Людина та її середовище існування

Деякі вчені, які вивчають склад атмосфери, поділяють її на два шари: гемосферу й гетеросферу. У гемосфері, завтовшки близько 50 км, молекулярна маса та відносний склад постійних компонентів повітря з висотою не змінюються. У гетеросфері присутні, поряд з молекулами, атоми та іони, а відсотковий склад повітря та його молекулярна маса з висотою змінюються.

Якщо поділити атмосферу за характером дії на неї земної поверхні, то слід виділити граничний шар, висота якого становить 1-2 км, й вільну атмосферу.

У граничному шарі добре виражені добові зміни основних метеорологічних елементів. На характер руху повітря тут значний вплив має тертя на земній поверхні. Швидкість вітру зазвичай зростає з висотою, а вектор вітру спрямовується праворуч. У граничному шарі виділяють, приземний шар повітря заввишки в кілька десятків метрів. У цьому шарі з висотою відбуваються найбільш різкі зміни температури й вологи повітря, швидкості вітру тощо.

Нерівномірність нагріву Сонцем земної поверхні та інші фактори визначають загальну циркуляцію атмосфери – системи повітряних течій зручного планетарного масштабу, завдяки яким відбувається міжширотний обмін повітряних мас (пасати, мусони, циклони, антициклони).

Одним з найважливіших процесів взаємодії між поверхнею Землі й атмосферою є кругообіг води, де водяна пара конденсується й випадає у вигляді опадів (дощ, сніг, град, роса, туман та тощо).

У метеорології найчастіше усього доводиться зустрічатися з процесами, що проходять у приземному шарі атмосфери, радше, у нижній його частині, бо саме тут реалізуються бойові властивості зброї масового ураження, наслідки руйнувань радіаційно й хімічно небезпечних об’єктів, а також знаходиться значна кількість цілей ураження цією зброєю. У приземній частині атмосфери діють люди, застосовується техніка – усе це викликає загрозу для людей і вимагає захисту.

Гідросфера – це водна оболонка Землі, яка складається з океанів, морів, річок, озер, боліт, льодовиків і снігового покриву материків і підземних вод.

Гідросфера покриває 71% поверхні земної кулі. Загальний об’єм води становить 1465 млн км3. При цьому на морські води припадає 94%, води ґрунтові – 4%, льодовики – 2%, озера й водоймища – 0, 4%.

У складі гідросфери особливе значення має Світовий океан. Його частка становить 70% усієї поверхні Землі, у його водах міститься 96, 3% усіх вод гідросфери. Океан виконує надзвичайно важливу роль у підтриманні життя на Землі, зокрема й життя людини, а також у розвитку погодних процесів. Фітопланктон океану засвоює енергію сонячного випромінювання і створює білки та жири й насичує атмосферу киснем. Величезні запаси води Світового океану, сонячна енергія, що поглинається, розчинені речовини й гази роблять його головним регулятором обміну речовин і динамічної рівноваги в природі. Роль гідросфери пояснюється ще й тим, що жодне біологічне життя неможливе без води. Вода – необхідний компонент усіх біологічних процесів, місце існування багатьох необхідних для людини біологічних організмів.

Гідросфера постійно взаємодіє з атмосферою, літосферою й біосферою. Вважають, що в гідросфері зародилося життя на Землі.

Літосфера – це верхня тверда оболонка Землі, що поступово переходить у сфери з меншою твердістю речовини. До неї входить кора й верхня мантія Землі. Та її частина, що знаходиться над поверхнею Світового океану, називається землею. Із землею пов’язане поняття «ґрунт», який дає життя рослинам.

Протяжність літосфери становить 50-200 км, зокрема товщина земної кори на континентах досягає 50-75 км, а на дні океану – 5-10 км. Верхня частина літосфери (у межах поширення живої матерії) входить до складу біосфери. Літосфера має шарову структуру.

Учені зазначають, що ґрунт – це складна комбінація мінеральних та органічних речовин, наскрізь просякнута життям і живими організмами, яка сама дає життя, і в якій стан спокою й нерухомості є станом смерті.

Головну роль у створенні та функціонуванні ґрунту як компоненту біосфери відіграють мікроорганізми. Ґрунтовий покрив Землі не тільки годує рослини, а й виконує функції, пов’язані з природним біогеохімічним кругообігом речовин. До них належать: мінералізація решток органічних речовин; акумуляція й розподіл енергії, який проходить через фотосинтез рослин; формування стоку річкової води й хімічного складу суші.

Природне значення ґрунту полягає в тому, що він здійснює зв’язок живої та неживої природи, атмосферного повітря, води й надр. Щодо народногосподарського значення, то ґрунт є основним засобом виробництва у сільському й лісовому господарстві.

У процесі господарської діяльності людини ґрунт забруднюється атмосферними опадами, стічними водами та твердими відходами.

Питання для контролю

1. Біосфера, її коротка характеристика.

2. Межі поширення біосфери на планеті.

3. Компоненти біосфери.

4. Поняття про ноосферу.

5. Місце й роль атмосфери у біосфері.

6. Гідросфера як складова біосфери.

7. Літосфера та її роль у біосфері.

 

Особливе місце в біосфері посідає людина, розумна діяльність якої в масштабах біосфери сприяє перетворенню останньої в ноосферу. На цьому етапі еволюція біосфери проходить під визначальним впливом людської свідомості в процесі виробничої діяльності. Ноосфера – це не щось зовнішнє по відношенню до біосфери, а новий етап у її розвитку, сутність якого полягає в розумному регулюванні відносин людини й природи. Важлива роль у цьому регулюванні належить екології.