Методичні аспекти вивчення впливу природних чинників на процеси використання земельних ресурсів. природні умови Чернівецької області

 

 

 

 

Основним з найбільш важливих засобів виробництва є земельні ресурси. Тому вивчення особливостей територій з подальшою оптимізацією процесів землекористування, є запорукою ефективного їх використання.

Просторові властивості, рельєф, ґрунтовий покрив, рослинність, клімат та інші природні, економічні та соціальні умови в окремих районах нашої області мають великі розходження. Дуже часто ці розходження спостерігаються навіть у межах окремих землекористувань та землеволодінь.

Серед різноманітних властивостей землі як природного ресурсу і засобу виробництва землевпорядна наука виділяє ті, які мають постійний вплив на сільськогосподарське або інше виробництво. В перше чергу до них відносять: простір і рельєф, ґрунтовий і рослинний покрив, гідрогеологічні і гідрографічні умови. У зв’язку з тим, що ці властивості при землеустрої проявляються одночасно, необхідно їх комплексний облік.

Просторові властивості землі для землевпорядкування є основними. Кожна земельна ділянка характеризувалася трьома основними просторовими ознаками:

• площею;
• складом земельних угідь;
• формою розташування угідь стосовно господарськога центру;

У даний час до найбільш важливих просторових властивостей землі відносять: площу земельних ділянок (землеволодінь, землекористувань, територіальних зон, земельних масивів, контурів), їх місце розташування, конфігурацію, довжину, віддаленість від адміністративних, господарських і виробничих центрів, один від одного і т. д.

У процесі землеустрою просторові властивості оцінюють рядом технічних показників: площею, середньою відстанню від господарського центра, коефіцієнтом компактності, конфігурації, числом і формою ділянок, середнім розміром контуру, довжиною і шириною ділянок, полів, міжсмужних просторів, розміром сторін, відстанню між найбільш віддаленими контурами угідь і т. д..

Просторові властивості землі важливі для землеволодінь і землекористувань як сільськогосподарського так і несільськогосподарського призначення, оскільки земля в них виступає просторовим операційним базисом.

Економічні результати промислових, сільськогосподарських інших підприємств багато в чому залежать від зовнішніх просторових властивостей – місця розташування стосовно джерел сировини, пунктів реалізації продукції, баз матеріально-технічного постачання, культури побутових і інших центрів, об'єктів виробничої та соціальної інфраструктури.

Істотною особливістю сільськогосподарського виробництва є проведення основних польових робіт у межах сівозмін, поля, робочих ділянок, природних контурів угідь. Тому контурність, розчленованість угідь, форма ділянок відносяться до важливих просторових характеристик землекористування.

Розмір ділянок ріллі, їхня конфігурація впливають на продуктивність машинно-тракторних агрегатів, а тим самим і на ефективність виробничих затрат у рільництві. Тому при землеустрої сільськогосподарських підприємств враховують також внутрішньогосподарські просторові властивості склад угідь і їх розміщення на території, розмір контурів окремих угідь, їх масивів, місце розташування господарських і виробничих центрів, площу попів сівозмін і робочих ділянок, їх конфігурацію і т. д.

При внутрішньогосподарському землевпорядкуванні проектують земельні ділянки (поля сівозмін, загони чергового випасання, ділянки сінокосіння) правильної форми, без ламаності меж, достатні за площею для того, щоб здійснювати технологічні операції. У ряді випадків усувають дрібноконтурність, розкиданість і роздробленість угідь, здійснюючи комплекс робіт а меліорації, інженерної облаштованості території.

Рельєф місцевості являє собою сукупність форм земної поверхні як одне з просторових властивостей землі і має виняткове значення в сільськогосподарському виробництві.

Рельєф – першопричина водної ерозії ґрунтів, на крутих і довгих схилах утворюється сильний поверхневий стік, який змиває і розмиває верхній гумусовий шар ґрунту, та утворюються вимоїни та яри, що знижують родючість ґрунтів. Від крутизни схилу залежить продуктивність машинно-тракторних агрегатів, при роботі агрегатів на підйомах непродуктивно витрачається тягова потужність двигуна, у результаті сповільнюється поступальний рух техніки, знижується продуктивність праці, збільшується витрата палива.

На схилах різних експозицій створюється різний мікроклімат; на північному або південному, східному або західному схилах по-різкому відбуваються коливання температури протягом доби сезонів року, різна освітленість, у зв'язку з чим при землеустрої доводиться диференціювати розміщення угідь сільськогосподарських культур, особливо тих, які сильно реагують на температурний режим.

Серед різних характеристик рельєфу особливе значення при землеустрої мають ухил земної поверхні (крутість схилів), довжина, форма, експозиція конкретних схилів. Великий ухил земної поверхні як головний фактор водної ерозії ґрунтів обмежує розораність території, впливає на розміщення зернових, технічних культур, багаторічних і однорічних трав, визначає внутрішньопольову організацію території, розміщення водорегулювальних і нших лісосмуг, проведення гідротехнічних і протиерозійних заходів.

При однакових ухилах протиерозійна стійкість ґрунтів залежить від їхнього механічного складу, підстилаючих площ, кількості та інтенсивності опадів і інших умов. Розміщення просапних культур, як правило, обмежується ділянками з ухилом до 2 – 3 °: зернових -до5-7с. Рілля з ухилом понад 5 – 7 ° може використовуватися тільки під посів трав.

Для захисту земель від ерозії в умовах складного рельєфу границі полів і робочих, ділянок розміщують переважно поперек схилів. У ряді випадків застосовують прямолінійно-контурне, контури або контурно-смугове розміщення меж посівів сільськогосподарських культур.

Ґрунтом називають верхню біологічно активну оболонку землі. Різне сполучення факторів ґрунтоутворення обумовлює поширення на великих просторах України багатьох тисяч видів і різновидів ґрунтів.

Відмітною якістю ґрунтів е їх родючість – здатність забезпечити рослини необхідними водним, повітряним і поживним режимами, що визначає їх придатність до використання в сільському господарстві. Ґрунти вирізняється між собою фізичними, хімічними і біологічними властивостями, створюють різні умови для