Міграції ранніх кочівників

Ця студія присвячена міграціям ранніх кочівників – кімерійців та скіфів. Кімерійська міграція через Кавказ у Малу Азію була спричинена міграцією скифів на захід від Волги та Уралу. До Передньої Азії вторгнулась лише частина скифів, яка заснувала скифське царство у Шакашені. Вона здійснювала напади на кімерійців, що призвело до переселення кімерійців з кордонів Урарту до Каппадокії. Тиск, який чинили скіфи та ассирійці на кімерійців, вимусив останніх шукати собі здобиччі у Фригії, Лідії та володіннях греків. Падіння Ассирії та утворення Мідії сформували нову політичну мапу регіону. Скіфське царство на Південному Кавказі стало одним із васальних володінь Мідії. Частина скіфів, яка не бажала коритися мідійцям, мігрувала на захід та знайшла прихисток у Лідії. Лідійці за допомогою скіфів знищили кімерійське вождівство в Малій Азії.

Ключові слова: кіммерійці, скіфи, дахи, массагети, міграції, ранні кочівники.

Одним з найцікавіших аспектів історії кочових народів Східної Європи є історія їх міграцій. Питаннями історії кіммерійців займались М. Артамонов, С. Махортих, О. Тереножкін, А. Іванчик1. Історія міграцій скіфів цікавила багатьох дослідників серед яких ті ж самі І. Мєдвєдська Т. Райс, М. Скржинська, А. Хазанов, І. Кукліна, М. Дандамаєв   . Питаннями етнічної історії ранніх кочівників займались Е. Грантовський та Р. Шмітт . Завданням даної студії є дослідження історичної географії походів кімерійців та реконструкція впливу міграцій ранніх кочівників на етнічну мапу в західноєвропейських степах та на давньому Близькому Сході.

Свідчення ранніх давньогрецьких джерел часто були невиразними і напів- міфічними. Гомер вказував, що кімерійці жили у близькій до півночі країни, де завджи панують сутінки, панує темрява й звідки недалеко до Океану. Боспор Кіммерійський вважався околицею ойкумени. У Схоліях до Гомера вказувалось, що деколи їх називали керберіями. У Геродота сказано про кімерійців лише, що від них отримав назву Боспор Кіммерійський та, що вони, відступаючи під тиском скіфів вони, пройшли через гори Кавказу до річки Галіс (Кизилирмак). Є різні гіпотези щодо ототожнення кіммерійців та скіфів з певними культурами. М. Артамонов вважав кімерійців носіями катакомбної культури, а скіфів – ямної. Д. Раєвський вважав кімерійців носіями ранньоскіфської археологічної культури. Зараз цю точку зору підтримує А. Іванчик. О. Тереножкін припускав, що кімерійці були представлені носіями двух груп – чорногорівської та новочеркаської. А. Лесков вважав, що чорногорівці це кімерійці, а новочеркасці – скіфи. Навпаки вважала Н. Челнова. С. Тохтасьєв вказував, що поки-що не можна ототожнити кімерійців з певною археологічною культурою чи групою памяток. Теорія М. Ростовцева про фракійське походження кіммерійців не відповідає історичним реаліям .

Е. Грантовський запропонував реалістичні реконструкції імен кімерійських вождів на базі індоєвропейських (арійських) мов. Аккадським варіантам імен Теушпа, Дугддамі, Сандакшатру відповідають Чішпіш, Дугдамаєші, Чандрак- шатра. Чандракшатра це ’’володіючий блискучую владою’’, а Дугдамаєші – ’’той, хто володіє дойними вівцями’’. Ім’я Чішпіш зустрічалось у давніх персів. І. Дьяконов вважав, що Сандакшатра ідентично перському Артаксерс та тлумачиться як ’’влада бога Санду’’. Самоназва кіммерійців очевидно звучала як гімер або гімір. Г. Хольцер звернув увагу на ряд слів у балтських та словянських мовах, які відхилялись від системи і пов’язав їх з кімерійцями. У будь-якому разі мова кімерійців була однією з давніх індоєвропейських мов і орієнтовно належала до іранських. Скіфи були сусідами кімерійців та європеоїдами. Загалом в археологічному відношені складно відокремити кімерійців від скифів. Після завоювання скіфами кімерійських володінь кімерійці влились до складу близьких їм скіфів .

Куди більш докладні й точні свідчення за легенди у Гомера були у давньосхідних джерелах, проте І. Дьяконов вказував на одну суттєву проблему. Гімміру в аккадських текстах це не конкретний народ, а просто кавалерійський загон, який був швидше за все набраний з кочівників. Тому до тлумачення згадок про кіммерійців у аккадських текстах необхідно підходити дуже обережно. В ’’Біблії’’ згадка про кіммерійців збереглась в легендарній генеалогії народів. Там Гомер (кімерійці) названий сином Яфета і вказано, що він жив після Потопу (3264 р. до н. е). Від нього походив Ашкеназ (скіфи), котрим Ієремія погрожував Вавілону. Йосиф Флавій у ’’Іудейських старожитностях’’ відзначав, що греки кімерійців називають галатами, а сам називав їх гома- рейцями. Свідчення давніх євреїв про кімерійців не менш тумані ніж у давніх греків. Каппадокію вірмени позначали як Оашагік .

У ассірійських документах був згаданий Дугдамме. Він титулував себе пишним титулом ’’царь всесвіту’’. У 714 р. до н. е. кімерійці зявились у районі озера Севан і цар Урарту Руса І був вимушений відправити проти них військо. У ’’Анналах Асархаддона’’ вказано, що на другий рік правління Асархаддона ассирійці влаштували побоїще у країні Будуа та країні кіммерійців у Кушехну. У ’’Призмі А’’ Асархаддона вказано, що Асархаддон переміг військо кімерій- ського царя Теушпи. У 679 р. до н. е. згадувався воєначальник гіммірі, котрий згадувався при укладанні договора про купівлю города поблизу Ніневії. Вказано також, що Теушпу-гіммірі правителя Умман-Манди було переможено у місцевості Хубушна. Невдовзі по слідам кіммерійців на Близький Схід прийшли скіфи. Ще Асархаддон зробив запит до оракула бога