Макроекономічний аналіз аграрних теорій ділових циклів

Перед аграрним сектором в Україні стоять проблеми, пов’язані з особливостями формування ринкових відносин: правовим невирішенням земельного питання, відсутністю відповідної матеріально-технічної бази для функціонування галузі, диспаритетом цін на сільськогосподарську та промислову продукцію, а також недосконалою фінансово-податковою та грошовою політикою уряду стосовно села. Аграрна політика держави на данному етапі повинна спрямовуватися на розв’язання цих проблем галузі. 

 

Таблиця 1

Розрахунок індекса Тимошенка для економіки України, 1992-1998 рр. 

* Обчислено за: Статистичний щорічник України за 1998 рік. – К. : Техніка, 1999. – С. 89, 91. 

 

Досвід державного регулювання сільського господарства у високорозвинутих країнах світу, не можна сліпо копіювати, враховуючи суттєву відмінність проблем українського сільського господарства. 

Аграрна політика України на сучасному етапі покликана виконати дві групи взаємопов’язаних завдань: подолати теперішні, надто великі, труднощі в агропродовольчому секторі економіки і вивести його на рівень розвитку, гідний України. 

 

 

Проаналізувавши теоретичні концепції, які пояснюють суть та причини сільськогосподарських коливань та їх вплив на макроекономічну стабільність в умовах ринкової економіки, у дисертаційному дослідженні зроблено такі узагальнення та висновки: 

1. Основним критерієм для класифікації чисельних теорій ділових циклів докейнсіанського періоду є значення, яке в цих теоріях надається екзогенним та ендогенним чинникам, як джерелам циклічних коливань. Кейнсіанська теорія ділових циклів, на наш погляд, є синтетичною теорією, що грунтується на основних положеннях низки інших теорій, в тому числі інвестиційної теорії М. Тугана-Барановського. Аграрні теорії згруповано в три основні напрями у залежності від того, яке значення вони надають аграрному секторові як чиннику коливань сукупної ділової активності. 

2. Коливання обсягів виробництва у сільському господарстві впливають на сукупну ділову активність в національній економіці, зокрема на галузі промисловості, що використовують сільськогосподарську продукцію, як сировину; на підприємства, що займаються перевезенням, зберіганням та маркетингом сільськогосподарської продукції; на купівельну спроможність, або сукупний попит; на обсяги інвестицій, передовсім у запаси сільськогосподарської сировини; на стан експорту та міжнародну торгівлю загалом. Водночас коливання сукупної ділової активності, у свою чергу, впливають на обсяги сільськогосподарського виробництва. 

3. Аналіз показників динаміки фізичного обсягу сільськогосподарського виробництва за тривалий період виявляє помітні періодичні коливання обсягів сільськогосподарського виробництва. Дуже нееластичний характер попиту на сільськогосподарські продукти перетворює невеликі зміни обсягів виробництва у значні коливання цін на сільськогосподарську продукцію. Тому заходи аграрної політики в Україні повинні спрямовуватися на підвищення сталості сільськогосподарського виробництва. Такі заходи мінімізуватимуть негативні впливи циклічності у сільському господарстві на стабільність вітчизняної економіки. 

4. Високі темпи науково-технічного прогресу та дуже нееластичний попит на сільськогосподарську продукцію знижує частку сільського господарства у ВВП багатьох країн світу, що веде до поступового зменшення впливу сільськогосподарських циклів на загальний рівень ділової активності. У розвинутій ринковій економіці сільськогосподарські цикли уже не індукують, а лише модифікують протікання загального ділового циклу. Тому аграрна теорія ділового циклу слугує доповненням до наявних теорій ділових циклів. 

5. Одним з вагомих чинників, що істотно звужує амплітуду коливань цін та доходів сільськогосподарських виробників, а отже, послаблює їх несприятливі впливи на економіку в цілому, є застосування відповідних інструментів державної економічної політики. Проте досвід державного регулювання сільського господарства у розвинених країнах показав, що аграрні програми не завжди приносять бажані результати. Ці програми здебільшого підтримували доходи фермерів, але не пом’якшували проблеми розподілу ресурсів, що є основною причиною нестабільності сільськогосподарської галузі. Ще одним істотним недоліком аграрної політики є суперечність між окремими аграрними програмами. Це пояснюється головно складністю та багатоцільовим характером аграрної політики. 

6. Затяжну депресію у вітчизняній економіці неможливо пояснити наявними теоріями ділових циклів, оскільки небувалий за глибиною спад має не циклічну, а трансформаційну природу. За таких обставин важко оцінити вплив циклічних коливань у сільськогосподарському виробництві на загальний стан економіки. Аналіз статистичних даних динаміки фізичного обсягу сільськогосподарської продукції в Україні виявляє глибокі циклічні коливання і в умовах командно-планової економіки, що не могло не індукувати загального ділового циклу. 

7. Для прогнозування динаміки сукупної ділової активності доцільно застосовувати “індекс Тимошенка”. Наші обчислення цього індексу підтверджують наявність циклічності у вітчизняному сільському господарстві. Особлива поведінка індексу з 1992-1999 рр. зумовлена, на наш погляд, неповним охопленням національною статистикою обсягів сільськогосподарського виробництва внаслідок тінізації економіки та розширення натурального сектора, а також падінням обсягів сільськогосподарського виробництва. 

8. Організаційно-правова реструктуризація великих державних і недержавних сільськогосподарських підприємств повинна спрямовуватись на різке підвищення продуктивності праці, що забезпечить конкурентоспроможність вітчизняного сільського господарства. Для цього уряд має захистити фермерство від проявів недосконалої конкуренції з боку тих галузей економіки, які безпосередньо пов’язані сільським господарством. Для пом’якшення наслідків циклічності у вітчизняному сільськогосподарському виробництві нині доцільно, на наш погляд, в аграрній політиці дотримуватись концепції паритету, згідно з якою відношення цін, за якими сільськогосподарські виробники продають свою продукцію, до цін, за якими вони купують інші товари, повинно бути стабільним. Водночас становлення продуктивного аграрного сектора національної економіки передбачає формування сприятливого макроекономічного середовища. 

 

 

1.Грабинська І. Володимир Тимошенко – дослідник агрокультурних коливань в економічних циклах