Методичні аспекти вивчення впливу природних чинників на процеси використання земельних ресурсів. природні умови Чернівецької області

Ґрунтове обстеження проводиться на землях усіх категорій і форм господарювання з метою одержання інформації про їх якісний стан, а також виявлення земель, які зазнали водної, вітрової ерозії, підтопленню, заболочуванню, забрудненню радіоактивними і хімічними речовинами тощо

Природний рослинний покрив розміщується, виходячи із взаємодії факторів природного середовища в залежності від широтної зональності на рівнині і висотної поясної зональності – з горах. Сама рослинність разом з такими факторами, як клімат, рельєф місцевості, ґрунтоутворюючі породи визначає розміщення ґрунтів, форми методи організації території.

Під впливом лісової хвойної рослинності, наприклад, сформувалися підзолисті ґрунти з малим змістом гумусу великою кислотністю. Степова рослинність сприяла утворенню чорноземів з великим запасом гумусу й основних поживний елементів, нейтральною реакцією ґрунтового середовища. У південних сухих регіонах при зрідженому рослинному покриві сформувалися каштанові ґрунти і сіроземи – слабогумусові, лужні, піддані засоленню.

Для оцінки складу і структури рослинного покриву, визначення його взаємозалежності з умовами місцепроростання; оцінки кормових переваг і запасів кормів, господарського стану кормових угідь в процесі землеустрою проводять геоботанічне обстеження.

Матеріали геоботанічних обстежень – основа якісної характеристики природних кормових угідь і розробки заходів щодо їх раціонального використання та поліпшення. Крім того, ці матеріали використовують для впорядкування території сінокосів і пасовищ, при розміщенні гуртових і отарних ділянок, загонів чергового випасання, закріплення різних видів худоби за пасовищними ділянками.

Серед кліматичних умов, які враховуються при землеустрої найбільш важливими є тепло- та вологозабезпеченість, вітровий режим, мікрокліматичні.

Теплозабезпеченість характеризується сумою температур повітря вище 10 °С. При цій температурі відбувається вегетація основних культурних рослин. Чим вища теплозабезпеченість, тим більше активної сонячної радіації одержує рослина і краще фотосинтез, а отже, вище врожайність

Вологозабезпеченість визначається сумою опадів, які випадають, особливо протягом вегетаційного періоду, їх характером (доті, зливи тощо), а також випаровуваністю. Вона виражається коефіцієнтом річного атмосферного зволоження (відношення опадів до випаровуваності).

Тепло- і вологозабезпеченість враховуюгь при територіальному землеустрої великих об’єктів розробці Генеральної схеми використання і охорони території України, схем землеустрою територій областей і районів.

Вітровий режим – напрямок, сила і повторюваність вітрів – дуже важливий для територіального землеустрою. Напрямок переважних вітрів враховується при визначенні взаємного розміщення селищ і виробничих центрів. При цьому потрібно, щоб запахи і пил, що розносяться вітром, не попадали в села.

Від напрямку і сили шкідливих вітрів залежать розміщення, конструкція та площі вітроломних лісосмуг, необхідність смугового розміщення посівів і пари, закладки кулісних насаджень / районах вітрової ерозії, з також доріг, якщо узимку випадає багато снігу.

Мікрокліматичні умови дуже важливі для землевпорядкування окремих ділянок. Землевпоряднику потрібно знати ділянки розміщення мочарів (виходів ґрунтових вод на поверхню), вітроударні схили вогнища розміщення перезволожених земель, місця скупчення снігу, умови інсоляції (освітленість) і затоплення ділянок і т. п. Ці фактори визначають диференційоване розміщення посівів сільськогосподарських культур, технологію їх вирощування, внутрішньопольову організацію території.

Гідрогеологічні та гідрографічні умови характеризують розміщення підземних і поверхневих джерел води.

Гідрогеологічні властивості земель визначають глибину залягання підземних вод, їхній склад (якість), походження, динаміку. При близькому заляганні ґрунтових вод можуть загинути багаторічні насадження в результаті вимочування кореневої системи. Виходи мінералізованих вод на поверхню чи їхнє близьке розташування стосовно поверхні можуть викликати засолення. Їхня взаємодія з ґрунтом і поверхневим стоком при атмосферних опадах, з поливними водами повинна регулюватися папство найсуворішим чином.

 

Природокористування того чи іншого краю завжди багато в чому залежав від способу життя й господарювання його етносу. Як свідчить історія, корінні етноси, що жили століттями на своїй території, розуміли й любили її природу, дбайливо до неї ставилися. Вони користувалися природними ресурсами з урахуванням багатовікового досвіду й традицій своїх дідів-прадідів, завжди поводилися так, щоб природа могла самовідновлюватися, розвиватися, щоб вона не зубожіла й залишалася годувальницею для внуків і правнуків. Зайшлі етноси – тимчасові, особливо завойовники, жорстокі не тільки до людей поневоленої землі, а й до її природи, здебільшого завдавали великої шкоди: палили, знищували, спустошували. Не пристосовані до чужої природи, вони проявляли вандалізм, переробляючи її на свій смак, деформуючи екосистеми.  Етногенез українців відбувався на території, яка споконвіку була зоною контакту різних етносів із різними традиціями поведінки щодо навколишнього ландшафту. Саме тому територія України була ареною постійних етноекологічних колізій, що негативно впливали на стан земельних ресурсів і довкілля.  В Україні традиційними формами господарювання, природокористування з давніх часів і до середини XVIII ст. були землеробство, мисливство, бджільництво, скотарство, садівництво, їхня роль у житті українців із часом змінювалась, однак головним залишалося землеробство. Розвиток сільського господарства й промисловості був зрівноваженим, органічним. У XVIII ст. з бурхливим розвитком промисловості, відкриттям і розробкою покладів заліза, вугілля, нафти в Україні починає брати гору хижацьке природокористування.  Чому сьогодні люди чимраз частіше звертаються до традицій у всіх сферах своєї життєдіяльності? Тому що традиції – це не лише пам'ять предків, усе найкраще, самобутнє, властиве тій чи