Макроекономічний аналіз аграрних теорій ділових циклів

Значна увага в дисертації приділена впливу сільськогосподарських циклів на сукупний попит. Коливання цін, що неминуче супроводжують цикли врожайності (за відсутності державного втручання), позначаються не лише на витратах, а й на доходах. Грошові доходи сільськогосподарських виробників, або їхня купівельна спроможність, як відомо безпосередньо залежить від рівня цін на сільськогосподарську продукцію. Аналогічно, купівельна спроможність несільськогосподарського населення також залежить від цін на сільськогосподарські товари. 

За нееластичного попиту на сільськогосподарську продукцію перерозподіл реальних доходів між сільським та несільським населенням, спричинений високим врожаєм, та низькими цінами на сільськогосподарську продукцію, зумовлює певний дефляційний ефект. Значення цього ефекту, на нашу думку, залежить від питомої ваги сільськогосподарського сектору у структурі національної економіки, від відносної чисельності сільського та несільського населення, відносної граничної схильності до споживання цих категорій населення, фази загального економічного циклу та інших менш важливих причин. У промислово розвинених країнах, де частка сільськогосподарського сектору в економіці незначна, такі дефляційні ефекти також простежуються, але їхні впливи мало помітні. 

Крім того, врахування експорту сільськогосподарської продукції та наслідків розширення інвестицій у запаси сільськогосподарської продукції дає підстави для висновку, що високі врожаї в межах окремої країни можуть призвести до значного збільшення купівельної спроможності сільськогосподарського населення і забезпечити реальні стимули для зростання економіки в цілому. 

У реферованому розділі зазначено, що в аналізі впливу сільськогосподарських коливань на експорт потрібно пам’ятати, що світовий попит на сільськогосподарську продукцію окремої країни значно еластичніший, ніж внутрішній попит всередині цієї країни. Цикли у фізичних обсягах сільськогосподарського виробництва генерують цикли в сільськогосподарському експорті. 

Збільшення валових зборів урожаю в країні-експортері (за відсутності суттєвих змін в урожайності в інших країнах) збільшує реальні грошові доходи як сільськогосподарських виробників, так і промисловців країни-експортера. Початкове збільшення надходжень даної країни, спричинене високою врожайністю, згідно з ефектом мультиплікатора, індукуватиме стимули до розширення виробничої діяльності в цій країні, що пов’язані із збільшенням грошей в національній економіці. 

 Отже, цикли сільськогосподарського експорту тісно взаємопов’язані із загальними економічними циклами. Проте, як зазначав В. Тимошенко, при виявленні цього зв’язку, слід враховувати, що існує тенденція до відставання загальних економічних циклів від показників сільськогосподарського експорту на період від шести місяців до року. 

В роботі проаналізовано впливи сільськогосподарських коливань на економіку високорозвинених країн. У сучасних умовах, на нашу думку, поступово зменшуються впливи сільськогосподарських циклів на рівень сукупної ділової активності в цих країнах. 

Однак, сільськогосподарські коливання все ще залишаються чинником, який необхідно враховувати для глибшого і повнішого пояснення ділових циклів. у повному поясненні ділових циклів. У країнах з високорозвиненою економікою лише екстремальні коливання врожайності та валових зборів можуть впливати на основні параметри національної економіки. Оскільки такі різкі коливання врожайності мають нерегулярний випадковий характер, то ними не можна пояснити систематичні циклічні коливання. Тому в дисертації ми розглядаємо коливання врожайності, як такі, що індукують імпульси циклічного механізму усієї економічної системи. 

У реферованому розділі зазначено, що не можна применшувати значення сільськогосподарських коливань в інших країнах світу. Зокрема, це стосується так званих аграрних країн, в яких сільськогосподарський сектор є панівним у структурі національної економіки. Сільськогосподарські коливання чинять, на нашу думку, суттєвий вплив на економіку і зокрема, на стан ділової активності у країнах, що розвиваються, чи переходять до ринкових відносин. 

В дисертації проаналізовано особливості сільського господарства України, що перебуває у стадії ринкової трансформації. 

В умовах безпрецедентного трансформаційного спаду, за високої питомої ваги сільського господарства у ВВП, стає все очевидніше, що досягнення макроекономічної стабільності дедалі більше залежить від стану сільського господарства. Проте, нинішню економічну ситуацію в Україні неможливо пояснити за допомогою існуючих теорій ділових циклів. Спад вітчизняного виробництва не має циклічного та періодичного характеру, а є трансформаційним спадом, що викликаний головно перетвореннями в економічній системі України, зокрема відносин власності, в тому числі і в сільському господарстві. 

Аналіз динаміки рівня врожайності основних видів сільськогосподарської продукції у вітчизняному сільському господарстві свідчить про те, що коливання є об’єктивними та існували завжди, зокрема і в командно-плановій економіці (див. графік 1). 

Форма кривої в період від 1992 до 1999 рр. свідчить не про відсутність коливань, а зумовлена такими обставинами. По-перше, неповним охопленням національною статистикою обсягів сільськогосподарського виробництва передовсім внаслідок тінізації економіки та збільшення частки натурального сектору. По-друге, помилки в ході ринкових перетворень призвели до зменшення обсягів сільськогосподарського виробництва та збільшення імпорту сільськогосподарської продукції для задоволення існуючого попиту.

 

Об’єктивним показником, який в умовах глибокого і затяжного спаду може відобразити стан ділової активності у сільському господарстві та промисловості, є на нашу думку, «індекс Тимошенка». Крім того, він дає змогу, прогнозувати динаміку ділової активності (див. таблицю 1). 

Головним завданням ринкових перетворень є підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва є забезпечення конкурентоспроможності вітчизняного сільського господарства на світових ринках. 

Упродовж останнього десятиліття сільське господарство України знаходиться у стані занепаду, що супроводжується руйнацією основного капіталу галузі, хронічним недовикористанням наявного фізичного потенціалу, погіршенням матеріально-технічного постачання, а отже, спадом обсягів виробництва та зниженням продуктивності праці в галузі. 

Однак, в останні роки у