Марія Склодовська-Кюрі: двічі лауреат нобелівської премії, її боротьба за життя і здоров’я людини

Сама Марія ніколи не шукала ні світських зв’язків, ні зв’язків з людьми впливовими Вона була дуже задоволена знайомством з Редьяром Кіплінгом, а от королева Румуніїї її не вразила абсолютно.

В 1922 році тридцять п’ять членів Медичної академії вручили своїм колегам наступну петицію:

«Ми, що нижче підписалися, вважаємо, що Академія мала би за честь, як би обрала мадам Кюрі своїм членом-кореспондентом як знак к визнання її за участь у відкритті радія та нового способу лікування Кюрі-терапії». Академіки одноголосно погоджуються з цим. Президент Академії звертаючись до Марії говорить: «Ми вітаємо Вас як великого вченого, жінку великого серця, що виявила невидану відданість своїй роботі. Жінку, яка принесла заради науки щонайбільші пожертви, патріотку, яка у часи війни та у мирний час робила навіть більше, ніж вимагав обов’язок... Ви є першою жінкою Франції, яка має честь обраною до однієї з її академій. «

15. 05. 1922 р. рада Ліги націй обирає Мадам Склодовську-Кюрі віце-президентом Міжнародної Комісії з наукового співробітництва.

Марія дещо обмежує свою практичну діяльність, у зв’язку із станом здоров’я, але присвячує себе широкому розвитку міжнародних наукових стипендій. «У чому зацікавлено людство – пише вона в одній з своїх доповідних записок. – Хіба не його обов’язок допомагати розквіту молодим науковцям? Хіба воно настільки багате, що може жертвувати тими, хто може і готовий проявити себе?... Потрібно доглядати за ними, та надавати усі можливості для їх розквіту…»

Марія Кюрі робить усе можливе, щоб колеги почули той же поклик до Науки, який з дитинства звучав у її серці, звучав так сильно, що народив любов до прекрасного бажання до невідомого.

Тепер її мрія – знайти для лабораторій засіб проти бідноти у вигляді субсидій на наукові дослідження за рахунок прибутків.

Вона говорила: «Я належу до числа тих людей, які впевнені у великій красі науки. В своїй лабораторії вчений – не тільки технік. Це одночасно і дитина, що грається з явищами природи, які діють на неї надзвичайно, так само, як казковий світ діє на маленьких дітей. Ми повинні навчитися передавати це почуття у зовнішній світ. Ми не повинні думати, що весь науковий прогрес зводиться до машин, механізмів, щеплень, хоча самі по собі вони також є такими чудовими!

Хоча більшу частину свого життя Марія мешкала у Франції, вона назавжди зберегла відданість справі боротьби за польську незалежність. Незважаючи на напружену творчу діяльність, Склодовська-Кюрі завжди пам'ятала про свою історичну батьківщину – Польщу. Так, після відкриття Радієвого інституту в Парижі аналогічний інститут був відкритий у Варшаві, а в 1967 року там було створено музей Склодовської-Кюрі.

Місту Львову, що між світовими війнами входив до складу Польщі, Марія Склодовська-Кюрі подарувала 80 мг радію (це тоді, як у 1920 лабораторія вченої володіла лише трохи більше, ніж 1 г, радію!) Завдяки цьому у Львові зародився невеликий радіологічний відділ, що сприяв, зокрема, лікуванню онкологічно хворих.

Діяльність Марії Склодовської-Кюрі кілька разів дотикалася до Львівської політехніки. У липні 1912 року вона відвідала Львівську політехнічну школу (так раніше називався Національний університет «Львівська політехніка») і прочитала лекцію. Вчена Рада Політехніки того ж дня удостоїла її звання почесного доктора технічних наук. Її ім'я увіковічено на дошці почесних докторів Львівської політехніки.

В листі, датованому 1922 роком, Марія Склодовська-Кюрі повідомляє про можливість сприяння через Лігу Націй наданню фінансової допомоги Політехніці. Всесвітньо відомий фізик Мар’ян Смолуховський згадував, що вона навіть допомагала в організації стажувань перспективних учених Львова у провідних європейських наукових установах.

 

 

«Її праці, в результаті яких виникли дві нові науки – радіохімія та радіоактивність- не забуті й сьогодні, а ім’я цієї талановитої людини стало для світової науки символом величезного наукового та духовного подвигу – писав професор В. Алпатов.

Жодна з жінок-вчених не мала такої популярності на земній кулі, як Марія Кюрі. Премій, що отримала вона, не удостоювався жоден науковець світу. Марія Кюрі була обрана почесним леном 106 різних академій, наукових закладів та наукових товариств.

Вона та її чолові П’єр, будучи авторами унікальної технології отримання радія з уранових порід, відмовилися від її патентування. А це могло відкрити їм шлях до отримання великих грошей. Подружжя Кюрі вважало своє відкриття не особистим досягненням, а досягненням усього людства, саме тому, потрібно ділилися технологічними знаннями з усіма.

В дусі самостійності та особистої стриманості, високої моральності Марія виховувала і своїх дітей – дочок Ірен та Єву, які як і батьки добилися у житті всього самотужки, завдяки своїй праці.

Приємно зазначити, що донька Марії – Ірен Жоліо-Кюрі. перейняла естафету наукових досліджень, і разом з чоловіком Фредеріком у 1935 році отримала Нобелевську премію з хімії.

Історія науки всіх часів та всіх народів не знає прикладів, щоб дві сімейні пари у двох споріднених поколіннях зробили такий великий внесок в науку. «Внесок двох сімейних пар у розвиток однієї й тієї ж наукової галузі являє собою виключення з правил для історії людства»«- стверджувала Ежені Коттон, вчена, що була однією з перших учениць Марії Кюрі.

Марія Склодовська-Кюрі є єдиною жінкою, котра двічі отримала Нобелівську премію, а також єдиним науковцем в історії, відзначеним цією нагородою у двох різних галузях природничих наук. У 2009 журнал «New Scientist» визнав Марію Склодовську-Кюрі найвидатнішою жінкою-науковцем всіх часів.

 

 

Авотина М. П. Духовный путь Марии Слодовской-Кюри. // Новая эпоха. -№1 (10), 1998.

Дягілев Ф. Из истории физики и жизни её творцов. – М. : Просвещение, 1986.

Детска энциклопедия. – т. 3. – М. : Педагогика, 1973.

Иоффе А. Ф. О физике и физиках. – Л. : Наука, 1977.

Інтернет -сайт Люди. Peoples. Ru.

Кордун Г. Учням про видантих фізиків. – К. : Радянська школа, 1979.

Кюри Е. Мария Кюри. Интернентсайт: История, Мемуары и жизнеописания.

Лауреаты Нобелевской премии. – Енциклопедия. – М. : Прогресс, 1992.

Шашуков Е. А. – Марія Кюрі. //Атомная стратегия. – № 13, сентябрь, 2004

Черрато Симона. Радіоактивність у родині: Невигадане життя Марії та Ірен Кюрі. – К. : «К. І. С. «, 2006.