Людина та її середовище існування

Усі види імунітету, зв’язані з утворенням антитіл, називають специфічними, бо антитіла діють тільки проти певного виду мікроорганізмів або токсинів.

До неспецифічних захисних механізмів належать шкіра й слизові оболонки, які майже непроникні для мікробів; лізоцим – бактерицидна речовина шкіри й слизових оболонок; реакція запалення, бактерицидна здатність крові й тканинної рідини, реакції фагоцитозу.

Як бачимо, природа наділила живі організми надзвичайно ефективним і раціональним захисним механізмом від впливу негативних факторів будь-якого походження.

Питання для контролю

1. Реактивність – властивість організму.

2. Нервова система людини та її основні функції.

3. Рецептори та акцептори – спеціалізовані нервові клітини.

4. Рефлекс – реакція організму на подразнення.

5. Центральна нервова система, її основні функції.

6. Аналізатори – це функціональні системи.

7. Поняття про зоровий, слуховий та інші види аналізаторів.

8. Імунітет та його різновиди.

 

 

До середини XX століття вченими накопичено чимало даних, що свідчать про залежність цілої низки явищ органічного світу від активності Сонця: урожай злаків, розвиток і хвороби рослин, розмноження тварин і вилов риби, частота нещасних випадків та інфекційних захворювань у людей.

Сонце, подібно до величезного реактора, викидає в космічний простір колосальну кількість енергії. Час, коли на Сонці майже немає плям, відповідає мінімуму, а за найбільшої кількості плям – максимуму одинадцятирічного циклу сонячної активності. Ці зміни є суворо періодичними, цикл змінюється від 7 до 16 років. Є також 22-річний і 80-90-річний цикли. Основним з короткоперіодичних циклів є 27-денний, пов’язаний з обертанням Сонця навколо своєї осі, коли активні ділянки то з’являються, то зникають на зверненому до Землі боці Сонця. Від цих періодів залежить кількість магнітних бур у навколоземному просторі. Магнітне поле, чи магнітосфера Землі, захищає її від космічних випромінювань. Під час спалаху сонячний вітер (потік заряджених частинок) тисне на магнітне поле й «підгортає» силові лінії ближче до нашої планети, унаслідок чого напруженість магнітного поля змінюється в кожній точці. З нічного боку Землі магнітне поле витягується. Це явище називається магнітною бурею. Максимальна кількість бур спостерігається в березні-квітні та вересні-жовтні.

Змінні магнітні поля викликають появу в провідниках додаткових (паразитних) струмів. Під час найбільшого у минулому столітті сонячного спалаху в березні 1989 р. через перевантаження вийшла з ладу енергосистема в Канаді, залишивши на дев’ять годин без електроенергії 6 млн людей. Подібні явища спостерігалися й під час магнітної бурі в 1940 р. в США та у 1958 р. у Канаді. У березні 1989 р. на 30 хвилин вийшла з ладу кабельна лінія зв’язку в США, бо наведені надлишкові струми значно перевищили допустимий рівень.

Стало звичним повідомляти населення про несприятливі з погляду геофізичних умов дні. У такі дні люди з ослабленим здоров’ям відчутно реагують на підвищення сонячної активності. Під час магнітних бур загострюються деякі серцево-судинні та нервово-психічні захворювання. За всіх рівних умов смертність серед цієї категорії хворих в окремі періоди значно зростає. Різниця смертності в роки з різним рівнем сонячної активності досягає в країні десятків тисяч.

Згідно зі статистичними даними, у Відні кількість нещасних випадків на транспорті в часи сонячної активності зростає на 30%, при цьому реєструється уповільнення реакції водіїв на сигнали в чотири рази порівняно зі звичайним станом Сонця. Вплив сонячної активності на зростання дорожньо-транспортних пригод виявили також вчені Німеччини та Японії.

Спостерігається зв’язок сонячної активності з епідеміями й епізоотіями. Своєрідний календар з 12-річним циклом масових захворювань і падежу худоби існував за сотні років до нашої ери у монгольських кочовиків.

Завдяки обертанню Землі навколо Сонця змінюються пори року, тривалість світлового дня, інтенсивність сонячної радіації та багато інших природних процесів, що особливо контрастно виявляються в помірних широтах. Сезонний ритм характерний усій живій природі. З ним тісно пов’язані чутливість і стійкість організму до різних зовнішніх впливів, зокрема до токсичних речовин та інфекцій.

Тривалість світлового дня впливає на обмінні процеси, склад крові, тканинне дихання, імунологічну реактивність організму, діяльність ендокринних залоз, перебіг багатьох захворювань.

Чергування погоди супроводжуються змінами атмосферного тиску, температури та вологості й призводять до зрушень зони комфорту людського організму. Від температури залежать частота й глибина дихання, швидкість циркуляції крові, постачання тканин киснем і, отже, інтенсивність вуглеводного, жирового та сольового обміну, що позначається на живленні органів і тканин. Найбільш чутливі до браку кисню головний мозок і серцеві м’язи.

Важливу роль у формуванні місцевого клімату відіграють вітри, що виникають через нерівномірне нагрівання Землі. Близько 0, 6% енергії сонячного випромінювання, що потрапляє в атмосферу Землі, перетворюється на кінетичну енергію вітру. Рух повітря в атмосфері складається з накладених один на одного імпульсів вихрового характеру різних масштабів. Великі вихри визначають погоду Землі. Це антициклони – області підвищеного тиску з ясною зі слабкими вітрами чи без них погодою, циклони – області низького тиску та затяжних опадів, тайфуни – тропічні циклони зі швидкістю вітру (до 100 м/с.) руйнівного характеру. Термін життя цих вихрів – кілька днів, розміри – від кількох сотень до декількох тисяч кілометрів.

Найбурхливішим і найбільшим руйнівним вихром є