основної) групи було включено 127 хворих з різними клінічними формами та стадіями коловидного облисіння. Хворі цієї групи отримували комплексне лікування, що включало ерадикацію хелікобактерної інфекції та корекцію імунного статусу на тлі базової терапії. Хворі другої (порівняльної) клінічної групи, до якої ввійшли 40 пацієнтів, отримували загальноприйняте лікування.

Базова терапія передбачала дегельмінтизацію (при необхідності) ; призначення седативних препаратів (настій пустиннику чи валеріани по 20 крапель 2-3 рази на добу, на протязі 2 тижнів) ; біогенну стимуляцію (апілак по 0, 01г. 3 рази на добу, під язик, до їжі, на протязі 2 місяців) ; ін’єкції вітамінів В1 (1% -1, 0) та В6 (5% -1, 0) внутрішньом’язово №15-20; “Аєвіт” по 1 драже 2 рази на добу на протязі 1 місяця; фізіотерапевтичне лікування: дарсонвалізація осередків враження, індуктотермія комірцевої та надниркової зон; місцева терапія: аплікації настоянки червоного перцю чи настоянки подорожнику безпосередньо на вогнища враження 1 раз на добу на протязі 2 тижнів.

Антихелікобактерна терапія була призначена 106 (83, 5%) з 127 хворих на коловидне облисіння основної групи. У цих хворих хелікобактерна інфекція була виявлена на тлі захворювань органів травлення, таких як гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, дуоденальна виразка, в тому числі з ерозіями, хронічний поверхневий гастрит, диспепсія.

Ерадикацію хелікобактерної інфекції проводили наступним чином: хворим призначали омепразол по 20 мг 2 рази на день, кларитроміцин по 250 мг 2 рази на добу і метронідазол по 400 мг 2 рази на добу протягом 7 днів.

Оскільки клінічний перебіг коловидного облисіння супроводжувався порушеннями з боку імунного статусу хворого, зокрема супресією Т- та активацією В-ланок імунітету, пригніченням функціональної активності Т-лімфоцитів та нейтрофілів, дисімуноглобулінемією, патогенетично обґрунтованим було включення у комплексну терапію хворих на КО імуномодулятора Ербісол, який призначали по 1-2 мл внутрішньом’язово на протязі 10-20 діб під контролем показників імунного статусу за даними імунограми. Ербісол забезпечував підвищення вмісту CD3+лімфоцитів, CD4+- і CD8+лімфоцитів та нормалізацію співвідношення останніх, підвищення вмісту та функціональної активності CD3-56+ (природних кілерів), а також фагоцитарної активності нейтрофілів, нормалізацію вмісту В-клітин та усунення проявів дисімуноглобулінемії.

Терапевтична ефективність лікування оцінювалася на основі найближчих та віддалених його результатів. При цьому враховували ступінь усунення клінічних проявів дерматозу, зокрема строки відновлення росту волосся, частоту рецидивів, стабільність результатів антихелікобактерної терапії, нормалізацію імунного статусу протягом диспансерного нагляду.

Так, обстеження імунного статусу хворих на коловидне облисіння після лікування виявило