Методика викладання, педагогіка та психологія вищої освіти

*вмінню систематизувати матеріал; 

*визначенню основних положень, їх аргументації; 

*самостійному формулюванню висновків.

Важливою формою індивідуальних занять є курсова робота. Вона представляє собою навчальне завдання для студента, який уже має певний досвід наукової діяльності, набутий у процесі роботи над рефератами та опанування знань із педагогіки, психології і спеціальних дисциплін. Цей досвід дає можливість майбутньому студентові виконувати самостійне дослідження, що за своїм змістом відповідає науково-методичному пошуку. Тому курсова робота не повинна обмежуватися реферуванням літературних джерел, а включати елементи нових здобутих знань. Виконання курсової роботи передбачає таку послідовність дій: вибір теми та висвітлення її актуальності; складання списку літератури та її критичний аналіз; визначення теоретичного підходу до розв’язання визначеної проблеми, мети, завдань, і методів дослідження; проведення, якщо потрібно, експерименту та збір фактичного матеріалу; обробку отриманих результатів, їх якісний і кількісний аналіз; обґрунтування розроблених методичних рекомендацій та формування висновків проведеного дослідження, а також оформлення курсової роботи за існуючими вимогами та її захист. На особливу увагу заслуговує визначення теоретичного підходу до розв’язання проблеми та розробка методики її дослідження. Ці складові курсової роботи мають бути взаємопов’язаним між собою і розкривати зв’язок науки і практики. 

Виконання дипломної роботи передбачає реалізацію різнопланових функцій: загальнонаукову (контролюючу, навчальну, виховну); специфічні функції виявлення, виміру та оцінки професійної компетенції студента. Виконання дипломної роботи – це перша серйозна спроба наукової творчості  майбутнього фахівця, випробування власних сил, усвідомлення та оцінка своїх можливостей. Дипломні робота досить важко диференціювати на окремі види. Усі вони так чи інакше відбивають цілісну структуру наукового дослідження, її окремі елементи. Але залежно від того, який тип наукового знання переважає, дипломну роботу умовно можна віднести до певного виду. Найхарактернішими є методологічні, теоретичні, експериментальні і та ін. дипломні роботи.

Провідне місце серед організаційних форм навчання у вищій школі займають діалоги, дискусії, ділові ігри і «круглі столи».

 3. Інші організаційні форми навчання (професійний тренінг, його етапи). 

Підготовка компетентного спеціаліста залежить від чіткої, цілеспрямованої організації навчального процесу. Складність, багатоаспектність і взаємозалежність організаційних форм вимагають в умовах модульної технології нових методів, підходів та ідей.

Однією з популярних форм навчання, яка може бути використана для формування професійних умінь та навичок, є тренінг.

Тренінг — діяльність, метою якої є формування знань, умінь і навичок, що потрібні в певних професіях (групі професій) або для виконання функцій у будь-якій сфері економічної активності. Тренінг дозволяє за короткий час одержати знання та вміння, які неможливо засвоїти при звичайних формах. Ігровий момент занять, акценти на виконання практичних завдань сприяють мобілізації можливостей і здібностей всіх учасників тренінгу.

Функціональні тренінги спрямовані на формування нових знань і освоєння нових технологій у конкретній сфері діяльності.

Для тренінгу характерним є інтенсивний ритм роботи, повне «занурювання» в реальні ситуації, які змодельовані на занятті; емоційна насиченість, інтелектуальна напруга тощо.

Відмінність професійного (фахового) тренінгу від традиційних форм навчання – у вправах.

Якщо під час тренінгу фахівець навчається володінню соціальною ситуацією, то у вправах − тільки певним способам діяльності. Можна виділити дві групи професійного тренінгу:

- за видом професійної діяльності фахівців;

- за формою професійного спілкування.

Основні елементи професійного тренінгу:

•Педагогічний задум;

•Банк професійно-орієнтованих ситуацій;

•Предмет тренінгу;

•Поле гри тренінгу;

•Ролі й функціональні обов’язки учасників;

•Система оцінок у тренінгу.

Підготовчий етап:

1.Розроблення та погодження структурних елементів тренінгу з його учасниками.

2.Визначення проблемних професійно-рольових груп.

3.Доведення до відома учасників інформації про умови тренінгового процесу.

4.Керівник заняття (викладач) звертає увагу на психолого-педагогічну ідею тренінгу, пояснює механізм формування комплексного вміння ділової поведінки того, хто навчається. Тут важливо збуджувати інтерес у студентів до інформації, яка повідомляється.

5.  На підготовчому етапі важливо створити сприятливий клімат у групі:

       - довіру й поважливе ставлення до учасників;

       - упевненість керівника в необхідності взаємодопомоги учасників тренінгу в їх діловому співробітництві;

       -урахування індивідуальних інтересів учасників.

6. Проведення педагогічної діагностики з визначення готовності студентів до тренінгу.

Основний етап:

1. Організація ігрового модулювання (імітації) професійної обстановки і введення першої професійно-орієнтованої ситуації. Основні способи пред’явлення соціальних ситуацій: відеопоказ ситуацій, магнітофонний запис радіопередачі, розмови, документи, комплект ділових паперів тощо.

2. Під час тренінгу дуже важливі суб’єктивно-об’єктивні відносини між учасниками, особливо на певному етапі; обов’язкова особиста позиція кожного учасника тренінгу; творча атмосфера на занятті тощо.

3. Управління оптимальним поєднанням індивідуальної та групової діяльності учасників під час оволодіння професійно-орієнтованою ситуацією. Видача індивідуальних проблемно-пошукових завдань учасникам тренінгу; постановка проблемних питань, розв’язання яких зачіпає інтереси проблемних груп; безперервний аналіз результатів роботи з оволодіння соціальною ситуацією та ін.

4.  Подальший розвиток професійних ситуацій та їх обставин:

- ускладнення першої професійно-орієнтованої ситуації;

- створення нових проблемних груп чи ролей учасників тренінгу;

- корекція діяльності органів управління.

Етап оцінювання

1. Організація дискусії з аналізу одержаних результатів тренінгового процесу:

- визначення результатів вирішення конкретних ситуацій;

- виявлення сукупності прийомів, які складають комплексні вміння та навички ділової