Любов як форма екзистенції особистості

Проблема морального самовдосконалення, свободи, любові як базових цінностей людини, особистості знаходиться в центрі уваги сучасних дослідників Г.Д. Гачева, Ю.М. Давидова, В.В. Єрофеєва, Н.В. Любомирової, А.А. Мілтса, Ю.Б. Рюрікова, С.Г. Семьонової, О.П. Скрипніка. 

Своє бачення любові, її місця в історії філософії та сучасній філософії пропонують В.В. Бичков, В.Д. Губін, О.О. Івін, Т.О. Кузьміна, І.С. Нарський, Г.Я. Стрельцова. 

Проблема людини, її сутності, ціннісних орієнтирів, призначення є центральною для представників сучасної української філософії І.В. Бичка, С.Б. Кримського, М.В. Поповича, В.Г. Табачковського, В.І. Шинкарука. Слід відзначити, що антропологічна проблематика, антропоцентризм є визначальними рисами для української філософії, зокрема, Київської школи. 

Проблеми моральності, духовності, культури знаходяться в центрі уваги Т.Г. Аболіної, Д.С. Берестовської, Я.М. Білика, Ф.В. Лазарєва, В.А. Малахова, О.Д. Шоркіна. 

У межах аксіологічної проблематики та аксіологічного підходу працюють Г.В. Гребеньков (людина, її природа та сутність, характер, головні ціннісні орієнтири), Т.В. Кононенко (екзистенційно-ціннісний вибір, його модальності, співвідношення свободи та любові як фундаментальних цінностей особистості, ціннісні системи). 

Зокрема, слід відзначити роботи Н.В. Хамітова та С.О. Крилової у галузі метаантропології та андрогін-аналізу (межи чоловічого та жіночого, любов як самостворення). 

Сучасну гендерну філософію та філософію любові представляють роботи О.Є. Гомілко (проблема любові та сексуальності в російській релігійній філософії), В.І. Жулай (соціально-філософський аналіз любові), В.А. Суковатої (гендерна проблематика, місце жінки в сучасному світі). 

Безумовним досягненням сучасних українських філософів, що займаються проблемою любові, є ретельний аналіз окремих її аспектів (фізіологічних, духовних, етичних, естетичних і так далі). Однак на цей час відсутні фундаментальні дослідження любові як базової системоутворюючої цінності, як найбільш адекватної людині, особистості форми екзистенції. Як правило, проблема любові розглядається надзвичайно вузько, у контексті проблеми статі та статевої любові. Недостатньо розробленими, на наш погляд, є проблеми співвідношення базових цінностей (свободи та любові), аксіологічної структури любові (складові компоненти, їх визначення й аналіз), сублімації любові. Дискусійними залишаються питання понятійного апарату. На жаль, відсутні дослідження української філософії любові, її характерних особливостей і відмінностей від західноєвропейської та російської філософії любові. Комплекс цих проблем ми й намагаємося розв’язати у своєму дисертаційному дослідженні. 

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Напрямок дисертаційного дослідження пов’язаний з комплексною темою наукової роботи кафедри філософії та політології Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов “Проблеми суспільства з перехідною економікою” (реєстраційний номер 01044003407) та висвітлює один з аспектів проблеми гуманізації суспільних відносин. 

Метою роботи є комплексний аналіз проблеми любові на матеріалах західної, російської та української філософії. Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання наступних завдань: 

– здійснити порівняльний історико-філософський аналіз проблеми любові; 

– розмежувати поняття індивід, людина, особистість, розглянути головні модальності екзистенційно-ціннісного вибору особистості; 

– виявити аксіологічну структуру любові, здійснити детальний аналіз її складових компонентів; 

– аналітично розглянути та систематизувати матеріал щодо проблеми статевої любові, або андрогінізму; 

– диференціювати сублімацію потреб і сублімацію цінностей, визначити їхню роль у процесі розвитку людини та становлення особистості. 

Об’єктом дисертаційного дослідження виступає ціннісно-смисловий зміст життєдіяльності особистості, предметом – любов як фундаментальна цінність, як адекватна особистості форма екзистенції. 

У процесі роботи було застосовано наступні методи: 

– системний підхід, у межах якого здійснено комплексний аналіз любові в цілому, її невід’ємних складових зокрема, принципів і механізмів їх взаємодії; 

– метод порівняльно-історичного аналізу, що дозволяє представити історико-філософський аспект проблеми любові, динаміку розвитку філософії любові; 

– герменевтичний метод, який дозволяє охопити значне коло різнопланових джерел, запропонувати своє розуміння, свою інтерпретацію поданих джерел і, як наслідок, виробити власну позицію; 

– інтервальний метод, що дає можливість досліджувати багатомірність любові. 

В цілому, дисертаційне дослідження виконано в межах антрополого-аксіологічного підходу, що дозволяє сконцентрувати увагу на проблемі людини, її сутності та призначення. 

Наукова новизна зумовлена комплексним характером дослідження феномену любові та специфікою антрополого-аксіологічного підходу: 

– здійснено комплексний аналіз проблеми любові на матеріалах західної, російської та української філософії, що дозволяє презентувати любов, по-перше, як одну зі значущих власне філософських проблем, по-друге, як найбільш адекватну людині, особистості форму екзистенції; 

– продовжено та вдосконалено розробку аксіологічної структури любові, в результаті чого виявлено та визначено її головні компоненти: ерот (любляча основа, потенція любові), андрогін (цілісність чоловічого та жіночого, символ гармонії та досконалості), краса (образ коханого, перетворення) та безсмертя (кінцева ціль любові, перетворення та воскресіння); 

– систематизовано матеріал, що представляє в історії філософії концепцію андрогінізму, показано динаміку розвитку цієї концепції в західній та вітчизняній філософії: від визначення андрогіну як первісної цілісності чоловічого та жіночого (Платон), через виявлення чоловічої та жіночої основ у кожній людині, ідею “малого” та “великого” андрогіну (О. Вейнінгер, К.-Г. Юнг) до трьох іпостасей андрогіну, союзу чоловіка