Механізм функціонування міжнародних організацій

Інші органи уповноважені керувати структурами, що нагадують міжнародні публічні служби, які належать їх організаціям.

Нарешті, ще інші органи мають повноваження, які лежать у сфері компетенції поліції: вони здійснюють контроль, вибірковий чи плановий, попереджувальний чи a posteriori, та можуть приймати рішення щодо санкцій (як це, наприклад, відбувається у Раді Безпеки на виконання статті VII Хартії Об'єднаних Націй).

Повноваження юридичного порядку. Деяким органам можуть дорватися функції розслідування, посередництва. примирення. Іноді організації сприяють ліквідації конфлікту шляхом колективного постійного обговорення, яке вони організовують.

Численні організації мають юридичні органи. Як ми вже зазначаючи, ці органи можуть мати повноваження врегулювання протиріч, які можуть виникнути між членами організацій, між членами та самою організацією, іноді вони можуть скликатися недержавним суб'єктом права (фізичною чи юридичною особою).

Більш детальне дослідження буде потрібно, щоб з'ясувати, як між органами утримується складна інституційна рівновага, яка визначається конституційним правом організацій.

Функціювання організацій підлягає дії численних технічних норм, які становлять їх адміністративне право.

Це право є особливо розвиненим у частині публічної служби. Службовці міжнародних організацій працюють або на постійних засадах, або за контрактами. Ми задовольнимося, зазначивши, не входячи у деталі, що була створена спеціальна юрисдикція (наприклад, адміністративний суд ООН та Міжнародної організації праці), щоб врегульовувати спори, які можуть виникнути у відносинах службовців з організаціями, які беруть їх на роботу.

Візьмемо також до уваги, що існують норми стосовно контрактів, укладених міжнародними організаціями (які можуть мати велике значення, коли йдеться, наприклад, про позики Світового банку). Не треба змішувати контракти, укладені з недержавними правосуб'єктами. з конвенціями. які організація може укладати з третіми державами або іншими міжнародними організаціями: останні регулюються міжнародним публічним правом, натомість перші, як правило, – внутрішнім правом організації чи національним правом держави.

Міжнародні організації мають свій бюджет, який може бути дуже великим, оскільки їхня діяльність є оперативною.

Організації дотримуються загалом принципу річної звітності, єдності бюджетної системи, універсальності та бюджетного балансу. Проте деякі з них використовують техніку планування або багаторічних програм із спеціальними фондами, призначеними на окремі різновиди діяльності. Частина з них має величезні борги (іноді тому, що вони повинні були зробити позики у зв'язку з надзвичайними витратами, які не покривалися їхніми прибутками, або тому, що деякі з їх членів із запізненням виплачують свої членські внески).

Витрати міжнародних організацій можна розділити на звичайні витрати, які регулярно повторюються в ході кожної операції, та на надзвичайні витрати, які мають винятковий характер (наприклад, будівництво правління). У своєму висновку від 20 липня 1962 року з приводу фінансування операцій у Конго Міжнародний суд зазначив, що витрати, за які голосувала Генеральна Асамблея, компетентний орган у визначенні бюджету організації, ставлять організацію у скрутне становище і тому повинні покриватися її членами.

Кошти організацій найчастіше складаються з членських внесків держав-членів. розмір яких фіксується залежно від базової сітки їх національного продукту чи іншого важливого показника. Ці обов'язкові виплати можуть доповнюватися добровільними внесками, які роблять держави для реалізації спеціальних програм.

Організації можуть брати плату за послуги, які вони надають. Вони можуть звертатися за позикою. Вони роблять відрахування із заробітної питати своїх службовців, щоб компенсувати їх звільнення від будь-якого національного оподаткування.

Розроблено багато проектів, щоб дозволити всесвітнім міжнародним організаціям зменшити податкові відсотки, коли йдеться про податки на транспорт чи міжнародні комунікації, на міжнародний обмін тощо, але міжнародна солідарність ще недостатня, щоб дозволити такі відрахування. Навпаки, в організаціях передфедеративного типу, таких, як Європейське економічне співтовариство, власні ресурси (відрахування, процент ПДВ) можуть бути встановлені.

 

 

З метою виконання своїх функцій, діючи в межах своєї правосуб’єктності міжнародна організація має право: 

укладати міжнародні договори з державами та іншими міжнародними організаціями з питань своєї компетенції. Компетенція організації – це об’єкт, сфера предметної діяльності, вирішення проблем, якими вони займаються та поділяються на: організації загальної компетенції та організації спеціальної компетенції; 

брати участь, хоча й своєрідно, у визнанні нових держав і урядів: шляхом прийому їх до організації;

мати певний імунітет привілеїв, які визначаються спеціальними угодами і національним законодавством держав, що вступили в угоду з міжнародною організацією; 

володіти правом на забезпечення дотримання норм міжнародного права, використовуючи при цьому такі засоби, як контроль, притягнення до відповідальності і застосування санкцій;

нести міжнародно-правову відповідальність. 

Виходячи з цілей та компетенції організації визначаються основні функції.

Функціями міжнародної організації вважається зовнішній прояв її діяльності по виконанню своїх завдань. Організація може виконувати свої функції в межах визначеної компетенції. Функції поділяються на головну, регулюючі, координуючі, контролюючі й оперативні.

Головна функція полягає у визначенні відповідності інтересів учасників організації її цілям. Вона тісно пов'язана із змістом компетенції організації. Ось, наприклад, як формулюється головна функція ЮНІДО: «являти собою світовий форум з питань