Методика викладання, педагогіка та психологія вищої освіти

   Якщо раніше доступ студентів до навчальної літератури з різних причин був дещо обмежений, то зараз завдяки мережі Internet викладач і студент рівні, у викладача більше нема переваг. Internet доступний усім, і студенти можуть отримати будь-яку інформацію з нього. Традиційне уявлення про освіту більше не має сили. Теоретично це дійсно так, а ось на практиці стан справ дещо інший. Яку ж роль може грати викладач для здійснення студентам допомоги в оволодінні знаннями за допомогою мережі? 

   По-перше, викладач здійснює роль провідника. Хоча Internet усім дає однакові можливості, викладач отримав професійну систематичну освіту, має глибокі спеціалізовані знання, у той час як студент ними ще не володіє. 

   По-друге, викладач грає роль порадника. Викладач, завдяки власному досвіду й широким знанням, може вибрати більшу кількість корисної інформації й допомогти студентам правильно займатися самоосвітою. 

Коли у студентів з’являються питання й трудності, викладачеві слід спрямовувати їх з допомогою евристичних методів правильним шляхом пошуку необхідних матеріалів в мережі Internet або в літературних джерелах. Після проходження кожного етапу навчання викладач контролює й оцінює знання студентів. Без наставника й порадника студенти не зможуть працювати плідно й творчо, не зможуть знайти потрібної інформації.

По-третє, викладач стимулює заохочення й здійснює контроль. Якщо студенти ще не мають сильної мотивації і сталих звичок до навчання, то може статися, що будь-які найновіші методи й досконалі технології стануть непотрібні. Тому дуже важливе заохочення й контроль із боку викладача. У протилежному випадку освітній процес може зовсім не відбутися.     

Можна зробити усне обговорення отриманих електронною поштою листів, провести в групах обговорення, дискусію з тієї чи іншої проблемної інформації, отриманої із мережі Internet, організувати загальну дискусію (круглий стіл). Internet дозволяє також використовувати матеріали електронних довідників, словників, матеріалів дистанційних курсів, що почали з’являтися у відкритому доступі. Викладач має бути організатором спілкування, обміну інформацією за допомогою Internet, стимулюватиме і спрямовувати навчальну діяльність. Використання сучасних інноваційних технологій дозволяє зберегти й опрацювати необмежену кількість різнорідної інформації (звукової, графічної, текстової та відео), компонувати її у зручному вигляді. Це сприятиме:

•розкриттю, збереженню й розвитку індивідуальних здібностей студентів, належного кожній людині унікального сполучення особистих якостей;

•формуванню у студентів пізнавальних можливостей, прагнення до самовдосконалення; 

•забезпеченню комплексності вивчення явищ дійсності, безперервності взаємозв’язку між науками;

•динамічному оновленню змісту, форм та методів навчальних процесів.   

Застосування електронних технологій вимагає від викладача перегляду традиційних форм організації навчального заняття, розширює діапазон дидактичних засобів, активізує навчальний процес, покращує якість засвоєння навчального матеріалу, зацікавлює студентів, підвищує їхню успішність.   

Зрештою слід зауважити, що комп’ютерні й телекомунікаційні технології суттєво змінюють викладацьку діяльність, місце й роль викладача в навчальному процесі, його основні функції. Розвиток нових інформаційних технологій дозволяє суттєво модернізувати навчальний процес і підвищити ефективність освіти шляхом управління процесом викладання на основі розподілення праці. Без цього неможливо досягнути значного зросту кількості учнів. Основними спеціалізаціями викладачів можуть стати: розробник навчальних курсів, консультант із методів навчання, спеціаліст з інтерактивного надавання навчальних курсів, спеціаліст із методів контролю за результатами навчання. Треба зазначити також, що розширення комп’ютерних дисциплін і використання комп’ютерних технологій у навчанні настійливо вимагає перерозподілу лекційних і практичних занять у бік збільшення останніх.               

 

 

Тема 5.

1. А . Методи навчання. Типологія методів навчання. 

    Б. Засоби навчання.

2. Принципи модульної технології.  Дистанційні технології навчання.

3. Критерії та норми оцінки знань і вмінь. Критерії якості навчання (різновиди контролю: модульний, тестовий, рейтингове оцінювання навчальних досягнень студентів). 

4. Діагностування й оцінювання знань, умінь та навичок студентів (різновиди контролю: модульний контроль, тестовий контроль: види тестів, технологія створення тестових завдань,  вимоги до тестових завдань, переваги і недоліки тестового контролю. Класифікація тестів, організація тестового контролю).

 

     1.А. Методи навчання. Типологія методів навчання.

Методи навчання − це упорядковані способи взаємопов’язаної роботи викладача і студентів, спрямовані на розв’язання навчальних завдань і досягнення кінцевої мети навчання.

Метод навчання − це система послідовної взаємодії тих, хто навчає, і тих, що навчаються, спрямована на організацію засвоєння змісту освіти. Загальнопедагогічними функціями методів навчання є освітня, розвиваюча, виховна, мотиваційна, контрольно-корекційна.

Будь-який метод, у тому числі й метод навчання, має розглядатися на теоретичному рівні:

а) як модель діяльності, що проектується особистістю, тобто ідеальне уявлення про можливу й необхідну норму діяльності для досягнення цілі;

б) як уявлення про продукт, що реалізується.

Метод як модель, що проектується суб’єктом його діяльності, вміщує:

а) знання про цілі діяльності, що водночас є знанням про результат діяльності, без такої попередньої цілі діяльність людини не може стати цілеспрямованою, тобто усвідомленим рухом до мети, що дозволяє контролювати відповідність кожного кроку цього руху його загальній меті;

б) знання про необхідний для досягнення мети спосіб діяльності;

в) знання суб’єкта про необхідні й можливі засоби, оскільки діяльність завжди пов’язана із засобами діяльності інтелектуального, практичного або предметного характеру. Засоби й способи діяльності тісно взаємодіють: