Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
Вконтакте Студентська консультація
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Механізм функціонування міжнародних організацій

Тип роботи: 
Лекція
К-сть сторінок: 
31
Мова: 
Українська
Оцінка: 

організацій міжнародне право передбачає застосування санкцій проти порушників.

Найчастіші порушення можна згрупувати таким чином:
—невиконання постанов організації;
—відхилення в своїх діях від принципів,
—записаних у статуті організації;
—невиконання своїх фінансових обов'язків;
—агресія проти іншої держави.
В залежності від тяжкості порушення застосовуються такі санкції:
—припинення права голосування в органах організації;
—позбавлення технічної і фінансової допомоги;
—тимчасове припинення членства в організації;
—виключення з організації;
—застосування збройних сил проти порушника.
Так, Росія в 2000 р. тимчасово була позбавлена права голосу в Парламентській Асамблеї Ради Європи у зв'язку з подіями в Чечні. Міжнародний валютний фонд неодноразово відмовляв в наданні чергових траншів державам, що своєчасно не сплачували борг.
В 70-х роках Світова організація охорони здоров'я (СООЗ) позбавила Португалію всіх видів допомоги через колоніальну політику, що проводила тоді держава; Португалія була також виключена з ІКАО, ЇМО, ЮНЕСКО.
Через політику апартеїду Південно-Африканська Республіка була виключена з багатьох міжнародних організацій.
Агресія Іраку проти Кувейту викликала втручання збройних сил ООН для встановлення миру в регіоні.
Міжнародна відповідальність міжнародної організації ґрунтується на її правосуб'єктності і безпосередньо випливає з неї. Ця відповідальність носить специфічний характер, її обсяг і межі неоднакові, тому що вони залежать від обсягу правосуб'єктності і природи міжнародних організацій.
Відповідальність міжнародної організації може виникнути у разі порушення її органами і посадовими особами як статутних положень організації (внутрішнього права організації), так і загальних норм міжнародного права. Не знімається питання про відповідальність міжнародної організації і при порушенні нею (її органами) норм внутрішньодержавного права. В даний час у ряді міжнародних договорів містяться певні положення про відповідальність міжнародних організацій. Так, наприклад, стаття 57 Статуту ООН передбачає відповідальність спеціалізованих установ ООН у відповідних галузях (економічній, соціальній, культури і т.д.). У відповідності зі статтями V і ХІІ Конвенції про міжнародну відповідальність за шкоду, заподіяну космічними об’єктами, 1972 року, міжнародна організація, що здійснює або організує запуск космічного об'єкта, відповідає за будь-яку заподіяну цим об'єктом шкоду. При цьому несуть відповідальність і держави, що беруть участь у такій організації, – суб'єктивна сторона міжнародного правопорушення полягає у відношенні правопорушника до вчиненого ним діяння і його наслідків і виявляється у формі провини. 
Суб'єктивна сторона міжнародного правопорушення може виражатися як у формі наміру, так і у формі необережності. Але міжнародна доктрина, як правило, не використовує розподіл наміру на прямий і непрямий, а необережності – на злочинну недбалість і злочинну самовпевненість. Тому в міжнародних конвенціях дуже часто використовують терміни «навмисне», «переднавмисне» і т.д. Більш того, деякі склади міжнародних злочинів сконструйовані таким чином, що суб'єктивна сторона як обов'язковий елемент складу правопорушення в них відсутня. Мова йде про так звану «відповідальність незалежно від провини», зокрема про відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки (наприклад, зброєю масового знищення, повітряними силами, космічними об'єктами, ядерними об'єктами і т.д.).
 
2. Правосуб’єктність міжнародних організацій
 
Питання про міжнародну правосуб'єктність міжнародних організацій актуалізується в зв'язку з постійним зростанням їхньої кількості і посиленням їхньої ролі у вирішенні міжнародних проблем. Практично міжнародні організації стають універсальними структурами, у рамках яких держави в колективному порядку вирішують найбільш важливі питання міжнародного життя.
Правосуб’єктність міжнародної організації включає такі чотири елементи:
правоздатність, тобто здатність мати права й обов'язки; 
дієздатність, тобто здатність організації своїми діями здійснювати права й обов'язки;
здатність брати участь у процесі міжнародної правотворчості; 
здатність нести юридичну відповідальність за свої дії. 
Слід мати на увазі, що кожна міжнародна, організація володіє тільки властивим їй обсягом правосуб'єктності, межі якої визначені насамперед в установчому акті. Отже, організація не може чинити інші дії, ніж ті, що передбачені в її статуті й інших документах (наприклад, у правилах процедури і резолюціях вищого органу). 
До найбільш важливих критеріїв правосуб’єктності міжнародних організацій можна віднести такі: 
1. Визнання якості міжнародної особистості з боку суб’єктів міжнародного права. 
Цей критерій полягає в тому, що держави-члени і відповідні міжнародні організації визнають і зобов'язуються шанувати права й обов'язки відповідної міжурядової організації, їхню компетенцію, коло повноважень, наділяти організацію та її співробітників привілеями й імунітетами і т.д. Крім того, відповідно до установчого акту всі міжурядові організації є юридичними особами: держави-члени наділяють їх правами й обов'язками в такому обсязі, у якому це необхідно для виконання їхніх функцій. Про визнання за ММУО якості міжнародної особистості з боку інших ММУО свідчить ряд фактів:
участь ряду ММУО більш високого рангу в роботі інших ММУО (наприклад, Європейський Союз є членом багатьох ММУО); 
укладання ММУО між собою угод загального (наприклад, про співробітництво) або конкретного характеру (про виконання окремих заходів). Право на укладання таких міжнародних договорів передбачено ст. 6 Віденської конвенції: «Про право договорів між державами і міжнародними організаціями або між міжнародними організаціями» від 21 березня 1986 р.
2. Наявність відособлених прав і обов’язків. Сенс цього критерію правосуб'єктності ММУО означає їхню специфічну особливість: ММУО мають такі права й обов'язки, що відрізняються від прав і обов'язків держав ї можуть бути здійснені тільки на міжнародному рівні. 
3. Право на вільне виконання своїх функцій.
Фото Капча