Методологія формування рефлексу здоров'я у шкільної молоді

-чи існують можливості отримати ці знання; 

-чи знає індивід, де отримати необхідні або додаткові знання; 

-чи доступні ці джерела для кожного; 

-чи достатній рівень його підготовки, щоб скористатися знаннями; 

-порівняння свого життя із принципами здорового способу життя; 

-самооцінка необхідності змін у своєму житті та усвідомлення цієї необхідності; 

-оцінка наявності об`єктивних (що не залежать від індивіда) можливостей для здорового способу життя; 

-оцінка наявних суб`єктивних (що залежать від індивіда) можливостей для здорового способу життя; 

-оцінка спроможності змінити суб'єктивні можливості, що заважає цим змінам, чи прагне сам індивід до цих змін, які умови необхідні, щоб змінити. 

По кожній з трьох зазначених вище категорій моделі якості життя є досить розроблені індикатори здорового способу життя: 

1) задоволеність своїми даними: 

-зовнішність; 

-тіло; 

-успішність або виконання службових обов`язків порівняно з іншими; 

-своїм статусом у колективі (виробничий, друзів, однодумців тощо); 

-своїм статусом у сім`ї; 

-своїм сприйняттям світу. 

2) задоволеність соціальним оточенням: 

-сприйняття соціальних проблем; 

-сім`я; 

-сусіди; 

-родичі; 

-колеги; 

-товариші у закладі освіти; 

-рівень соціальної напруженості; 

-політична ситуація; 

-довіра до керівних органів; 

-рівень безпеки. 

3 задоволеність можливостями: 

-рівень зарплатні; 

-житло; 

-предмети довготривалого користування; 

-престижні речі; 

-одяг; 

-харчування; 

-транспорт; 

-освіта; 

-робота; 

-медичне обслуговування; 

-культурні запити; 

-заняття спортом; 

-проведення вільного часу (наявність закладів, їх доступність за цінами); 

-спілкування; 

-отримання інформації; 

-сексуальні стосунки; 

-громадська активність. 

Такий підхід дозволяє розглядати індивідів у контексті оточення та умов життя, узагальнювати на рівні однорідних утворень, конкретних населених пунктів чи мікрорайонів. 

У вихованні здорового школяра важливий тісний контакт і співдружність вчителів з медичними працівниками, особливо в проведенні профілактичних заходів, в роботі з ослабленими дітьми, санітарній освіті батьків. При складанні плану роботи школи, секції (об'єднання) початкових класів вчителям або вихователями враховується робота лікаря і медичної сестри, їх виступ перед батьківською або дитячою аудиторією. У системі оздоровчих заходів значне місце займає диспансеризація. Огляд дітей здійснюється лікарями основних спеціальностей. Отримані результати повинні бути відомі педагогам і батькам. В цьому випадку диспансеризація дає оздоровчий ефект, легко вилікувати виявлені захворювання, легко виконувати спеціальний режим, необхідний школярам, що мають відхилення в стані здоров'я. Потрібно відзначити, що з кожним роком краще виявляються початкові стадії захворювання, відхилення в стані здоров'я, на які раніше не уміли звертати увагу. При обстеженні виявляються діти, що потребують лікувальних і оздоровчих заходів. Але при цьому вирішується і інше важливе завдання: визначення здатності кожного школяра повноцінне виконувати соціальні функції. Ця здатність (до виконання шкільної програми, участі в суспільному житті, суспільно корисній праці, фізичній культурі і т.п.) визначається рівнем досягнутого такими, що вчаться розвитку, психічного і фізичного, нормальною діяльністю органів і систем органів, пристосовністю до умов занять, до навколишнього середовища. При цьому грубе ділення дітей на здорових і хворих неправомірно, оскільки важливо звернути увагу навіть на невеликі відхилення в стані здоров'я дитини, передхворобливі стани, щоб прийняти своєчасні заходи, попередити розвиток хвороби. Вчитель може надати велику допомогу в отриманні матеріалів для оцінки здоров'я учнів. Одним з найбільш вдалих способів практичної реалізації результатів диспансеризації є спеціальні вкладиші в класні журнали – “листівки здоров'я”, де містяться рекомендації лікаря по розсадженню учнів в класі, індивідуальному режиму для окремих школярів, обмеження в заняттях фізичною культурою. Тісний контакт лікарів, медичних сестер з вчителями дозволяє вирішувати дві взаємозв'язані проблеми: проблему виховання здорового школяра і проблему успішності. Проте ще не у всіх школах налагоджений такий тісний контакт. Діти у всьому повинні відчувати співдружність педагогів і медиків. Вчитель повинен бути особисто знайомим з доктором, медичною сестрою, обслуговуючими що вчаться його класу. Якщо в класі є діти з серйозними порушеннями здоров'я, хронічними захворюваннями, бажано з'ясувати деякі особливості виховання цих дітей, разом продумати індивідуальний режим для них.

У “Основних напрямах реформи загальноосвітньої і професійної школи” сказано, що “підвищення ефективності виховання більшою мірою залежить від узгодженості зусиль і єдності вимог до учнів сім'ї, школи, громадськості і трудових колективів”. Наше завдання полягає в тому, щоб переконати батьків в необхідності витратити енергію і час на те, щоб у дитини робоче місце відповідало нормам, що рекомендувалися, щодня витратити 5-6 хвилин на цілеспрямоване гартування і особисту гігієну дитини, 10-15 хвилин на його фізичне вдосконалення, 2-3 хвилини на формування правильної посадки. Адже навіть якщо провести невеликий підрахунок часу, то недбале відношення до здоров'я дитини обернеться куди більшою витратою часу – ходіння до лікарів, лікування, а потім “наздогнати” пропущені заняття. Під час навчання в школі основним засобом гігієнічної підготовки батьків служать батьківські збори. У багатьох школах батьків молодших школярів спочатку збирають разом для загальної бесіди, а потім батьки розходяться по класах. У деяких школах можна спостерігати добре організовані батьківські лекторії, для читання лекцій запрошуються високій кваліфікації фахівці: ревматологи, нефрологи і ін. Фахівець, наприклад, детально розповідає про ревматизм, дає дуже ділові поради. Але це важливо лише для невеликої групи батьків, ось для них і потрібно проводити таку поглиблену бесіду. Індивідуальна бесіда