Міграції ранніх кочівників

Шамаша, що йому робити і чи не вторгнуться ішкузайа (скіфи) з Маннеї на поселення Харраніа та Анісускія через перевал Хубушна. Белушезіб у листі Асархаддону вже почав переказувати скіфське бачення історії кіммерійців. Він вказував, що вони плем’я втікачів і що їхні слова це проста бравада. Вказувалось, що ассирійці виступили в похід на

Манну. Також про гіммірі писав принц Ашшурбанапал, котрий радив царю Асархаддону зустрітися з Йази та переговорити щодо них. Цікаво відзначити, що ассирійці накладали на кіммерійців данину людьми. Ассирійська кіннота поповнювалась кіммерійцями. Так після поразки Теушпи у ассирійських аккад- ських документах згадується командувач кінноти Ішді-Харран. Він очолював загон кіммерійців-рабів відігрававших в біт-ассірі роль аналогічну тюркським мамлюкам у мусульманському світі у Середньовіччі .

В ассирійських аккадських документах повідомлялось також і щодо подій у Малій Азії. Вказувалось, що Гуггу (Гіг) цар Лудду (Лідії) став вассалом ассирійського царя Ашшурбанапала і з того часу підкорив гіммірі. Два їх вождя були заковані у колодки та вислані до ассирійців. Однак після того як лідійський цар уклав антиасирійський союз з єгипетським царем Пішамілку (фараоном Псаметіхом) кімерійці повстали проти асирійців. Про це повіломлялось у написах на ’’Циліндрі Рассама’’ та на Храмі Сіна Харранського. Ашшурбанапал звертався до оракула бога Шамаша з запитом чи не ризиковано воювати проти гіммірі. У ’’Гімні Мардуку’’ Ашшурбанапал згадував про те, що Тугдамме син Сандакшатру вимушує ассирійців йти на захід за море. Ассирійський цар присягався перемогти цього кіммерійця .

У 671-669 рр. до н. е. східна частина кімерійців брала участь у повстанні Каштаріті. У 641 р. Дугдамме був переможений ассирійцями і загинув в бою. У 640-639 рр. до н. е. кімерійці відступили у свою країну. Отримавши відсіч на сході кіммерійці рушили на захід та завдали поразки фригійцям. За припущенням М. Артамонова та І. Дьяконова у 676-674 рр. до н. е. кімерійці разом із Урарту перемогли фригійців. У період 665-660 рр. до н. е. Гіг за підтримки ассирійців здобув перемогу над кімерійцями. Гіг не був з царського роду Лідії, проте стан полководця дозволив йому захопити престол. Для того, щоб ефективно протистояти кімерійцям лідійці організували свою кінноту. Ассирійський астрог Аккулан писав свойому царю про загрозу від гіммірі у 657 р. І. Дьяконов припускав, що у перемозі над кімерійцями брали участь скіфи як союзники ассирійців. Кімерійці складали значну загрозу для Ассирії в 670-х рр. оскільки фіксувались у Ірані, в Урарту та у Кілікії, до того наприкінці VIII ст. вони усього на всього перебували на північ від Урарту .

Кімерійці переможені скіфами у північнокавказьких степах були вимушені рятуватися перетнувши Кавказькі гори та рухаючись вздовж узбережжя Чорного моря. Кімерійські пам’ятки були знайдені у Тріалеті в Грузії. Д. Ленг повідомляв, що близько 730 р. кіммерійці вдерлись в Колхіду. На думку І. Дьяконова, у 722-714 рр. до н. е. вони спустошили урартську провінцію Куріані. А. Іванчик датує похід кіммерійців на Урарту 715-714 рр. до н. е., тобто часом коли урарти були зайняті війною на півдні з ассирійцями і не були в змозі чинити гідний опір кімерійцям на півночі. У листі Ашшуріцуї вказано, що кімерійці завдали урартам дві поразки. Після першої з них урарти втікли у області Гуріані і там були реорганізовані їхні війська. Необхідно зауважити, що перед тим урарти воювали в країні Гамміра. Сіннахеріб повідомляв, що за першими доступними йому даними, військо Урарту було переможено, кіннота розсіяна, а один з правителів провінцій був вбитий. Габбу-ан-Ашшур повідомляв про загибель дев’яти урартських воєначальників та про втечу урартського царя та про вибори нового урартського царя. Сіннахеріб підбивав підсумки. Туртан та два правителя провінцій були захоплені у полон, одинадцять правителів провінцій відвели свої війська, цар знаходився у області Уазаун (Уіші поблизу Урмії). В Урарту була паніка викликана цією поразкою, урартці побоювались ассирійського вторгнення .

Близько 675 р. до н. е. кімерійці разом з фригійцями згарожували правителю Меліда, котрий був васалом ассирійців. У 679-678 рр. до н. е. кімерійці атакували Ассирію, але зазнали поразки. У цій війні загинув вождь Теушпа. У 670 р. до н. е. кімерійці загрожували урартському пануванню у Шубрії. Разгром ассирійцями Манни у 660-659 рр. до н. е. призвів до переселення частини скіфів західніше й зумовив їхнє вторгнення у землі на захід від Урарту, що призвело до нового конфлікту з скіфами, на базі чого у еллінів виникла легенда про непримириму боротьбу скіфів з кімерійцями. Очолював скіфів

Бартатуа (Партатуа, похідне від авестійського Парадата), син Ішпакая (скіфське ім’я Аспак або іранське 8рака). Необхідно зауважити, що кімерійці вступили у союз з фракійським племенем трерів, котрі проживали у Малій Азії. На закаті своєї історії кіммерійці таки змогли перемогти лідійців і у битві з ними загинув Гіг. Кімерійці здійснювали напади і на Урарту. Край кімерійській гегемонії у Малій Азії поклали скіфи. Максимум чого досягнув лідійський цар Гіг так це те, що кіммерійці на деякий час вибрали інший об’єкт для своїх набігів11.