Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Лінгвістичні та екстралінгвістичні фактори наповнення семантичних полів у сучасній російській літературній мові (семантичне поле вік)

Предмет: 
Тип роботи: 
Автореферат
К-сть сторінок: 
33
Мова: 
Українська
Оцінка: 

лексеми дочка, сынок можуть використовуватися людьми похилого віку при звертанні відповідно до молодої жінки, дівчини чи юнака);

Найбільш чисельний і найменш однорідний тип вікової лексики представлений словами, в семантичній структурі яких компонент ‘вік’ не є основним, а виступає як супровідний елемент. У таких випадках вікова ознака актуалізується:
-властивістю об’єкта, істотною, характерною (чи, навпаки, нехарактерною) для нього на певному етапі розвитку (акселерат, амбал, безотцовщина, бесприданница, беспризорник, глупыш, кроха, крошка у зн. “(розм.) маленький ребенок”, грымза – “(розм.-зниж.) о старом ворчливом человеке”, дурнушка “(розм.) некрасивая, лишенная миловидности женщина, девочка” тощо);
-дією, що опосередковано характеризує об’єкт як представника тієї чи іншої вікової категорії (возмужалый, подкидыш, почемучка, топотушка тощо).
Більшість одиниць і конструкцій, що надають точну інформацію про вік, є універсальними через те, що можуть характеризувати як живі істоти, так і неживі (двухмесячный ребёнок і двухмесячный телёнок, двухсотлетие писателя і двухсотлетие города). Але виявлено й специфіку для кожної категорії об’єктів, наприклад: прикметники типу трёхлетний можуть характеризувати будь-які об’єкти (трёхлетний ребёнок, трёхлетний жеребёнок, трёхлетняя яблоня, трёхлетний труд), у той час як прикметники типу трёхгодовалый використовуються лише для визначення віку людини й тварини, причому, частіше – на початковому етапі існування.
Обмеження, зумовлені фактами реальної дійсності та специфікою мови, не дозволяють включити усі подібні утворення і конструкції до складу СП вік (пор.: двухлеток “животное в возрасте двух лет”, двухлетка “ребенок в возрасте двух лет”, але десятилетка “полная средняя школа с десятью годами обучения”). У зв’язку з визначенням контингенту таких одиниць у складі СП набуває актуальності проблема лексикографічного наповнення парадигми утворень, що визначаються як потенційні. Непослідовність, що спостерігається у відображенні такого роду іменників і прикметників у словниках, зумовлена типом і обсягом лексикографічної праці, характером та широтою лексичної бази словника, лексикографічною традицією, частотою вживання кожного окремого слова, характером кількісного показника. Керуючись лише мовними чинниками, можна було б описати модель утворення подібних слів і на підставі цього залучити до складу СП повну парадигму відповідних одиниць. Цей ряд склали б як зафіксовані лексикографічно й реально функціонуючі, так і потенційні утворення типу трёхсотсемидесятидвухдневный, стопятидесятивосьмидневка, та, з іншого боку, це призвело б до поповнення СП “зайвими” конституентами й викривлення мовленнєвих фактів. Тому в дисертації проведено детальний аналіз таких утворень і вказано на межі використання окремих лексем. 
Більшість обмежень у використанні таких складних слів викликана особливостями розвитку представників різних категорій об’єктів. По-перше, тривалість життя тварин і рослин, час існування речей істотно відрізняється від життєвого потенціалу людини: в одних випадках воно набагато коротше й утворення типу девяностолетний, столетний не актуальні (а, скажімо, для метелика – одноденки взагалі всі подібні утворення неприйнятні), в інших – деякі види тварин (окремі види крупних риб) здатні сягати віку не в одну сотню років, через що до них можна застосувати утворення типу двухсотлетний, трёхсотлетний. Останні використовуються й відносно людини, якщо повідомляється про кількість часу, що минув від дня її народження чи смерті. Але тут ми вже маємо справу не з віком як таким, а з давністю появи на світ, оскільки тривалість людського життя не сягає такої позначки.
Крім того, людина у разі необхідності може назвати свій вік з точністю до секунди, а от для тварин і рослин такої необхідності, як правило, не виникає. Відносно конкретний вік відомий лише для свійських тварин. Що стосується речей, то в одних випадках час їхнього існування вимірюється мінімальними термінами (парное молоко, овощи только с грядки, пирожки с пылу с жару), а в інших – такими вражаючими часовими проміжками, як тисячоліття.
Специфічними є лексеми типу однолетний, однолетники, що характеризують рослини як “проходящие весь цикл развития (от прорастания семян до созревания плодов и последующего отмирания особи) в течение одного года” через те, що визначити життєві перспективи людини, більшості тварин і речей заздалегідь неможливо.
У дисертації неодноразово відзначається та обставина, що при конструюванні будь-якого семантичного поля однаково важливу роль відіграють як власне мовні фактори, так і позамовні. СП вік є показовим у цьому плані через те, що серед критеріїв, покладених в основу його побудови, повинна бути певна вікова періодизація як історично складене уявлення суспільства про життєвий цикл чи час існування. Огляд вікових класифікацій у наукових працях різного напрямку пояснюється нерівномірністю розвитку індивідів, а тим більше специфікою існування предметів неживої природи, запропоновані науковими працями нелінгвістичного напрямку. Базуються ці періодизації не лише на урахуванні фізичного розвитку, а й психічних, соціальних ознак людини, загальних властивостей культури й суспільства. Так, наприклад, Давня китайська вікова періодизація відбиває уявлення людини про найбільш важливі сторони розвитку: молодість (до 20 років), вік взяття шлюбу (до 30 років), вік виконання суспільних обов’язків (до 40 років), пізнання власних помилок (до 50 років), останній період творчого життя (до 60 років), жаданий вік (до 70 років), старість (від 70 років).
Показовою є вікова класифікація Піфагора, де вікові періоди співвідносяться з порами року: період становлення (0-20 років) – “весна”, молода людина (20-40 років) – “літо”, людина у розквіті сил (40-60 років) – “осінь”, стара й згасаюча людина (60-80 років) – “зима”. Природня символіка широко представлена у мові. Це слова та словосполучення,
Фото Капча