Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Любов як форма екзистенції особистості

Предмет: 
Тип роботи: 
Автореферат
К-сть сторінок: 
29
Мова: 
Українська
Оцінка: 

Фундаментальною системоутворюючою цінністю виступає любов. Саме вона конституює людину, особистість у цій якості, є показником власне людського, особистісного рівня розвитку. 

На наш погляд, повноцінна особистість – це цілісна, гармонійна, унікальна, вільна, здатна до самотрансценденції та любляча особистість. Виключно любов забезпечує таку повноцінність. Вона дозволяє поєднатися з іншою людиною, суспільством, світом, не порушуючи власної цілісності. Це діяльне та творче ставлення до самого себе й до оточуючого світу. 
У підрозділі 2.1. “Індивід, людина, особистість: проблема визначення та розмежування понять” ми обґрунтовуємо необхідність і принципи розмежування цих понять. Кожен із нас містить у собі природну, людську та божественну основи. Ми відзначаємо три статуси, три якісні стани, рівні розвитку: індивід, людина, особистість. Індивід – це представник людського роду, носій загальних видових ознак. Статус індивіду фіксує природну, чи біологічну, основу, своєрідний базис. У процесі розвитку індивід стає власне людиною, реалізуючи не тільки фізіологічні, але й антропологічні потреби. Людина є соціальною та соціабельною істотою. Водночас вона – і продукт, і виробник суспільних стосунків. Кожна людина відіграє декілька соціальних ролей, має декілька соціальних масок. Моральним завданням, ідеалом для індивіду та людини постає особистість. У ній базується та реалізується духовна, божественна, основа. Це цілісне, гармонійне, оригінальне, самобутнє утворення. Обов’язкову основу статусу особистості складають високий рівень самоусвідомлення, екзистенційно-ціннісний вибір, ієрархічно організована система цінностей та смисловий стрижень. Кожен із нас покликаний стати особистістю, підтвердити цей статус. Це єдино гідний вибір, вищий щабель самовираження і самореалізації. 
У підрозділі 2.2. “Проблема сублімації потреб” йдеться про один з важливих аспектів людського життя. Ми розглядаємо сублімацію як трансформацію, піднесення у першу чергу потреб біологічного характеру, як необхідну умову розвитку людини, становлення особистості. Існує три підходи до зазначеної проблеми. Перший представлено психоаналізом З. Фройда. Тут сублімація визначається у вигляді трансформації сексуальної енергії, у якості захисного механізму, що дозволяє людині вирішувати внутрішні конфлікти. При другому підході, що демонструє К.-Г. Юнг, поняття сублімації виноситься за межі сексуальності та трактується як прагнення до самовдосконалення й особистісного росту. Третій підхід, представлений А.Х. Маслоу, розглядає сублімацію у вигляді ієрархії потреб і фіксує процес сходження людини від нижчого, біологічного, рівня до вищого, духовного, на якому і стає можливою самоактуалізація людини, особистості. 
Людина – істота тілесно-душевно-духовна. З одного боку, вона не може не задовольняти свої фізіологічні потреби, а з іншого – розуміє, що головними виступають потреби більш високого рівня, цінності соціальні та духовні. Наявність і реалізація цих екзистенційних потреб-цінностей виокремлює людину зі світу природи, стверджує як людину, особистість. До їх числа ми відносимо усвідомлення себе в якості самостійної величини, своєї індивідуальності, унікальності, визнання, творчість, свободу, потребу в єднанні та любов. Саме вони утворюють смисловий стрижень життя. Людина-особистість сублімує, тобто підноситься, від рівня природно-зумовлених фізіологічних потреб до рівня власне антропологічних, а потім й особистісних, духовних, потреб-цінностей. 
У підрозділі 2.3. “Модальності екзистенційно-ціннісного вибору” ми розглядаємо вибір як один з важливих компонентів людини, особистості. Він буває повсякденним і ціннісним. Нас цікавить останній. Ціннісний, або екзистенційно-ціннісний, вибір є показником більш високого рівня розвитку людини, становлення особистості. Він віддзеркалює внутрішній світ людини, характеризує її життєдіяльність, містить вектор певного розвитку. 
Людина є, як мінімум, дуалістичною. Вона розірвана двома фундаментальними тенденціями: творчою та руйнівною, інстинктом життя та смерті (З. Фройд), біофілією та некрофілією (Е. Фромм). Кожна людина, особистість формує себе, свою життєву позицію та життєвий світ за певним вектором: Еросом чи Танатосом. Ерос – це ціннісний вибір Життя, Творення, Любові, Танатос – Смерті, Руйнування та Ненависті. Екзистенційний вибір на користь Танатосу передбачає культ свавілля, безладдя, що призводить до тотальної руйнації й самого себе, й оточуючого світу. Вибір на користь Еросу, навпаки, дозволяє людині зберегти свою цілісність, свободу, любов, реалізувати особистісний потенціал. Очевидно, що виключно другий вибір є адекватним людині-особистості. Саме Ерос, Життя, Творення, Любов, сприяє подальшому самовдосконаленню та реалізації гуманістичної основи. 
У третьому розділі “Любов як розв’язання проблеми особистості” ми акцентуємо, що саме любов, виключно любов, являє собою шлях розв’язання проблеми людини, особистості. Вона містить у собі смисловий стрижень. У любові виявляється та стверджується життя, повнота, змістовність і гармонійність. Вона є всеохоплюючою та універсальною. Можливо, у любові знаходиться межа становлення людини, особистості, оскільки обов’язковою її умовою є самовдосконалення та самотрансценденція. 
У підрозділі 3.1. “Ерот: природа, сутність, призначення” ми розглядаємо ерот як вічний любовний потяг, як заданість любові. По-перше, ерот є первопричиною всього сущого, він породжує та підтримує життя. По-друге, займаючи перехідне положення проміж полярно протилежними основами, земною та небесною, смертною та безсмертною, реальною та ідеальною, ерот виконує роль посередника, забезпечує баланс всіх існуючих сил, головним чином життя та смерті, гармонію та єдність світу. По-третє, він поєднує небо, землю та пекло, виступаючи як “pontifex”, “ділок мосту”. По-четверте, ерот присутній не тільки у космосі, природі, але й у серці кожної людини. У залежності від суб’єкту чи об’єкту любові ми служимо іншій людині, ідеї, батьківщині, професії. Завдання людини – відкрити у собі еротичну основу, навчитися любити, вийти за межі власного “Я”, пожертвувати собою, не потребуючи нічого натомність. Завдяки ероту людина має можливість відновити свою первісну цілісність і поєднатися з усім, що існує. 
У
Фото Капча